АСКОЛЬДОВА МОГИЛА— ПРИВІД ЗАМИСЛИТИСЯ
Напевно, це дуже непатріотичне зізнання, яке навряд чи додасть додаткової урочистості і значущості даті, що відзначається. Та чомусь щоразу, коли у свідомості виникає цей насправді пафосний епізод боротьби за незалежність України, одразу самі по собі згадуються 300 спартанців царя Леоніда і, звичайно, приголомшлива за своєю глибиною і ліричним трагізмом пісня Олександра Вертинського «То, что должен сказать», вона має ще й іншу назву — «Памяти юнкеров».
29 СІЧНЯ — 95 РОКІВ ПОДВИГУ ГЕРОЇВ КРУТ
Здавалося б, до чого тут юнкери, які полягли у Жовтневі дні 1917 року в Москві, і наші київські студенти та гімназисти, які «смертію смерть здолали» у січні 1918-го? Хоча одні загинули за царя і «Отєчєство», а інші — за свободу і незалежність нашої Батьківщини, є щось таке в їхніх долях, що об’єднало їх незалежно від усіляких політичних чвар і борінь: висока віра в ідеали і самовіддана жертовність в ім’я цієї віри. Нам би, нинішнім, таку віру і силу — ціни б нам не було.
А тепер просто нагадаю, про що йдеться. 29 січня 1918 року біля залізничної станції Крути в Чернігівській області 300 київських студентів, захищаючи підступи до Києва, загинули в нерівному бою із шеститисячною армією більшовиків під командуванням Михайла Муравйова, яка серед інших вела війну проти Української Народної Республіки. Точна кількість загиблих студентів офіційно ніде не зафіксована. За свідченнями учасників подій, було вбито понад 250 бійців з українського боку. Відомі імена лише 27 студентів, яких узяли в полон і розстріляли. Їхні тіла пізніше були урочисто перепоховані на Аскольдовій могилі в Києві.
За часів СРСР події під Крутами або замовчувалися, або обростали міфами й припущеннями. Щоправда, український радянський поет Павло Тичина присвятив героїчному вчинку студентів вірш «Пам’яті тридцяти».
До 80-річчя подій під Крутами Нацбанк України випустив ювілейну монету вартістю в одну гривню. А у 2006-му на станції Крути відкрили Меморіал пам’яті героїв. Його автор — Анатолій Гайдамака представив пам’ятник як насипаний пагорб, на якому встановлена 10-метрова червона колона — копія колон фасаду Червоного корпусу Київського національного університету імені Тараса Шевченка, звідки й була більшість увічнених студентів-героїв. Також до меморіального комплексу входить каплиця. Поблизу пам’ятника викопано озерце у формі хреста. Це, так би мовити, довідково. А що ж нам з того?
Гадаю, просто варто частіше бувати на Аскольдовій могилі. Це і наш обов’язок, і думається там добре.
Підготував Ярослав ШЛАПАК, Укрінформ
також у паперовій версії читайте:
- ЙОГО ШЛЯХ НА ОЛІМП ПРОЛІГ ЧЕРЕЗ ЗАВОДСЬКУ ПРОХІДНУ
назад »»»