НА РОЗДОРІЖЖІ...
СХОЖЕ, ЩО УКРАЇНА ЗАСТИГЛА В ОЧІКУВАННІ, ЯК КАДРОВОМУ, ТАК І ГЕОПОЛІТИЧНОМУ
Обрання Головою Верховної Ради Володимира Рибака і повернення у прем'єрське крісло Миколи Азарова, на перший погляд, мало б стати непоганим поштовхом для подальшого кадрового формування як парламентських комітетів, так і персонального складу уряду. Втім, не так сталося, як гадалося.
Парламентська «кухня»: щось кипить...
Скажімо, призначення керівництва 27 парламентських комітетів анонсувалося на 18 грудня. Саме на цю дату депутати призначили собі третій за ліком робочий день «під куполом». Однак ще напередодні стало зрозуміло: розгляду найважливіших кадрових питань 18 грудня не буде.
Причиною чергового зволікання буцімто стала позиція комуністів. Вони нібито також почали претендувати на те, щоб очолювати низку комітетів, котрі ще раніше було домовлено передати опозиції.
Звісно, після того, як Петро Симоненко «со товаріщі» не лише підтримали кандидатуру Володимира Рибака (за що отримали свого протеже праворуч від нього у президії), а й віддали голоси за Миколу Азарова, назвати їх опозиціонерами язик не повертається. Втім, у тому-то й полягає політична еквілібристика цієї політичної сили.
Другою причиною того, що 18 грудня парламенту вдалося лише затвердити свій календарний план роботи на найближчий час, стала поява так званих «чорних списків». За словами віце-спікера попереднього парламенту Миколи Томенка, провладні фракції (тобто ПР і КПУ) почали висувати власні вимоги: кого з опозиціонерів вони категорично не бажають бачити на керівних посадах у певному комітеті.
На жаль, пан Томенко не конкретизував прізвищ, однак наголосив, що передусім ідеться про комітети зі свободи слова та європейської інтеграції.
Хоч там як, а друга спроба сформувати персональний склад комітетів і обрати їхнє керівництво запланована на наступний вівторок — 25 грудня. Потреба в цьому нагальна. Бодай, з тієї причини, що нині нікому... закрити парламентську курилку. Як відомо, цього понеділка набрав чинності закон про заборону куріння у громадських місцях.
Однак поки працівники різних пабів і кав'ярень підраховували можливі збитки від реалізації цієї законодавчої ініціативи, парламентарі продовжували «пускати дим» на першому поверсі приміщення «під куполом». І це, попри палкі заяви представника Президента у ВР Юрія Мірошниченка, мовляв, усіх порушників суворо каратимуть.
«Народні обранці мають дотримуватися законодавства так само, як і решта громадян України»,— патетично переконував себе самого і охочих його послухати пан Мірошниченко.
Коли ж відверте порушення закону було зафіксоване десятками теле- і фотокамер, однопартієць Мірошниченка — Володимир Макеєнко (який очолював регламентний комітет у минулому скликанні), розводячи руками, почав пояснювати, що нині нікому виконати норму закону. От коли Верховна Рада сформує парламентські комітети, тоді все стане на свої місця.
Схоже, що Володимир Макеєнко не полишає надій надалі мати прямий стосунок до питань формування парламентського регламенту. Інакше як можна пояснити його бажання у перші дні роботи нової Верховної Ради розробити законопроект про зміни до цього самого регламенту?
Зміни до регламенту, що їх нині готує Володимир Макеєнко, зокрема мають стосуватися запровадження єдиного дня для голосування. Тобто упродовж трьох пленарних днів пропонується обговорювати законопроекти, а у четвер проводити такий собі «рибний» день. «Уловом» мають бути ухвалені закони чи постанови.
Слід сказати, що політичні оглядачі зі стажем пам'ятають: подібна система свого часу функціонувала у парламенті третього скликання. Коли у 2000 році було сформовано пропрезидентську більшість, аналогічні зміни до регламенту не забарилися. Тоді депутати голосували саме у четвер, як і зараз пропонують.
