ЧИ ДОЖИВЕ ЗЕМЕЛЬНИЙ МОРАТОРІЙ ДО 2016 РОКУ?
Це питання обговорили учасники засідання Національного прес-клубу з аграрних і земельних питань, яке нещодавно відбулося в Києві. Вони припускали, що мораторій буде скасовано раніше. Адже депутати Верховної Ради попереднього скликання спромоглися спонтанно продовжити термін його дії ще на три роки, то чому б їхнім наступникам так само спонтанно не «вкоротити» йому віку?
Принаймні так вважає генеральний директор Українського клубу аграрного бізнесу Володимир Лапа. На його думку, для цього потрібні «певні передумови в депутатському корпусі».
Погодьтеся, цікава думка. Адже йдеться не про економічні передумови й такі, що формуються на законодавчому рівні. Виходить, що у цьому складному і важливому питанні, яке стосується подальшої долі земель сільськогосподарського призначення, все залежить лише від ситуативної волі народних депутатів.
Проте не всі фахівці поділяють припущення Володимира Лапи щодо майбуття земельного мораторію. Серед них чимало таких, які вважають, що ризик продовження його дії залишається. До їх числа, зокрема, належить заступник керівника Проекту USAID «АгроІнвест» Олександр Каліберда.
Він поцікавився у присутніх на прес-конференції журналістів, як давно мораторій діє в Україні. У залі запала мертва тиша: ніхто не наважився дати точну відповідь. І не дивно, бо заборона на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення діє вже 11 років. За цей час українці призвичаїлися до неї. Таке враження, що з нею живемо все своє свідоме життя.
Це притому, що мораторій спочатку запроваджували лише на п’ять років. Логіка тодішніх депутатів була «залізною» — за цей час підготуємо належну законодавчу базу, створимо інші, в тому числі економічні, інституційні передумови та запровадимо земельний ринок у повному обсязі. За таких умов землею сільгосппризначення можна буде торгувати без будь-яких обмежень.
Однак укотре підтвердився принцип, що немає нічого більш постійного, ніж тимчасове. Відтоді дію земельного мораторію парламентськими рішеннями продовжували кілька разів. Подібне сталося й минулорічного грудня. Якщо земельний мораторій доживе до визначеного народними обранцями терміну, то через три роки відзначатимемо його чотирнадцятиріччя.
Олександр Каліберда припустив, що саме так може статися. Причина в тому, що ми ходимо по замкненому колу. Його доводи — якщо економічні, законодавчі, інституційні та будь-які передумови для скасування земельного мораторію не були створені протягом перших п’яти, а потім одинадцяти років, то чому вони мають бути обов’язково створені через чотирнадцять років?
Утім, позиція О. Каліберди визначена чітко: «Якщо ми вже будуємо ринкову економіку, то потрібно і землі сільськогосподарського призначення включати в ринкові відносини».
У більшості країн, зазначив Олександр Каліберда, існує земельний ринок. «Чому він повинен суттєво відрізнятися в Україні? Для цього немає підстав».
На його переконання, продовження земельного мораторію — це «заморожування» статус-кво. «Ми матимемо продовження чинної ситуації в сільському господарстві, розвитку сільських територій. Якщо нас ця ситуація влаштовує, тоді продовження мораторію має сенс».
Між тим перспектива продажу земель сільськогосподарського призначення дедалі більше лякає українців. На цьому наголосив і Олександр Каліберда. Він, зокрема, сказав: «Спостерігаючи за соціологічними дослідженнями, простежуємо погіршення ставлення як суспільства загалом, так і власників земель сільськогосподарського призначення до зняття мораторію».
З цього приводу Володимир Лапа висловився різкіше: «Часто лунає теза, що запровадження ринку землі — це як рубікон. Якщо торгуватимуть землею, то Україні — кінець». Спираючись на такі настрої, важко формувати земельний ринок в Україні, зазначив він.
Інше питання — в чиїх інтересах вибудовуватиметься земельний ринок. Володимир Лапа вважає, що засадні положення, які знаходили відображення в законопроекті «Про ринок земель», не могли повною мірою задовольнити інтереси основних учасників сільськогосподарського процесу. Насамперед це стосується агробізнесу.
Вважалося, що запровадження земельного ринку сприятиме інвестиційній привабливості АПК.
«Чесно кажучи, цієї інвестиційної привабливості ми не бачимо,— наголосив Володимир Лапа.— Тому що юридичні особи як працювали до цього на засадах оренди, так і працювали б у разі ухвалення законопроекту «Про ринок земель». Тому що, відповідно до нього, юридичним особам не дозволялося купувати землі сільськогосподарського призначення».
Права купувати землі сільськогосподарського призначення позбавлялися і фермерські господарства. Такі особливості законопроекту з’явилися після його доопрацювання депутатами.
Законопроект не створював особливих умов і для власників земельних паїв. Грошова оцінка земель після індексації для ріллі була 20 тис. грн за гектар. Очікувалося, що на першому етапі формування ринку землі ціна гектара становитиме близько 5 тис. грн. Така знижка не на користь селян — власників паїв — зумовлювалася тим, що суттєво обмежувалося коло можливих покупців землі.
Ще одна перепона на шляху формування земельного ринку виникла буквально недавно. Зараз триває процедура передачі прав реєстрації угод оренди земель від органів земельних ресурсів до реєстраційної служби Міністерства юстиції.
«Ми знайшли понад десять серйозних недоліків у цій процедурі, які фактично унеможливлюють реєстрацію угод оренди сільськогосподарських земель»,— зауважив Володимир Лапа.
Можна уявити, як на такому тлі запроваджували б земельний ринок. Володимир Лапа переконаний: «Це був би повний хаос і в сільському господарстві, й в сільській місцевості. Тому ринок земель треба формувати лише тоді, коли держава буде до цього готова».
Таку саму думку поділяє і директор Всеукраїнської ліги сприяння розвиткові ринку землі Віктор Заяць: «Суспільство завжди живе так, як мислить більша частина його активного населення. І тут політики або підіграють таким настроям, або намагаються переконати суспільство в тому, що треба щось змінювати».
Учасники прес-конференції висловили спільну думку, що земельної реформи не уникнути. Вона має надати прозорості процесам, які часто відбуваються на теренах України. І що земельна реформа має стати складовою загальнонаціональної аграрної політики, розрахованої на тривалу перспективу. Тільки так можна вирішити нинішні проблемні питання й підштовхнути розвиток аграрної галузі та сільських територій.
Важливо також провести широку дискусію із земельного питання. Громадськість має сказати своє слово щодо нього. Надалі це убезпечить нас від спонтанних депутатських рішень. Народні обранці змушені будуть зважати на думку народу.
Тарас ТЕРНІВСЬКИЙ, Національний прес-клуб з аграрних та земельних питань
також у паперовій версії читайте:
- ВАША ЗЕМЛЯ— ВАШЕ БАГАТСТВО
- ВІДОМЧИЙ КОНФЛІКТ ПОВНОВАЖЕНЬ ВЛАДНАЄТЬСЯ ЗАКОНОДАВЧО
назад »»»