Пам'ять
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Понедiлок Вересень 29, 2014

"ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА", архiв новин за 2012 рiк.

ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА var _gaq = _gaq || []; _gaq.push(['_setAccount', 'UA-6198717-6']); _gaq.push(['_trackPageview']); (function() { var ga = document.createElement('script'); ga.type = 'text/javascript'; ga.async = true; ga.src = ('https:' == document.location.protocol ? 'https://ssl' : 'http://www') + '.google-analytics.com/ga.js'; var s = document.getElementsByTagName('script')[0]; s.parentNode.insertBefore(ga, s); })(); УКРАЇНА ТУРИСТИЧНА
ЯК СЯ МАЄШ, ЗАКАРПАТТЯ?
Усіх, хто перетинає Гіперборею, зустрічає сповнена енігми Срібна земля...
Пада сніг, дзвенять санчата, під ялинкою дарунків багато.
Зичимо мирного, щасливого Різдва, червоного вина, духмяних калачів.
Успіхів у Новому році співробітникам і читачам «Демократичної України»!
Угорці України


Думаєте, то якийсь загадковий край десь на іншому континенті? Ні. Це рідне Закарпаття.
Гіпербореєю учений-дослідник Василь Кобелюх вважає Карпати. «Енігма» в перекладі з латини означає «таємниця». А Срібною землею місцеві жителі називають свою батьківщину.
Численні гіди та активні мандрівники (до останніх зараховую і себе) переконані: ця наймолодша область України є ще й краєм семи див. Саме там центр Європи, вулканічного походження гори, цілющі мінеральні води, високогірне озеро Синевир, Долина нарцисів, 13 замків, старовинні дерев’яні храми.
Багатовікове переплетення культур угорців, українців, словаків, поляків, румунів, євреїв, росіян є символом привабливості й престижу Закарпаття. Для краян можливість приймати гостей допомагає уникати безробіття, бо туристична галузь — джерело працевлаштування. Вони стараються, аби прибульці з усіх усюд, набравшись сил, могли зміцнити здоров’я, побувати в мальовничих, романтичних, обвитих виноградом містах і селах, відчути їхній колорит. Одне слово: полюбити...

Кукурудза, гриби й уславлений шеф-кухар
Нинішнє, так зване туристичне міжсезоння, прославилося чудовою погодою, фестивалями вина, а ще візитами «розкручених» особистостей. Найяскравішою зіркою, котра десять днів відпочивала в колишньому замку графа Шенборна, санаторії «Карпатія», був Ектор Ізмаель Хименес-Браво. Він уже рік є ведучим і суддею кулінарного реаліті-шоу «МастерШеф» на одному з телеканалів, тож його впізнає вся Україна. Про те, що колумбієць з мамою і друзями набирався сил у Шаянах, знають і розповідають малі й старі.
Подейкують, що під особливим напруженням були кухарі санаторію. Вони ніби складали своєрідний іспит, готуючи страви для професора Національної кулінарної академії Колумбії сеньйора Ектора та його команди. Втім, як з’ясувалося, гостя приємно вразили спільні риси закарпатської й латиноамериканської кухні. Знаєте, що їх зближує? Кукурудза! Нині про те, що досвідчений знавець любить місцеві страви токан і бограч, розкажуть кухарі не лише в санаторіях і пансіонатах, а й у кав’ярнях і ресторанах.
Гіди ж із натхненням відкривають секрет симпатії гостя до їхнього краю: гори, а також поєднання української культури з традиціями країн-сусідів. Вони сподіваються, що знаменитому шеф-кухарю прославити їхню батьківщину допоможуть... гриби, які на нього справили сильне враження якістю і ціною.
Тож є шанс, що цей інгредієнт потрапить до його проекту кулінарних спецій, який матиме назву «Кулінарні шедеври» і збільшить кількість охочих відвідувати мальовниче і смачне Закарпаття.

