УКРАЇНСЬКИЙ УРЯД: ВІД «А» ДО «А»
Формування нинішнього складу Кабінету Міністрів чимало спостерігачів очікувало, щонайменше, з цікавістю. Отож понад десятиденне зволікання, до якого вдався Президент Віктор Янукович, багатьох змушувало губитися у здогадках: з чим же воно насправді пов’язане? Річ у тім, що це вперше — після скасування політичної реформи-2004 — глава держави особисто призначає увесь склад уряду.
Першими враженнями від нового складу КМ уже поділилося чимало політологів. Головний висновок, до котрого схиляються, — новий Кабінет значно більше підконтрольний безпосередньо Вікторові Януковичу або його найближчому «сімейному» оточенню. Дехто навіть припускає, що цього разу Микола Азаров ризикує перетворитися на такого собі «весільного генерала».
По-перше, чимало міністрів не може «похвалитися» своєю особистою відданістю Прем’єр-міністрові. По-друге, перший заступник Миколи Яновича в уряді — Сергій Арбузов — нині отримав ніби своєрідний трамплін задля подальшого кар’єрного злету. Тут доречно пригадати, як наприкінці листопада — на початку грудня серед аналітиків точилося чимало розмов на кшталт: кому ж дістанеться ключова посада в Кабміні — Азарову чи Арбузову?
Призначення урядовців демонструють, що рацію мали і одні, й інші... Серед журналістів навіть з’явилася умовна назва нинішнього складу КМ, винесена в заголовок цього тексту. Натяк — вельми прозорий. Адже в ті часи, коли сам Віктор Янукович очолював уряд, а Микола Азаров був його першим заступником, Кабмін негласно мав назву «уряд від «Я» до «А».
Перед тим, як перейти до детального аналізу нових кабмінівських персоналій, варто також звернути увагу на фактичне скасування реформаторського указу Віктора Януковича від грудня позаминулого року. Пригадуєте, як тоді «носилися» з ідеєю поєднання посад віце-прем’єрів та міністрів? Так от, дворічний експеримент довів: нічого путнього з того не вийшло.
Нові віце-прем’єр-міністри не отримали додаткового «навантаження» у вигляді міністерських посад. Більше того, окремі ліквідовані раніше відомства (як-от Міністерство промислової політики) нині повернуто. Як повернуто й посаду міністра Кабінету Міністрів, носія котрої в народі дуже часто іменували «міністром без портфеля».
Натомість таке міністерство, як МНС, нині ліквідоване. Точніше — реорганізоване у відповідну державну службу, що, нарівні з деякими іншими, підпорядковуватиметься Міністерству оборони.
Отже, перший віце-прем’єр Сергій Арбузов перебрався до урядового крісла з Національного банку. Щодо цього призначення нині прозвучало чи не найбільше коментарів. Зокрема, аналітики пригадують, що саме Арбузов є автором ідеї про сумнозвісний податок (спершу 15%, а потім — 10-відсотковий) на продаж іноземної валюти. Зараз така ініціатива нібито відкладена. Та не відомо — як надовго, особливо в контексті появи пана Арбузова в уряді.
Дещо несподіваною можна вважати реакцію на призначення Сергія Арбузова з боку екс-міністра економіки уряду Юлії Тимошенко Богдана Данилишина. Нагадаємо, він перебуває в Чехії, де отримав політичний притулок. Однак це не завадило йому позитивно висловитися з приводу призначення Арбузова. Мовляв, тепер на посаді першого віце-прем’єра і має бути людина з широкими міжнародними зв’язками та авторитетом у фінансових колах.
За великим рахунком, подібна характеристика сяк-так пасувала і попередньому першому «віце» — Валерію Хорошковському, який нині не просто не увійшов до КМ, а залишив уряд, грюкнувши дверима.
Зрештою, нинішню заяву Богдана Данилишина можна пояснити ще й тим, що впродовж останніх трьох років діяльність уряду та Національного банку (який очолював Арбузов) не була відверто антагоністичною. За часів, коли нинішній «чеський утікач» працював в українському КМ, про таке можна було лише мріяти.
