ЯК НЕ СТАТИ ЖЕРТВОЮ РАКУ?
4 ЛЮТОГО — ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ БОРОТЬБИ З РАКОМ
Люди, які ведуть здоровий спосіб життя, займаються фізкультурою і спортом, суттєво знижують ризик захворіти.
Сумна статистика
За інформацією Всесвітньої організації охорони здоров’я, щороку 12–13 мільйонів землян хворіють на рак, а вісім-дев’ять — помирають від нього. Прогнози на майбутнє невтішні: передбачається, що до 2030 року кількість смертей від цього захворювання становитиме 12–14 мільйонів. І це, не рахуючи жителів африканських країн — держав так званого третього світу, які практично не обстежуються.
— Навіть найбільш розвинуті держави не можуть похвалитися успіхами в боротьбі з цим захворюванням,— розповідає директор Національного інституту раку, головний онколог МОЗ України професор Ігор Щепотін.— Незважаючи на розвинутість медичної галузі, онкологічні захворювання прогресують в усіх країнах світу, в тому числі США та Японії, які щороку тратять мільярди доларів на дослідження причин їх виникнення.
Україна, звісно, не виняток: разом із Росією ми ділимо друге місце у світі по кількості жителів, які померли від раку. Кожен 50-й українець живе з діагнозом «онкологічне захворювання», а кожен третій-четвертий чоловік і кожна п’ята-шоста жінка ризикують захворіти.
Нині близько мільйона наших співвітчизників хворі на рак. Щодня ця цифра збільшується ще на понад 400 чоловік, серед яких чимало дітей. Щоденно помирають 240 хворих, щогодини — десять людей.
У структурі онкологічної захворюваності домінують рак легенів, шкіри, шлунка у чоловіків, у жінок — молочної залози, тіла і шийки матки, підшлункової залози. З тих, кого уражує рак, понад 30 відсотків є особами працездатного віку. Останнім часом рак «помолодшав» — хворіють підлітки і навіть маленькі діти.
Своєрідними рекордсменами за поширеністю цього захворювання є Кіровоградська, Миколаївська і Запорізька області, місто Севастополь. Жителі мегаполісів частіше потерпають від раку, ніж ті, хто живе у сільській місцевості.
У кожному обласному центрі є онкологічний диспансер, а всього в Україні медичних закладів, які спеціалізуються на лікуванні онкохворих, — 46. Ліжка в них зазвичай ніколи не пустують...
Звідкіля береться рак?
Незважаючи на всі зусилля, вчені так і не спромоглися розгадати механізм його виникнення й не можуть до кінця збагнути — під дією яких саме факторів починаються в організмі незворотні процеси, що призводять до захворюваності та смерті. Натомість відомо, що хвороба ця виникає внаслідок змін в одній-єдиній клітині, які можуть бути спровоковані як зовнішніми чинниками, так і генетичними. І все ж...
Причин, які призводять до захворювання на рак, багато. На думку лікарів-онкологів, чимало людей провокує його виникнення своїм способом життя. Більш того, вони свідомо наражають себе на ризик стати жертвою цього страшного захворювання.
— Давно доведено, що зловживання алкоголем, тютюнокуріння є чи не найпершими «друзями» раку,— каже Ігор Щепотін,— про що всі добре знають. Приміром, на пачках сигарет віднедавна з’явилися написи на кшталт «Куріння провокує рак легенів», «куріння вбиває», але ж курців не поменшало. Принаймні серед моїх колег та знайомих. Відомо і про те, що при тривалому вживанні алкоголю в печінці відбуваються процеси атрофікації клітинної дегенерації і поступово розвиваються онкоклітини.
Серед чинників, які можуть призвести до захворювання, також надмірна вага, несприятлива екологія, використання при вирощуванні багатьох сільськогосподарських культур різних мінеральних добрив, які є канцерогенними, інфекції, нестача в раціоні овочів та фруктів.
Як знизити ризик захворіти?
Соціологічні дослідження засвідчують: більшість українців вважає, що жертвою раку може стати будь-хто, і від нього, мовляв, не сховатися.
Та чи так це насправді? Невже кожен із нас приречений будь-якої миті опинитись у його пазурях?
— Жертвою будь-якого онкологічного захворювання дійсно може стати будь-хто з нас,— каже Ігор Борисович.— Ні соціальний стан, ні вік, ні статки не відіграють вирішальної ролі. Свідченням цього може слугувати хоча б той факт, що серед хворих і померлих від раку є і безхатченки, і мільярдери: банківські рахунки не гарантують їхнім власникам безпечного життя.
Але водночас було б помилково стверджувати, що всі люди — потенційні жертви. Ні. Скажу більше: кожен із нас у змозі знизити ризик отримати цю хворобу. Потрібно насамперед вести здоровий спосіб життя: не зловживати оковитою, не курити, частіше бувати на свіжому повітрі. А в харчуванні уникати висококалорійної їжі, багатої на жири тваринного походження. У раціоні українців — принаймні більшості — переважає якраз жирна їжа. Бажано не захоплюватися копченостями, солодощами, смаженими стравами. Без м’яса, багатого на білок, якого так потребує організм людини, не обійтися. Проте не слід ним зловживати. У нас же багато хто вважає, що коли він не поїв м’ясної страви, то й не їв.
М’ясо можна замінити рибою, яка має протиракові властивості.
