МОРАТОРІЙ НЕВДОВЗІ МОЖЕ ПІТИ В ІСТОРІЮ
Напередодні завершення своєї каденції депутати Верховної Ради попереднього скликання продовжили дію земельного мораторію, що стало повною несподіванкою для багатьох експертів, які опікуються цими питаннями. Деякі з них навіть стверджують, що в такий спосіб було зроблено спробу пригальмувати земельну реформу в Україні. Та чи так це насправді?
Важливу проблему обговорюємо з директором Ресурсного центру з прав на землю, президентом Асоціації «Земельна спілка України» Андрієм Кошилем.
— Чому, декларуючи потребу в проведенні земельної реформи, Україна не поспішає з її реалізацією?
— Земельна реформа в Україні триває протягом 20 років. До неї можна віднести всі кроки держави, пов’язані із цими питаннями. Насамперед йдеться про приватизацію — вже більш ніж половина українських земель стали приватними.
Проте на початку цих процесів не було чіткої концепції щодо проведення земельної реформи та прогнозу її результатів. Зараз таке розуміння на державному рівні чітко окреслилося. Тому переконаний, що реформа не тільки не гальмується, а й просувається швидко.
— Водночас Верховна Рада продовжила термін дії земельного мораторію аж до 2016 року. Чому вона пішла на такий крок?
— Цей крок був спонтанний. Насправді в Земельному кодексі записано, що мораторій у нас безстроковий, тобто чинний до ухвалення закону про ринок земель сільськогосподарського призначення. Тож завершення мораторію 1 січня 2013 року, як раніше передбачалося, могло відбутися лише за умови ухвалення такого законодавчого акта. Ми знаємо із перебігу подій у Верховній Раді, що уряд вийшов із законопроектом, який би врегулював обіг земель сільськогосподарського призначення, але це питання набуло політичного забарвлення і депутати проголосували за продовження мораторію. Його термін не має жодного значення. Бо новий парламент може так само легко скасувати мораторій і підтримати запровадження ринку земель.
Власне, для цього потрібно врегулювати вузьке коло питань, зокрема як буде організовано обіг земель сільськогосподарського призначення, які будуть обмеження щодо їх оренди, хто зможе такі землі купувати. Тому, гадаю, що найближчим часом парламент повернеться до розгляду такого важливого і потрібного закону, який називатиметься, найпевніше, «Про обіг земель сільськогосподарського призначення».
— За умов, що склалися, якою буде подальша доля законопроекту «Про ринок земель», котрий пройшов перше читання у Верховній Раді?
— До розгляду у першому читанні закон був добре підготовлений, з ним можна було працювати. Одначе було запропоновано понад тисячу правок і доповнень, Комітет Верховної Ради, який опікується аграрними питаннями, розглянув їх. Після цього законопроект почав нагадувати радше політичний маніфест, а не юридичний документ. Там були навіть суто популістські заяви. Тому добре, що його не ухвалюють у такому вигляді.
У цьому законі хотіли звести багато питань і вирішити їх одним махом. Цього не відбулося, бо саме по собі питання ринку земель зачіпає чимало різних інтересів. Парламент пішов більш логічним шляхом — розбив Закон «Про ринок земель» на кілька сегментів. Скажімо, один із них стосується проведення аукціонів.
Ухвалений відповідний закон, до Земельного кодексу внесли зміни з цього питання і, по суті, було легалізоване проведення аукціонів. Щоправда, ще від 2008 року Земельний кодекс містив положення, що всі ділянки, вільні від забудови, які належать державі чи комунальним органам, мають реалізовуватися лише через аукціони, але законодавчо закріпленого механізму їх проведення не було.
Вирішено також, що питання консолідації теж будуть унормовані спеціальним законом. Закон про особливості обігу земель сільськогосподарського призначення буде ще одним логічним сегментом усієї цілісної системи.
— Якою тепер буде подальша доля Земельного банку? Адже держава взялася за його створення.
