100 ДНІВ НОВОГО УРЯДУ ГРУЗІЇ
У першій половині лютого минуло 100 днів уряду коаліції «Грузинська мрія» (ГМ) з Бідзіною Іванішвілі на посаді прем'єра Грузії.
Цей період пройшов під знаком політичної боротьби з прибічниками Михайла Саакашвілі і приніс як низку істотних змін, так і елементи продовження попередньої політики.
Передовсім, ситуація в Грузії має характер перехідного періоду, і напрямок еволюції країни під новим керівництвом залишається неясним. Тимчасовість нинішнього стану зумовлена кількома факторами: політичною боротьбою за впливи у державі (головним чином, у контексті осінніх президентських виборів), характером нової правлячої сили, внутрішньо неоднорідної і слабкої програмно, в якій першу скрипку грає недосвідчений у політиці Бідзіна Іванішвілі, а також суспільними очікуваннями на швидке та загальне поліпшення ситуації внаслідок політичних змін.
Ключовими для майбутнього Грузії будуть у найближчі місяці: стане відомою особа майбутнього президента, утвердяться політичні пріоритети нової влади та рівень її ефективності й спроможність виконувати обіцянки, отримаємо відповідь на запитання про міцність і системність обох головних політичних таборів, а також про стан економіки.
Нині, здається, не існує небезпеки комплексної відмови Грузії від реформ, що тривають від 2003 року, але ймовірною виглядає стагнація внутрішньої і зовнішньої політики, передовсім через відсутність бачення розвитку країни у нової команди.
Перемога ГМ на парламентських виборах 1 жовтня 2012 року завершила майже дев'ятирічний період правління Михайла Саакашвілі. Нова домінуюча політична сила ГМ має міцну підтримку суспільства (понад 60% за даними Національного демократичного інституту), але вона є виборчою коаліцією і немає чіткого політичного профілю. У персональному вимірі ця політична сила де-факто контролюється її лідером і спонсором виборчої кампанії олігархом Бідзіною Іванішвілі.
Перемога ГМ принципово змінила саму систему здійснення влади у державі, яка нині функціонує паралельно. Хоч основний закон указує, що зверхником виконавчої влади і архітектором державної політики є президент, фактичним центром ухвалення рішень став кабінет прем'єра. Це відбувається завдяки потужній підтримці нової влади суспільством і сильним негативізмом до президента, якого асоціюють у суспільстві передовсім з перекосами і слабкостями побудованої ним системи влади.
Президент зберігає потенційно потужні правові інструменти у вигляді відставки уряду і призначення нового. Але малоймовірно, щоб у нинішній ситуації він скористався ними.
Дії нового уряду протягом перших 100 днів викликали низку запитань щодо їхнього демократичного і правового характеру, політичних пріоритетів, надійності та стабільності. Від моменту приходу до влади зусилля уряду концентрувалися на політичних та правових порахунках з попереднім урядом.
Політики президентського табору на центральному і місцевому рівнях, вищі державні чиновники, а також підприємці, пов'язані з попереднім режимом, зазнають утисків, щодо них іде слідство, їх арештовують (за даними нинішньої опозиції, до прокуратури і податкової служби викликано кілька тисяч чиновників з ОНР).
Цей процес викликав стурбованість західних партнерів Грузії як з огляду на застереження щодо становища держави (на разі не спостерігається різкого зниження ефективності інституцій), так і загрозу для демократичних стандартів, і, як у період влади Михайла Саакашвілі, викликав критику уряду за використання «вибіркового правосуддя» за політичною ознакою.
Порахунки з попередньою владою відповідають суспільним очікуванням і приносять новій владі політичний капітал. Вони супроводжуються популярними соціальними ініціативами: зниженням ціни на газ і електроенергію, обіцянкою підвищення соціальних виплат і зарплат у бюджетному секторі, а також протекціоністською політикою захисту власного ринку від надходження дешевих і неякісних виробів з-за кордону.
Уряд Бідзіни Іванішвілі декларує відсутність альтернативи прозахідній орієнтації у закордонній політиці: на іншу політику в Грузії нема суспільного запиту. Нова влада переважно продовжує лінію попередньої команди. Водночас на відносини із західними партнерами дуже впливає внутрішня політика і поява все більшої кількості звинувачень щодо використання органів правопорядку і судочинства у політичній боротьбі.
Складається враження, що новий уряд, декларуючи непорушність прозахідної орієнтації, не має власного бачення щодо того, як наповнити ці заяви змістом, і обмежується обіцянками дотримуватися зобов'язань, узятих попередниками (декларація утримання контингенту в Афганістані до 2014 року) та продовження розпочатих процесів (підготовка Договору про асоціацію з ЄС та лібералізацію візового режиму). У поєднанні з послабленням зацікавлення Грузією на Заході це призвело до фактичної стагнації у відносинах Тбілісі із Заходом.
У регіональній політиці всі дії (візити в Баку, Єреван, Анкару) показали обмежене поле маневру Грузії на міжнародній арені, і новий уряд змушений де-факто відмовитися від спроб корегування курсу попередньої влади.
У такій ситуації найбільшим викликом для нового уряду в закордонній політиці стане нормалізація відносин із Росією. Щодо цього питання уряд найбільше відрізняється від попередників. Налагодження відносин здійснюється практично з нуля, тому легше досягти конкретних результатів. Під час виборчої кампанії Іванішвілі взяв особисте зобов'язання перед електоратом, що поліпшить відносини з Москвою.
Але всі дії нової влади до цього часу були поміркованими і стриманими. Переговори між спеціальним представником прем'єра Грузії і заступником міністра закордонних справ Росії про часткове відкриття російського ринку для грузинських товарів супроводжуються однозначними деклараціями, зокрема про непорушність грузинських кордонів і безальтернативність прозахідного курсу.
Уже зараз чітко видно, що Росія готова нормалізувати відносини з Грузією вибірково і з політичними наслідками. Прикладом може бути ринок вина, який не буде відкритий повністю для всіх виробників, а лише для тих, хто демонструє проросійську політичну орієнтацію; або казус води «Боржомі», яка може з'явитися на російському ринку, але з рук російських підприємців.
Формування чіткого політичного курсу як у внутрішній, так і зовнішній політиці, де-факто не відбудеться до президентських виборів і введення в дію поправок до конституції, які зміцнюють позицію прем'єра. А в разі ймовірної перемоги кандидата нинішнього правлячого табору, в руках прем'єра Бідзіни Іванішвілі опиниться вся повнота державної влади.
Євген ПЕТРЕНКО
також у паперовій версії читайте:
- РФ: НОВА КОНЦЕПЦІЯ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ
- З ПОДВІЙНИМ ВІДРИВОМ
назад »»»