WELCOMЕ У СЕЛО!
За прогнозами економістів, туристична галузь у ХХІ ст. буде провідною у світовій економіці. До того ж змінюються уподобання туристів — вони втомилися відпочивати у галасливих місцевостях і хочуть контактувати з природою у тиші та спокої, дихати чистим повітрям, насолоджуватися незайманим довкіллям.
Першою причиною відродження «зеленого» туризму експерти називають кризу у сільськогосподарському секторі. Механізація й модернізація кардинально змінюють картину сільської дійсності. У багатьох регіонах Європи сільське господарство перестало бути найважливішою формою використання землі і основною діяльністю громади. Частка громад, які працюють у сільськогосподарському секторі в Греції, становить 30% від загальної кількості, Португалії — 24, Іспанії та Ірландії — 17, Італії —12, Бельгії, Данії, Нідерландах, Великобританії — від двох до семи відсотків.
Тож необхідно шукати нові види діяльності, які б замінили чи доповнили сільськогосподарську діяльність. Пошук підходів до вирішення цього завдання пояснює підвищене зацікавлення сільським туризмом, що за швидкого розвитку може оживити багато сільських регіонів. Статистика свідчить, що 35% городян у країнах ЄС надають перевагу відпустці у сільській місцевості.
У сучасних умовах сільський туризм є одним із найбільш перспективних та ефективних напрямів сталого розвитку українського села. Не вимагаючи значних інвестицій, він сприяє соціально-економічному розвитку села, відродженню та поширенню українських народних традицій і культури. З розвитком сільського туризму зростає й екологічна свідомість та обізнаність місцевих жителів, а це сприяє поліпшенню довкілля у туристично привабливих регіонах.
Головна мета сільського туризму — новий агротуристичний продукт, який би виходив за рамки традиційного уявлення про туристичну пропозицію в Україні і неодмінно враховував природну, історико-культурну специфіку регіонів. Розвиток сільського «зеленого» туризму як складової розвитку сільської місцевості актуальний для України, адже у нас особливо загострені соціально-економічні проблеми села.
Упродовж останнього десятиліття в Україні активно формується розуміння «зеленого» туризму як виду відпочинку міського населення в селі з широкими можливостями використання природного матеріального і культурного потенціалу сільської місцевості, а також виду діяльності сільської родини, яка надає житло, забезпечує харчуванням і знайомить гостей з особливостями місцевості та господарюванням на землі.
У нетуристичних регіонах селяни в основному пропонують дві-чотири кімнати для туристів, зазвичай, без туалету та душу, або приміщення, суміжні з кімнатами господарів. Меблі там досить прості. Однак на цьому етапі розвитку «зеленого» туризму такі стандарти можна вважати прийнятними в разі, якщо загальні санітарні умови належні, а ціновий діапазон невисокий. Разом з тим на ринок виходять сучасні садиби і стилізовані агротуристичні хутори, які пропонують комфортні умови для проживання з усіма зручностями та сферою розваг.
Переваги
Позитивний вплив «зеленого» туризму на поліпшення умов і якості життя селян полягає передусім у тому, що він розширює сферу зайнятості населення, особливо жінок, а також дає селянам додатковий заробіток, сприяє розвитку території. Селяни отримують прибуток від здавання в найм житла, реалізації власних сільгосппродуктів (без посередників і транспортних витрат), приготування їжі для гостей, прокату спортивного та рибальського інвентарю, продажу ремісничих виробів, ознайомлення з місцевими традиціями та культурою, залучення до участі у сільгоспроботах, організації розваг.
Сільський туризм в Україні має три етапи розвитку. Він почав формуватися наприкінці ХІХ — середині ХХ ст. Тоді городяни відпочивали в основному у своїх знайомих на селі. Це явище було неорганізованим та ще не розглядалось як туризм. У 60–90-ті роки ХХ ст. популярним був відпочинок в орендованих туристами кімнатах на гірських курортах або в Криму, бо не вистачало вільних місць у пансіонатах та санаторіях.
Сталий розвиток почався від дев'яностих, коли створюються нормативно-правові, економічні та екологічні передумови. «Зелений» туризм став законним видом діяльності, його визнано окремим видом туризму, розвиток якого є пріоритетним напрямом державної політики у ст. 4 та 6 Закону України «Про туризм». Право особистих селянських господарств займатися сільським «зеленим» туризмом визначено в ст.1 Закону України «Про особисте селянське господарство».