— Земельний банк у нас був запроваджений згідно із унесеними змінами до закону про розмежування земель державної та комунальної власності. Там це прописано буквально одним рядком. Тому уряд схвалив постанову про формування банку, у цьогорічному бюджеті було закладено відповідні кошти — 120 млн грн. Уже затверджено статут Земельного банку, його наглядову раду. Проте досі не відомо, чим займатиметься ця установа. Є загальні заяви міністра аграрної політики, керівника Держземагентства, все решта залишається таємницею. Отже, потребує подальшого законодавчого врегулювання. Але це не питання скасування мораторію, це питання державної політики. Хоча не виключено, що саме на Земельний банк буде покладено функції щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення.
— Прихильники земельного мораторію наполягають, що обстоюють інтереси малоземельних селян. Мовляв, після продажу землі ті можуть залишитися ні з чим. Однак як ураховуватимуть інтереси селян, які хочуть продати свої земельні наділи? Відомо, що 50% власників земельних паїв — це пенсіонери.
— Вважаю, що думка, буцімто власники землі категорично проти розгортання ринку землі, сформована штучно. Причому людьми, які мають зиск від існування мораторію. У нас землю в результаті земельної реформи отримали близько семи мільйонів громадян, це лише частина населення.
Конституція чітко визначає, що право власності дозволяє громадянинові вільно розпоряджатися своєю власністю. Мораторій, який скасовує таке право, можна назвати антиконституційним. Згідно з цією логікою, можна було б заборонити розпоряджатися квартирами, машинами чи якимось іншим майном. Економічного і юридичного сенсу в існуванні такої заборони просто немає.
Уперше мораторій запроваджували тоді, коли ухвалювали новий Земельний кодекс. Це був тимчасовий захід до ухвалення відповідного законодавства. Проте сформувався прошарок суспільства, насамперед бізнес-прошарок, якому існування мораторію вигідне. Тому мораторій багато разів продовжували і за таких умов продовжуватимуть надалі.
Але чи вигідно це громадянам, які отримали землю? У нас близько 430 тис. власників земельних ділянок за цей час пішли з життя і не змогли реалізувати свого права продати їх. Це так звана відумерла спадщина.
Нині продати землю нелегально можна і досить легко. Тому суть зняття мораторію — не в запровадженні обігу земель, купівлі-продажу. Головне завдання — в легалізації операцій, які і так на цьому ринку відбуваються.
— Під час недавньої прес-конференції голова Держземагентства Сергій Тимченко теж сказав, що мораторій варто скасовувати одразу, як буде ухвалений закон «Про обіг земель сільськогосподарського призначення». Чи цей закон уже готують до розгляду у Верховній Раді?
— Так, його готує уряд, а також депутати. Найпевніше, до Верховної Ради будуть подані обидва законопроекти.
Концепція такого закону є зрозумілою від першого читання закону «Про ринок земель». Тож, думаю, його не відкладатимуть у довгу шухляду.
— І скасування земельного мораторію стане очевидним фактом?
— Переконаний, що саме так і буде.
— Чи можете спрогнозувати, коли нова Верховна Рада проголосує за скасування мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення?
— Це непростий прогноз. У нас тільки розпочався процес структуризації парламенту. Але, думаю, з точки зору економічної доцільності, з позицій аграрного бізнесу будь-який парламент змушений буде повернутися до розгляду цього питання.
Достатньо одного голосування. У прикінцевих положеннях закону «Про обіг земель сільськогосподарського призначення» може бути записано, що необхідно внести зміни до Земельного кодексу і скасувати мораторій. Тому коли буде політична воля і можливість проголосувати в парламенті, то цей мораторій може піти в історію.
Тарас ТЕРНІВСЬКИЙ, Національний прес-клуб з аграрних і земельних питань
також у паперовій версії читайте:
- ДЕРЖЗЕМАГЕНТСТВО ВІДКРИВАЄ ЗЕМЕЛЬНІ ТАЄМНИЦІ
назад »»»