«Іван Сила» і чемпіон України з бодибілдингу
То не єдина «випадкова невипадковість». Нещодавно прославилося (поки що не на весь світ) село Білки Іршавського району. Там на зелений і так званий кінотуризм натхненно працював відомий актор, а тепер уже режисер і сценарист Віктор Андрієнко.
Мені шкода, що не опинилася в Білках саме тоді, коли він знімав фільм «Іван Сила». Певна річ, своїх і чужих цікавих не бракувало. Завдяки кіногрупі багато хто нарешті дізнався, що головний герой стрічки Іван Фірцак — Кротон 1928 року в Нью-Йорку був визнаний найсильнішою людиною ХХ ст.
Першим прославив свого земляка Іван Копинець. Сорок років тому він видав повість «Кротон» про закарпатського «ведмедя», котрий підкорив 64 країни світу. Потім за написання книги взявся Олександр Гавриш. «Неймовірні пригоди Івана Сили, найдужчої людини світу» якраз і надихнули киянина-оптиміста Андрієнка повернути славу та визнання видатній особистості. Саме тепер, коли зйомки закінчилися, численні вояжери, котрих в автобусах везуть на екскурсії з курортного Виноградова до Ужгорода, Мукачевого, Берегового чи інших міст, слухають розповідь Михайла Келемена про його уславленого односельця.
Зізнаюся, вразити там є чим. Ось, приміром, як ще юний Іван Фірцак із товстої металевої рейки вручну робив «серце», в дубову дошку забивав долонею цвяхи, тягав вантажівку з людьми, клав на лопатки відомих борців. Ще міг робити силу-силенну справ і трюків. На жаль, не вдома, а за кордоном. Там він і помер. Тепер білківчани приїжджим показують дім, де народився і мешкав їхній земляк, намагаються розшукати його фотографії, нагороди, документи, різноманітні речі. Хочуть також відкрити музей людини-богатиря.
У цьому їм допомагає іршавський дослідник Андрій Савка. Він, як і Віктор Андрієнко, чимало зробив для популяризації людини виняткової сили. Впевнена, що стрічка «Іван Сила» стимулюватиме закарпатців прокласти спеціальний туристичний маршрут. Тоді сюди їздитимуть цікаві, як їдуть у Мукачівський замок Паланок дивитися, де литовці знімали фільм про Вітовта, а китайці «розстрілювали» «Овода» в своєму серіалі.
Як з’ясувалося, Іван Фірцак — не єдина знаменитість. Наразі молодь, особливо дівчата із сусіднього Виноградова, пишаються своїм земляком-бодибілдером Юрієм Бучелою. Подейкують, його слава теж вплине на туризм. І на в’їзний, і на виїзний, бо спортсмен має багато прихильників. Пан Юрій нещодавно став чемпіоном України з бодибілдингу у ваговій категорії понад сто кілограмів. Це не остання перемога, тож на чемпіонат Європи і світу виноградівець сам не поїде.

Тече вода, тече бистра...
На цьому вітровій емоцій не завершується. Він супроводжує усіх, хто хоч перший, або хоч і кілька разів приїздить до Севлюша,— тобто, за статистикою, скромного 28-тисячного райцентру Виноградів. Це сучасна назва 750-річного міста. Історична Севлюш чи Сивлюш теж означає «виноград».
Бачте, як популярні плоди вплинули на назву найтеплішої точки області. То не останній плюс. Дослідники стверджують, що саме там живе і процвітає екологічно найчистіше місце України. Сили і здоров’я надає також питна вода. В ній природний кремній, що уповільнює процес старіння організму.
Отакими потужними джерелами молодості прославилася вулиця Копанська, 265-а, де розташована «Теплиця». Цей багатопрофільний санаторій у прямому й переносному сенсі без шуму і галасу ставить на ноги тисячі недужих. 126 співробітників, серед яких професійно підготовлена молодь, можуть і вміють приймати, обслуговувати, лікувати, частувати й розважати своїх співвітчизників, а також гостей з Росії, Білорусі, Таджикистану, Польщі. Їздять сюди й українці, котрі живуть і працюють в Італії, Португалії, Греції.
— Не питайте, що може зробити для вас держава. Запитайте, що ви можете зробити для неї. Так колись американський президент Джон Кеннеді порадив громадянам,— почула я своєрідне кредо діяльності очільника «Теплиці» Олега Уварова.— Я — людина степу, понад десять років тому прикипів до Закарпаття душею. Виноградів, тоді ще із санаторієм, що занепадав, став рідним домом. Мене надихнула природа, а я — справжніх ентузіастів, професіоналів з великої літери. Шкода, деякі з них пішли вже в інший світ. Утім, є результат устремлінь — якість.
То не перебільшення. Серед численних міжнародних і вітчизняних нагород угледіла знак вищої проби — «За бездоганну якість продукції та послуг». Це притому, що конкурентів, суперників, «розкручених» курортів в Україні не бракує.
Побачене й почуте заінтригувало: все працює, як годинник, а начальства не видно.
— Аби так і було, ми з Олегом Анатолійовичем не сидимо в своїх кабінетах. Знаємо, що, де, коли треба знайти, зробити, з ким домовитися, — відкрив таємницю Дмитро Гоголь, директор санаторію «Теплиця».— Головне — комфорт і порядок.
Я б додала, ще й розваги. Їх тут теж не бракує. 25 екскурсій у гори і доли, замки, фортеці, міста, до страусів, оленів, форельне господарство... Кіно, концерти, на які навряд чи ще десь потрапиш.
Особливе враження справляє фольклорний колектив із села Пийтерфолво. Вони варті окремої розповіді. Скажу лишень, що цей сімейний ансамбль під керівництвом викладача музичної школи Кокош Карла добре знають в Угорщині й на Закарпатті. Коли вони в національних костюмах тільки з’являються на сцені, публіка починає клацати фотоапаратами, вмикати кінокамери. Коли ж починають грати, співати й танцювати, глядачі теж «заряджаються».
Кажуть, у «Теплиці» таке відбувається вже шість років. Буває, що мелодія угорського чардаша супроводжує екскурсантів до Ужгорода, особливо на фестиваль вина.