Трьома віце-прем’єрами стали колишні міністри енергетики Юрій Бойко та закордонних справ Костянтин Грищенко, а також екс-очільник Дніпропетровської області Олександр Вілкул. Перший має курувати енергетичну галузь, другий — міжнародну діяльність, а третій — інфраструктурні проекти та ЖКГ. Стосовно цього «тріо» аналітики не збігаються в думках.
Принаймні, щодо Бойка і Грищенка більшість спостерігачів прогнозує, що отримані ними посади віце-прем’єр-міністрів насправді означатимуть... певне послаблення їхнього впливу. Особливо це стосується Костянтина Грищенка. Традиційно з приміщення на Грушевського (де розташувався урядовий будинок) впливати на процеси в МЗС — завдання не з легких. Відтак нинішнє призначення Грищенка може стати його поступовим відстороненням від активної дипломатії. Тим паче, що Україна впродовж останніх трьох років (відколи Костянтин Грищенко перебував на посаді міністра) особливих успіхів на міжнародній арені не мала.
Стосовно Юрія Бойка, то його вплив на галузь залежатиме зокрема від того, чи не змінюватиметься керівництво НАК «Нафтогаз України». Надто вже потужною фігурою він виглядав і виглядає, щоб перебратися в ранг «весільного генерала» енергетичної галузі. Словом, тут найімовірніше варто очікувати неабияких підкилимних інтриг.
А от для Олександра Вілкула нова посада — це стовідсоткове підвищення. По-перше, керівником Дніпропетровщини того самого дня було призначено Дмитра Колесникова — людини для Вілкула зовсім не чужої. А по-друге, сферою впливу нового «комунального» віце-прем’єра, окрім нього, опікуватиметься міністр ЖКГ Геннадій Темник — колишній заступник Вілкула на посту «губернатора» Дніпропетровщини.
Міністром Кабінету Міністрів Президент призначив Олену Лукаш. Це — стовідсоткова креатура Віктора Януковича. Вона ще у 2004 році, в розпал Помаранчевої революції, намагалася захищати інтереси чинного глави держави у Верховному Суді. А протягом останніх років була представницею Президента в Конституційному Суді.
Міністри аграрної політики, внутрішніх справ та фінансів — відповідно Микола Присяжнюк, Віталій Захарченко та Юрій Колобов — зберегли свої посади з попереднього уряду. Їх усіх небезпідставно вважають наближеними до старшого сина Президента — Олександра Януковича. Тож це ще одне підтвердження того, що нинішній Кабінет Міністрів не позбавлений «сімейної» інтриги.
Утім, чи не найбільше така інтрига виявилася в призначенні Олександра Клименка міністром доходів і зборів України. Нагадаємо, досі пан Клименко очолював Державну податкову службу, а, отже, і без того неабияк впливав на доходи і збори в державі. Нині ж податкове відомство разом зі ще однією фіскальною службою — митною — було піддане грандіозному реформуванню. Наразі навіть найповажніші експерти не беруться спрогнозувати: як саме працюватимуть штатні посадовці реформованих відомств. Зрозуміло одне: увесь масив доходів і зборів проходитиме через ще одного близького товариша Олександра Януковича, яким є Олександр Клименко. А ще ж маємо міністра фінансів Юрія Колобова!
Міністром закордонних справ замість уже згадуваного Костянтина Грищенка став Леонід Кожара. Цей, тепер уже колишній, депутат-«регіонал» з багаторічним стажем багатьма експертами не надто сприймається на посту міністра. Як керівник відповідного парламентського комітету — так, а от як міністр... Чимало аналітиків прогнозує: найближчим часом у системі МЗС слід очікувати серйозної кадрової чистки. Мовляв, дипломатичний корпус нашої держави ще й досі почувається відносно незалежно і не завжди доносить до вух прискіпливих європейських колег те, що хоче нинішня українська влада.
Варто пригадати також, як саме Леонід Кожара у переддень так і нездійсненого візиту Віктора Януковича до Москви на кількох телеефірах намагався довести, що Україна може одночасно працювати за деякими правилами Митного союзу (Білорусі, РФ та Казахстану) і сподіватися на угоду про асоціацію з ЄС. Що вийшло в результаті таких, з дозволу сказати, пояснень — відомо: офіційний Кремль виявився не готовим приймати українського Президента.
