ЛЮБОВ, РАДІСТЬ І МИР
25 ГРУДНЯ— РІЗДВО ХРИСТОВЕ ЗА ГРИГОРІАНСЬКИМ КАЛЕНДАРЕМ
За Григоріанським календарем, у ніч на 25 грудня, католицький світ відзначає Різдво Христове. Православний світ, який живе за Юліанським календарем, святкує цю визначну подію 7 січня. Але для справжнього християнина астрономічна дата святкування не така вже й важлива. Головне, щоб Христос народився у серці віруючої людини. Адже насправді предвічний і неосяжний для людського розуміння Бог утілився в людській особі дві тисячі років тому. Взірець досконалості в усьому, крім гріха, подібний до нас. Він вказав шлях до Царства Небесного на зрозумілому нам людському рівні.
Тому, готуючись до Різдва Христового, насамперед, слід приготувати свої серця — той ґрунт, на якому можливе сходження посіяного в нас Слова Божого, яким і є Сам Христос. Нам слід помиритись зі своїми ближніми, простити образи, повернути борги — зробити все, щоб із чистим серцем перед Богом і людьми святкувати Різдво Христове.
Про те, як католики України зустрічають це радісне свято, розповів Ординарій Київсько-Житомирський Архієпископ Римсько-Католицької Церкви Петро Мальчук.
— За католицькою традицією, святу народження Спасителя передує піст, який у католиків називається Адвент (від латинського слова adventus, що означає «прихід»). Він починається в неділю за чотири тижні до свята. З одного боку, це час радісного приготування до святкування Різдва, а з іншого — час роздумів про прийдешнє друге пришестя Ісуса Христа.
Чотири тижні до Різдва Христового символізують чотири тисячоліття, коли людство в Старому Заповіті очікувало народження Месії. Кожен тиждень символізує одне тисячоліття.
Під час цього періоду в Церкві читають відповідні тексти літургії, які нагадують віруючим про тодішні події та пророцтва. А вже остання частина різдвяного посту, від 17 до 25 грудня, безпосередньо скеровує віруючих на роздуми про подію Різдва Христового та очікування Його другого пришестя. Цей період нагадує нам про те, що ми перебуваємо в часі від Господньої жертви і до другого Його пришестя, тому що першого разу Господь прийшов у тілі, принизивши Себе і не скориставшись тією славою Божою, яку мав від Отця, щоб послужити і відкупити нас від гріха, дати спасіння, але вдруге Він обіцяв, що прийде в славі Бога-Отця і судитиме світ.
У літургічному церковному році всі події, пов'язані з таємницею спасіння, розкладені так, що ми можемо щороку переживати період приготування і набувати духовного досвіду. Святкуючи ті самі події з року в рік, ми не повторюємо одне й те саме. Насправді ми поглиблюємося у вірі і зростаємо духовно протягом усього життя.
Таку ж мету духовного вдосконалення має і різдвяний піст. Він існує не тільки для того, щоб ми стримувалися від якихось гучних забав чи обмежували себе в тій чи іншій їжі. Важливо, щоб кожний християнин у цей період більше заглиблювався в собі, переосмислював свій духовний стан і більш відповідально ставився до Божих таїнств, таких, як сповідь і причастя. Належить підготуватися до свята Різдва духовно, щоб в урочистий день, коли ми будемо сідати за наші святкові столи, могли б відчути народження Христа в нашому серці — народження Божої ласки, прощення гріхів, милосердя і любові. Бо якщо цього забракне, то вже саме святкування буде тільки формальністю і втратить усілякий сенс.
— А як святкують Різдво Христове в католицькій родині?
— Напередодні, 24-го грудня ввечері, виготовляють Вегілію — різдвяну святу вечерю, яка традиційно складається із 12 страв, які символізують 12 місяців минулого року, за котрі ми складаємо Богові подяку, та 12 місяців майбутнього року, які ми віддаємо в руки Христа з проханням про благословення. Після сходження першої зірки родина сідає до різдвяного столу, на який обов'язково покладається облатка — хліб, спечений без дріжджів. Облатка кладеться на тарілку, в яку спершу викладається сіно, яке, своєю чергою, покривається білою тканиною. Облатка — це символ Ісуса Христа, котрий народився у Віфлеємі і був покладений на сіні в ясла, так як на гостинному дворі Йому не вистачило місця.
Коли збирається вся сім'я, батько бере Святе Євангеліє і читає фрагмент, де розповідається про народження Ісуса Христа. Після благословення облатки кожен член родини передає її іншому, відламуючи шматочок. При цьому просять один у одного прощення, якщо може завинили один перед одним, даруючи мир.