Солодка Жужика з «Орлиного гнізда»
Іскристі, ігристі, легкі й солодкі напої, виготовлені закарпатськими учнями Бахуса, в перші два зимові дні перетворили ужгородську Поштову площу на своєрідний дегустаційний зал. Як давали путівку в життя Святу молодого вина спостерігали численні гурти туристів, що на автобусах поприїжджали з різних пансіонатів і оздоровниць.
Для них усе було дивиною: лабіринти старовинних підвалів Ференца Ракоці з рядами великих і малих дубових бочок, у яких дозрівали виноградні трунки, кошики з ропі — вафельними галетами, погачами — закарпатськими сухими булочками, домашнім сиром, ядрами волоських горіхів, гарбузовим насінням. Усе те, що допомагає одержати повне задоволення та розкрити букет ароматів і смаків вина.
Арсенал смаколиків доповнювали різноманітні домашні ковбаси, угорське сало, м’ясо, буженина... От саме це спочатку гості бачили, куштували, аж потім починали цікавитися, як робили і звідки везли все це багатство. Там і справді складалося враження, що кожний учасник свята мав пройти за конкурсом, аби потрапити до когорти визнаних виробників. Найпочеснішою особистістю вважається Карл Шош — лицар єдиного в Україні Лицарського Винного ордена імені Святого Венцела.
Ті, хто його знає, кажуть, що недарма Шош угорською означає «Орел». Він, як той птах, усе встигає побачити, оцінити і зробити, навіть «Спілку приватних виноградарів та виноробів Закарпаття» організувати. Вже 12 років керує Кідьошським товариством господарів-виноградарів, із соратниками популяризує традиції, культуру виноробного краю, допомагає відроджувати призабуте ремесло, розробляє туристичний маршрут «Закарпатський винний шлях».
Його «Орлине гніздо» ніхто не обминає ні на фестивалях, ні в рідному Кідьоші («Зміїному»), що з ХІV cт. розташоване поблизу Берегсаса на краю Чорного мочару. Там виноград вирощують, роблять вино і освячують. Коли дізналася, де саме це відбувається, була вражена. В храмі, засновником якого був Шаламон, — син угорського короля Ендре І і доньки київського князя Ярослава Мудрого — Анастасії! Скажіть, ну як не поїхати і не подивитися на ті місця, не скуштувати майже легендарних трунків?
На шести гектарах плантацій вирощують кілька десятків сортів сонячних грон, котрі Карл Шош, винороб у третьому поколінні, з дружиною Жужанною, синами Жолтом і Робертом перетворює на 35 видів легких і смачних напоїв. Їх добре знають на фестивалях, міжнародних конкурсах. Сто нагород — данина природним якостям плодів, самовідданості, вмінню отримувати досконалий смак продукту.
Останніми роками сімейство Шош завоювало 15 золотих, 27 срібних, 33 бронзові медалі.
Кажуть, дегустаторам навіть не потрібно знати назви трунку. Їм достатньо відчути запах, смак, роздивитися його колорит. Мене ж, зізнаюсь, як жінку вразив сам творець одного з напоїв. Уперше в житті спілкувалася з чоловіком, який присвятив своїй дружині не вірш чи поему, не пісню, а вино. Його назва вже вражає: «Жужика, ти солодка». Справді, Карл Шош — лицар. Задля коханої жінки він виноград сорту «Шасла» перетворив на біле напівсолодке. Я б додала, золоте. Тільки заради цього варто відвідати Закарпаття.

Олена СЕДИК, Закарпаття — Київ

також у паперовій версії читайте:

назад »»»

Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на «DUA.com.u».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».