Натомість на нашому столі щодня мають бути свіжі овочі та фрукти. Бо саме вони, багаті на вітаміни, в багатьох випадках сприяють запобіганню захворюванням на рак. Насамперед капуста, яка містить багато антиоксиданту. Лікар-натуропат Василь Дем’янюк вважає, що вона має бути на нашому столі щодня.
— За вмістом білків вона перевершує буряк та моркву, її білок містить незамінні амінокислоти, такі необхідні для роботи нирок, щитоподібної залози, органів кровотворення. Окрім цього, капуста містить спеціальні речовини — індоли, які деактивують надлишкові гормони естрогени, що спричиняють розвиток багатьох видів раку, насамперед у жінок.
Дуже важливі у запобіганні онкологічних захворювань і цибуля, часник, соя. Наприклад, у східних народів, які традиційно її споживають,— один із найнижчих показників захворюваності на рак. Рекомендовано споживати і ламінарію — морську капусту, яка містить багато йоду, що необхідний для щитоподібної залози.
Зелений чай здавна вважається напоєм здоров’я і довголіття, оскільки містить багато антиоксидантів, біофлавоноїдів, поліфенолів, що перешкоджають поділу ракових клітин. Ці речовини ефективно захищають від раку шлунка, кишківника, легень, печінки, підшлункової залози.
Доведено, що надмірні психологічні навантаження, стреси теж негативно впливають на стан нашого здоров’я, провокуючи виникнення багатьох хвороб, у тому числі й онкологічних. А це означає, що кожен із нас має нормалізувати свій робочий день, більше думаючи не про те, як заробити грошей, а як зберегти власне здоров’я. Бо коли домінують меркантильні думки, то гроші потім доводиться витрачати на лікування. І не завжди успішно...
Побутує думка, що рак невиліковний, і тому діагноз «онкологічне захворювання» для нас звучить, як вирок. Насправді це не так.
Діагностика— не панацея, але...
Зростання захворюваності на рак, наголошую, прогресує у всьому світі. Але водночас смертність від нього зменшується передусім у цивілізованих країнах.
— Зменшення кількості летальних випадків серед онкологічних хворих досягається насамперед діагностуванням хвороби на ранній стадії,— продовжує Щепотін.— В онкології я працюю десятки років. За цей час помітив одну закономірність: до лікарів-онкологів, як, до речі, й інших їхніх колег, люди здебільшого звертаються тоді, коли їхній організм починає давати «збої», тобто з’являються перші симптоми тих чи інших захворювань. Рак — це така хвороба, що прогресує дуже швидко. І якщо ви відчули біль у якійсь частині тіла і не звертаєте на нього уваги, то може статися так, що неувага до власного здоров’я коштуватиме вам життя. Можу навести десятки випадків, коли саме вчасне звернення до лікаря рятувало людей.
Протягом останніх п’яти років окреслилася тенденція до зниження смертності від раку і серед українців — від 187 до 184 випадків на 100 тисяч осіб. Статистика дещо обнадійлива, але, за інформацією Національного канцер-реєстру, лише у 50 відсотків людей рак виявляють на ранніх стадіях. Решта потрапляє до онкологів тоді, коли вже важко чимось їм зарадити. У всьому цивілізованому світі, на який ми так часто посилаємось, останнім часом обстежуються на рак і молоді люди.
Приміром, вважається, що жінка має це робити, якщо їй виповнилося 20 років. І хоча б раз на рік. Але українки так не думають. Тож чи варто дивуватися, що у нас найвища захворюваність на рак молочної залози? Мамографію потрібно проходити раз на два роки, як мінімум. Так наполегливо радять лікарі-онкологи. І не лише вітчизняні, а й закордонні. Проте наші жінки не чують їх, часто розплачуючись за таку «глухоту» здоров’ям, а інколи й життям.
Проблем— хоч греблю гати
Медична галузь України, незважаючи на намагання всіх українських урядів суттєво її реформувати, а також щорічні збільшення фінансування, перебуває в критичному стані. Щоб у цьому переконатися, не потрібно бути обізнаним у її тонкощах. Достатньо хоча б раз потрапити до районної лікарні в українській глибинці, де пацієнти всі ліки купують власним коштом.
Онкологічні диспансери — не виняток, хоча чиновники від медицини і стверджують протилежне. У деяких із них катастрофічно не вистачає ліжко-місць, і люди змушені очікувати своєї черги, щоб потрапити на лікування. А час, як ми знаємо, вимірюється не місяцями і навіть не тижнями, а днями. Зокрема, у Київській та Житомирській областях ліжок удвічі менше від нормативної кількості. І це притому, що ці регіони найбільше постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: радіація є одним із основних чинників, які провокують виникнення онкологічних захворювань.
Ще одна з головних проблем — нестача лікарів-онкологів. Останнім часом серед випускників медичних університетів поменшало охочих пов’язати свою професійну діяльність з онкологією.
— Зрозуміти молодих людей можна,— зазначив Ігор Щепотін.— Бо це важка робота, яка потребує значних фізичних і моральних сил. А оплата праці, незважаючи на це, на жаль, залишається стабільно низькою.
Сергій ЗЯТЬЄВ
також у паперовій версії читайте:
- УРЯД ПОВЕРТАЄ МЕДОГЛЯДИ В ШКОЛИ
назад »»»