Міністром енергетики та вуглепрому став Едуард Ставицький, а куратором екології та природних ресурсів було призначено Олега Проскурякова. Цей тандем — також надзвичайно цікавий. По-перше, Ставицький у попередньому уряді був саме міністром екології. А ще в часи другого прем’єрства Віктора Януковича (2006–2007 рр.) керував Національною акціонерною компанією «Надра України». Саме з ім’ям Ставицького опозиція пов’язує передавання у власність Януковичу земель навколо резиденції Межигір’я.
Власне, саме тому спостерігачі впевнені в тому, що вплив енергетичного віце-прем’єра Юрія Бойка на Едуарда Ставицького буде мінімальним. Звісно, поживемо — побачимо. Додамо до цього лише, що свою колишню «вотчину» — екологічну — Едуард Ставицький нині передав у надійні руки: чинний міністр екології Олег Проскуряков свого часу очолював Державну геологічну службу і ще тоді мав непогані зв’язки зі Ставицьким.
Крісло міністра економічного розвитку і торгівлі дісталося народному депутату Ігорю Прасолову. Він, до речі, усе ще залишається нардепом, бо колеги так і не змогли підтримати його відставку (на відміну від решти міністрів з-поміж депутатського корпусу, що вже написали відповідні заяви). А ще пан Прасолов знаний тим, що очолював (і досі очолює) Раду Національного банку.
Міністром інфраструктури став Володимир Козак. Після скандальних і постійних поламок швидкісних потягів «Хюндай», екс-міністра Бориса Колесникова до Мінінфраструктури не повернули. Але парадоксів від того — не менше. Бо Володимир Козак також не є людиною, непричетною до «хюндаїв» — досі він очолював «Укрзалізницю».
Про нового міністра оборони Павла Лебедєва достеменно нічого не знають навіть військові зі стажем. До ключового силового відомства він також перебрався з Верховної Ради — Лебедєв отримав перемогу по мажоритарному округу в Севастополі як висуванець ПР. Ще про цього політика відомо те, що в п’ятому скликанні він був обраний за списками БЮТу. Хоча перебіжчиками (навіть з таким стажем) нині вже давно нікого не здивуєш.
Міністри охорони здоров’я Раїса Богатирьова та освіти й науки Дмитро Табачник свої посади зберегли. Нагадаємо, проти повторного призначення Табачника виступи були чи не наймасовішими. Протестували і представники опозиції, і студенти, і чимало представників викладацького складу... Та Віктор Янукович вкотре продемонстрував, що прислуховуватися до громадської думки він не надто звик. Сам же Табачник невдовзі після свого призначення зронив лише сакраментальну фразу: я не переможець конкурсу краси, щоб усім подобатися... Словом, схоже, що скандали в галузі освіти триватимуть і надалі.
Що ж до Раїси Богатирьової, то вона позбулася лише своїх віце-прем’єрських гуманітарних регалій. Але заявила, що й наявних повноважень їй цілком достатньо.
Призначення нового міністра соціальної політики стало чи не найрезонанснішим. Наталія Королевська ще кілька місяців тому доводила виборцям свою опозиційність. Хоча нині в неї справді з’явився шанс довести обґрунтованість її слів про реальність середніх зарплат і пенсій у тисячу і п’ятсот євро відповідно. Зробити це буде непросто, бо, схоже, навіть у стані ПР на Королевську споглядають не надто прихильно. Принаймні поки що.
Нового-старого міністра юстиції Олександра Лавриновича попервах «сватали» у спікери Верховної Ради. Утім, поки що він залишається працювати в уряді. На думку практично всіх експертів, так триватиме лише до травня, коли чинному голові ЦВК Володимиру Шаповалу виповниться 65 років. Тоді Лавринович матиме всі шанси проявити себе в новому відомстві.
На момент написання цього тексту, вакантними в Кабміні залишалися лише дві посади. Це — крісло керівника відновленого Міністерства промислової політики та крісло міністра культури.
Ярослав ГАЛАТА
також у паперовій версії читайте:
назад »»»