В Україні сільський туризм розвивається на базі особистого селянського господарства (сімейне гостинне господарство). Ця модель успішно реалізується в європейських країнах, в яких головним компонентом є державна підтримка розвитку мережі гостьових кімнат на базі сільського житлового фонду. В Україні вже є й мережа спеціалізованих готелів у формі стилізованих «агротуристичних сіл (хуторів)», культурно-етнографічних центрів.
Статистика
Як відомо, одним із найважливіших чинників, що впливає на формування туристичного продукту і ставлення до нього споживачів, є людський фактор. Згідно з соціологічними дослідженнями, найбільш активно долучаються до сільського туризму жителі Карпатського, Подільського, Південно-Західного, Причорноморського регіонів. Це не випадково, адже, за статистикою, найбільша кількість сільських жителів зосереджена саме там.
Серед господарів сільських турсадиб більшість чоловіків (понад 70%). Це свідчить про те, що вони більше схильні до ризику, адже підприємницька діяльність, особливо така інноваційна, як сільський туризм, є певною мірою ризикованою. Найменше долучилося до «зеленого» туризму жінок (11%), він більше приваблює чоловіків 25–30 років. Ті вже мають певний життєвий досвід, працювали в інших сферах і більше схильні до інновацій та розвитку.
Для більшості мешканців сіл «зелений» туризм є основним джерелом доходів. Вони відзначають, що таке заняття є засобом досягнення певних життєвих цілей, розширення кола спілкування, приємне хобі, яке приносить дохід. А ще — це засіб самоствердження, набуття незалежності. Люди відчувають упевненість у своїх силах, є хазяями своєї справи, отримують матеріальне і духовне задоволення. Причому більшість господарів садиб має вищу освіту, в основному технічну, тобто може аналітично мислити. Вони розуміють цінність цього виду діяльності на національному та місцевому рівні.
На жаль, як зазначають власники садиб, є чимало факторів, які обмежують розвиток сільського туризму. Насамперед, це високий податковий тягар, відсутність податкових пільг і дешевих кредитів. І найголовніше — недостатня державна підтримка. Власники садиб хочуть мати інформацію про потенційних споживачів їхніх послуг, корпоративних замовників, про конкурси, ярмарки, де можуть пропонувати свій продукт. Потребують вони й аналітичної інформації про особливості організації сільського туризму, зміни щодо регулювання цієї діяльності в Україні.
Більше половини опитаних (57%) хочуть отримати підтвердження якості їхніх послуг, які б відповідали не тільки національним, а і європейським стандартам, бо розуміють, що тоді зможуть ефективніше конкурувати на туристичному ринку. Наявність знака якості підвищує довіру туристів до господарства та його продуктів — для багатьох людей він є вирішальним критерієм вибору туристичного продукту чи послуги.
Але поки в Україні категоризацію «Українська гостинна садиба» пройшли всього 74 садиби з 16 областей. Зокрема, отримали сертифікат базового (найнижчого) рівня 43 садиби, першого — вісім, другого — 13, третього (найвищого) — десять.
У 2004 році була запроваджена програма екологічного маркування садиб «Зелена садиба». Вона розроблена на основі європейських аналогів, зокрема латвійського та польського досвіду, і спрямована на покращення екологічної якості довкілля та на сприяння сталому розвитку регіону, зростання екологічної свідомості власників садиб і туристів. Ця програма використовується як маркетинговий інструмент для досягнення ринкового успіху та підвищення економічної ефективності агротуристичних послуг.
Екологічне маркування пройшли 49 садиб із семи областей. Зокрема, отримали сертифікат першого (найнижчого) рівня 45 садиб, другого — чотири. На жаль, найвищого — третього рівня — ще не отримала жодна садиба. Турист хоче, аби село, де він відпочиватиме, було привабливим, місцевість вже визнана туристичною або має підстави стати такою.
Як засвідчують дослідження, основна частина активістів «зеленого» туризму не поспішала б реєструватися як підприємці, аби не виникало якихось колізій із місцевими органами влади. Ті закликають до реєстрації, бо ця діяльність, мовляв, приносить дохід. Але, як нагадують юристи, за Конституцією ведення підприємницької діяльності — це право, а не обов'язок.
Олена КОСЕНКО
також у паперовій версії читайте:
- СВІТОВИЙ БАНК ПОГІРШИВ ПРОГНОЗИ НА 2013 РІК
назад »»»