Цікаво також, що тоді проти такої норми наполегливо заперечували комуністи. Вони усвідомлювали: без єдиного дня для голосування у тодішніх «більшовиків» не стане сил ухвалювати рішення. Адже олігархів, котрим щодня ходити до ВР не до снаги, вистачало й на початку 2000-х років... Як соратники Петра Симоненка голосуватимуть за потенційні зміни до регламенту тепер?..
Отже, схоже, до остаточного розподілу комітетів рукою подати. Цікаво, що один із комітетів — з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики — в нинішньому парламенті буде розділено на дві структури. Фінансами та банками опікуватиметься один комітет, а податками і митними зборами — інший.
Показово, що на керівника першого з названих комітетів попервах «сватали» сина Прем'єр-міністра Олексія Азарова. Втім, за останньою інформацією з парламентських кулуарів, цей «неофіт» Верховної Ради і великої української політики загалом усе-таки змушений буде пройти невеликий «курс молодого бійця» у статусі рядового парламентаря. А фінансами й банками, найімовірніше, опікуватиметься нинішній голова Ради Нацбанку Ігор Прасолов.
На Комітет з питань податкової та митної політики претендує попередній керівник цієї структури — Віталій Хомутинник. Бюджетний комітет має всі шанси очолити Євген Геллер. Володимирові Вечерку, вірогідно, дістанеться Комітет з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства. Цікаво, що в минулому парламенті цю структуру очолював нинішній спікер Володимир Рибак.
Ще один «ласий» парламентський комітет — транспортний — може дістатися Борисові Колесникову. Міністр інфраструктури в попередньому уряді Миколи Азарова переживає не найкращі часи. Причина — жахлива функціональна готовність так званих швидкісних потягів «Хюндай», що їх масово було закуплено у переддень чемпіонату Європи з футболу з ініціативи Міністерства інфраструктури.
Після настання зимових холодів ця техніка кілька разів підводила пасажирів. Причому в окремих випадках «Хюндаї» зупинялися посеред дороги без тепла і світла. А пасажири, які заплатили за поїздку величезні кошти, змушені були по кілька годин мерзнути.
Демарш чи початок президентської кампанії?
Урядових призначень в Україні також очікували відразу після парламентської згоди щодо призначення Миколи Азарова на посаду прем'єра. Однак і тут відбулася певна заминка. Навіть попри те, що урядові кадри з опозицією узгоджувати не потрібно.
Певна несподіванка в уряді сталася практично відразу після того, як Микола Азаров удруге «осідлав» прем'єрське крісло. Перший віце-прем'єр попередньої урядової каденції Валерій Хорошковський пішов з Кабінету Міністрів, що називається, грюкнувши дверима. Валерій Іванович виступив з гострою критикою Миколи Азарова. Зокрема, він вказав на нездатність його колишнього боса проводити європейську інтеграційну політику.
Показово, що це вже другий демарш Хорошковського щодо Азарова. Майже десять років тому — у 2003-му — Валерій Іванович уже йшов із уряду (котрий тоді очолював нинішній Президент Віктор Янукович) саме з нищівною критикою Миколи Яновича. Пригадується, тодішній лідер опозиції Віктор Ющенко з парламентської трибуни навіть висловив Хорошковському підтримку фразою, що тоді облетіла більшість українських і зарубіжних телеефірів: «Валеро, ти — молодець!».
Хтозна, можливо, пригадуючи ті часи, чимало українських політичних оглядачів відзначає: нинішня поведінка Валерія Хорошковського — це його фактичний старт у президентській гонці 2015-го. Хоча особливих реверансів у його бік поки що ніхто не робить.
Скажімо, в уряді намагаються щиро дивуватися такій поведінці колишнього першого віце-прем'єра. Мовляв, яка ще заява про відставку? Хорошковський, як і всі урядовці, перебуває у відставці з третього грудня, коли Президентом було підписано указ про відставку уряду. А до наступного складу Кабінету Міністрів Хорошковський і так не потрапляв...