У цей святковий вечір на столі ставиться завжди на одну тарілку більше. Вона символізує те, що Марія і Йосип не знайшли притулку на гостинному дворі і мусили народжувати дитя у хліві. Отже, зайвий посуд показує готовність родини прийняти подорожнього, того, хто з якихось причин не знайшов собі місця в домі за святковим столом, або обставини змусили його бути в чужій стороні.
Крім того, зайва тарілка нагадує нам і про те, що ми пережили час переслідувань, коли за віру християнську багато людей було депортовано до Сибіру, де вони страждали і не повернулися. Нагадує вона також і про тих, кого було забрано і на кого ми чекаємо та єднаємося з ними в дусі.
Після вечері уся родина йде до костелу, де правиться свята служба (Пастерка). У Вігілійний вечір служба відбувається пізніше. Зазвичай, о шостій-сьомій вечора. Але цього разу — о десятій–дванадцятій ночі.
Під час служби у ясла покладуть фігурку дитяти, що символізує народження Ісуса Христа. І від цього моменту починається вже різдвяний період свята.
— За традицією, на Різдво прийнято зичити один одному добра. Що б Ви побажали українцям у ці святкові дні?
— Перш за все, хочу побажати всім християнам, незалежно від їхньої конфесійної приналежності, справжнього внутрішнього миру. Особливо це важливо нині в наш бурхливий час. Адже мир — це не тільки відсутність війни. Мир ми повинні відчувати у своєму серці. Зараз, дякуючи Богові, війни в нас немає. Але, на жаль, дуже рідко ми можемо зустріти людину чи родину, в якій дійсно панує мир. Бо справжній мир — це така духовна динамічна дійсність, дар Божий, котрий може зростати лише в серці людини. Це плід Святого Духу, справедливості і любові. І цей мир приносить саме Ісус Христос. Бо ще пророк Ісая говорив, що народиться вам Син — Князь миру. Він принесе мир.
Чому мати мир у серці так важливо? Тому що людина, яка живе без Бога, хоч якою б успішною вона здавалася, насправді глибоко нещасна, бо живе без миру в серці. Це питання вкрай актуальне. Ми знаємо, які проблеми зараз має майже кожна людина — у сім'ї, на роботі, у стосунках з оточенням. Навіть якщо життя зовні здається успішним, але людина не ходить до церкви, не сповідується, вона носить тяжкий тягар у собі, вона не знає, як звільнитися від нього. Від цього душа розривається — миру немає. Чи не тому так багато нині у світі самогубств, навіть серед заможних людей.
А драма ця розпочалася ще від моменту гріхопадіння. У книзі Буття дуже виразно написано, що коли Господь Бог створив світ і людину, скрізь панувала гармонія, і людина мала гармонію і мир у своєму серці.
Як відомо, від початку створення Адам був нагий. У духовному смислі (а багато речей у Біблії слід сприймати духовно) він був таким, як є,— без маски, без хитрощів, без таємних думок, був щирим і відвертим. Він мав мир із самим собою, з жінкою, яку Бог поставив поруч, перебував у мирі зі створінням і в мирі з Богом. Усе було прекрасно.
Але після гріхопадіння, коли люди не послухалися Господа і їли з дерева пізнання добра і зла, розпочалася драма. І коли почули, що Бог наближається, у них з'явився страх і докір совісті, і вони сховалися.
Адам уже не хотів показатися перед Богом таким, який є. Більше того, замість покаяння, звинуватив у всьому дружину. А дружина звинуватила змія. І з того самого моменту людство втратило гармонію і той мир, який дарував їм Господь.
І сьогодні у багатьох своїх провинах ми намагаємося звинувачувати кого завгодно, і навіть диявола, замість визнання власної провини. Але Господь Бог пообіцяв, що настане час, коли прийде Його Слуга і все це відновить. Так і сталося з народженням Ісуса.
Отже, Ісус Христос — це Князь миру, який прийняв людську подобу і спокутував перед Богом гріхи наші, в тому числі і цей прабатьківський гріх, а нам подарував любов, радість і мир. «Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! Я даю вам не так, як дає світ. Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається!»,— говорить Святе Письмо.
І тому людина, котра дійсно повірить у Бога, навернеться і покається у своїх гріхах, прийме Ісуса Христа у своє життя, неодмінно знайде мир у своєму серці.
Мир не можна купити. Його можна отримати лише як дар. Цей мир дарував нам Господь Ісус Христос. І цього миру я бажаю кожному з нас.
Розмову вів Олександр КОЗЛОВСЬКИЙ, Укрінформ
також у паперовій версії читайте:
- ПІДСЕЛИВ ДО СЕБЕ ДІДА МОРОЗА
- ЗАРАДИ ДІТЕЙ
- СВІТЛОВЕ ШОУ— НА СТІНАХ СІДНЕЙСЬКОГО СОБОРУ СВЯТОЇ МАРІЇ
- БРЮССЕЛЬ: ЯЛИНКА-«МОНСТР»
назад »»»