Представники опозиції в принципі не ставлять під сумнів істинність євроінтеграційних устремлінь пана Хорошковського. Але нагадують: упродовж кількох років своєї діяльності в СБУ та Кабміні він неабияк сприяв зміцненню нинішніх позицій чинної влади (котра власними руками загнала себе у глухий кут і тепер не знає, як зберегти, бодай, натяки на євроінтеграцію).
Скажімо, соратники Юлії Тимошенко нагадують Хорошковському, скільки очолювана ним Служба безпеки докладала зусиль для дискредитації колишньої очільниці КМ і пошуку проти неї нових і нових компроматів. Тепер же на заваді інтеграції в ЄС стоїть, зокрема, вибірковість українського правосуддя. Про це представники європейської спільноти наголошували у зверненнях до найвищих чиновників не раз і не двічі.
Геополітичний ендшпіль
Власне, саме з причин відтермінування підписання угоди між Україною та Євросоюзом про асоціацію, нині керівництво нашої держави опинилося у, м'яко кажучи, непривабливому становищі. У своєму зверненні до депутатів новообраної Верховної Ради (проголошеному з екрана телевізора) Президент Віктор Янукович прямим текстом заявляв про необхідність розширення співпраці з Митним союзом Білорусі, Казахстану та Російської Федерації.
Нагадаємо, офіційна Москва не перший місяць наполегливо «запрошує» Україну до своїх новітніх імперських обіймів. Засоби впливу традиційні: можливе зменшення ціни на газ. Мовляв, без повноцінного членства в Митному союзі на жодні преференції в паливному питанні офіційний Київ може не розраховувати.
Що тільки не намагалися вигадати українські чиновники для збереження оспіваної ще Леонідом Кучмою «багатовекторності». Найпоказовіший приклад — пропозиція Кремлю зіграти з Україною за формулою «3+1» у форматі Митного союзу. Москва заявила про неприйнятність подібних форматів.
І от цього вівторка схоже було на те, що Віктор Янукович остаточно здався. Під час його візиту до Білокам'яної планували розгляд питань, пов'язаних зі співпрацею з Митним союзом. Такий вояж глави української держави не міг не викликати занепокоєння. Адже анонсоване підписання документів не давало відповіді на головне запитання: а що ж це за документи?
Напередодні запланованої поїздки опозиційні аналітики просто-таки били в набат. А нечисленні спічрайтери Партії регіонів намагалися, як могли, згладити гострі кути. Мовляв, Україні можна буде й далі тримати курс на членство в Євросоюзі, однак нині варто посилювати співпрацю у східному напрямку...
При цьому жодний з учасників численних телевізійних ток-шоу від 17 грудня достеменно не знав змісту потенційних документів. Вони й досі залишаються за сімома печатками від широкої громадськості. Тож про їхню справжню суть можна лише домислювати.
Однак візит українського Президента до Білокам'яної поки що було відкладено. За офіційною версією,— для додаткового узгодження деяких нюансів потенційної співпраці. За неофіційною, але ймовірною,— до того часу, поки офіційний Київ не припинить «бавитися» навіть у багатовекторність.
До речі, ситуація з нездійсненним візитом Віктора Януковича дещо нагадує другу половину 90-х, коли до Києва ніяк не міг приїхати тодішній російський президент Борис Єльцин. Щонайменше п'ять разів його візит, під час якого мав бути підписаний договір про дружбу й співпрацю між двома державами, переносили. А сторони все узгоджували і узгоджували деталі, більша частина яких лежала в площині якомога довшого закріплення перебування на українській території Чорноморського флоту РФ.
Нинішнє «перенесення візиту» до Москви може стати рятівною соломинкою для України в її євроатлантичних устремліннях. Як відомо, Євросоюз нещодавно висловив готовність провести саміт Україна — ЄС у лютому наступного року. Геополітична гра нашої держави, схоже, переходить в ендшпіль.
Ярослав ГАЛАТА
також у паперовій версії читайте:
назад »»»