«ЗОЛОТА КЛІТКА» ДЛЯ САМОВИСУВАНЦІВ
Попри те, що до першого пленарного засідання новообраної Верховної Ради залишився майже місяць, підкилимні та кулуарні переговори щодо формування потенційної більшості в розпалі. Зрозуміло, найбільша увага прикута до «магічної півсотні» народних обранців, котрі потрапили до ВР не під знаменами партій-переможців.
Ще напередодні виборів популярною була теза про те, що переважна більшість самовисуванців так чи інакше заангажована партією влади. Мовляв, там, де «регіонали» не можуть провести свого стовідсоткового висуванця, задіяний так званий «план В». Звісно, частково такі припущення виявилися слушними. Однак приклад Києва продемонстрував, що тут не пройшли навіть завуальовані під незалежних політиків самовисуванці...
Зовсім інша ситуація в багатьох інших областях. Нині загалом в Україні було обрано 43 депутати-самовисуванці, трьох представників партії «Єдиний центр», двох «литвинівців» і по одному активістові Радикальної партії Олега Ляшка та партії «Союз».
Нібито представники партії влади такими результатами мають бути задоволені. Адже зі згаданих п’ятдесяти осіб як мінімум три десятки не є аж надто опозиційними. Тож залучати їх до потенційної більшості сам Бог велів. Але все-таки представники влади на всі сто не впевнені у їхній лояльності, про що свідчать ухвалені недавно зміни до парламентського Регламенту. Наголосимо: це було зроблено чинним депутатським складом для своїх наступників. Себто, виходить, що усе ще чинні носії мандатів заздалегідь намагаються визначити для майбутніх законотворців, як їм ліпше працювати.
Суть змін полягає у можливості формувати парламентські фракції в новому скликанні Верховної Ради. Нагадаймо, на початок листопада мінімальна чисельність фракції могла бути 14 осіб. Таке число виникло ще в далекому 1998 році, коли вибори в Україні вперше відбувалися за змішаною, мажоритарно-пропорційною системою.
Відтоді такою нормою скористалося чимало впливових політиків, котрі бажали не стільки законотворити у парламентських стінах, скільки прагнули задовольнити власні амбіції, маючи там «свою» групу чи фракцію. Саме так, до речі, свого часу утворилися фракції «Батьківщина» (1999 рік, третє скликання) та «Регіони України», прообраз нинішньої ПР (2003 рік, четверте скликання). Перша вийшла з «шинелі» партії «Громада» Павла Лазаренка, а друга — з колись спільного списку провладного блоку «За єдину Україну!», більше відомого в народі як «За єдУ!».
Кому заважають незалежні депутати?
Нині ж, саме з подачі головної провладної фракції, парламент змінив закон про Регламент. Цього тижня згадані зміни були підписані Президентом, тому для новообраних носіїв мандатів нові правила набули сили закону ще до їхнього входження у парламент.
Загалом серйозні зміни. Передусім вони стосуються обрання спікера Верховної Ради. Віднині стати парламентарем номер один можна буде за допомогою відкритого голосування картками. Процедура з бюлетенями та кабінками для голосування більше не знадобиться.
Змінено також мінімальну чисельність депутатських груп. Згідно з новоспеченим Регламентом, їхня чисельність має становити «не менше, ніж чисельність найменшої фракції, що сформована протягом першої сесії». Наразі — це 32 депутати потенційної фракції Компартії.
Хоча і тут є певні нюанси. Скажімо, в гонитві за обмеженням прав для своїх наступників нинішня провладна більшість внесла до нового Регламенту норму, згідно з якою право формувати власну фракцію має політична сила, котра подолала п’ятивідсотковий рубікон і водночас провела своїх протеже по мажоритарних округах.
Як відомо, комуністи не отримали жодної перемоги на мажоритарці. Тож запитання: як вони формуватимуть тепер свою фракцію, залишається відкритим. Чи «регіонали» в такий спосіб намагаються підштовхнути своїх нинішніх союзників до подальшої співпраці?
Повертаючись до самовисуванців, очевидно, що вони, по-перше, за такими правилами навіть теоретично не зможуть сформувати більш як одну групу — на дві їхньої кількості не вистачить. По-друге, у такий спосіб незалежних обранців ніби стимулюють вступати до фракцій партій-переможниць.
Річ у тім, що залишатися позафракційним у сьомому скликанні буде ой як невигідно. Фактично депутати, які залишаться поза межами фракцій та груп, опиняються в становищі маргіналів. Вони не зможуть очолювати парламентські комітети. В них майже не буде шансів стати членами привілейованих комітетів на кшталт бюджетного, паливно-енергетичного чи навіть регламентного, який також неабияк впливає на роботу ВР.
Позафракційні члени Верховної Ради, по суті, не впливатимуть і на порядок денний роботи парламенту. А все тому, що не матимуть свого представника на погоджувальній раді. Вони навіть у більшості випадків не матимуть гарантованого права на виступ із парламентської трибуни.
Неважко здогадатися, що погоджуватися на таке «напівпарламентське» існування погодиться далеко не кожний. Тим паче з числа мажоритарників-самовисуванців. Їм просто необхідно демонструвати своїм виборцям власну роботу і відстоювання інтересів округу.
Цікаво, що парламентським голосуванням цей документ ухвалювали ще на початку листопада. Проте до пуття вивчати його (принаймні публічно) політики почали лише тепер — після отримання президентського автографа. Скажімо, Голова ВР Володимир Литвин раптом (!) помітив у новому законі про Регламент порушення прав народних депутатів. Тому закликав до внесення чергових змін до цього шедевра законодавчої думки.
Стосовно того, що такі зміни можуть бути ухвалені депутатами шостого скликання, надій практично немає. Максимум, на що буде здатна чинна Верховна Рада, — ухвалити бюджет на наступний рік. За словами Володимира Литвина, якщо проект державного кошторису надійде до ВР, парламент розглядатиме його з 4 до 7 грудня. Якщо ні — прощальне засідання нинішнього депутатського корпусу відбудеться 4 числа наступного місяця.
Семеро одного не чекають?
Щодо можливих регламентних змін, то невідомо, наскільки буде сильним вплив Володимира Литвина на ухвалення рішень у наступному парламенті. Це в шостому скликанні, маючи фракцію у 20 депутатів, Володимир Михайлович спокійнісінько спікерував упродовж чотирьох років.
У наступному скликанні фракції Народної партії не буде. Троє колишніх депутатів-литвинівців (Ігор Шаров, Олег Зарубінський та Катерина Ващук) прийняли регіональну фракційність, потрапивши до списків ПР. А можоритарників-народників залишилося тільки двоє — сам Володимир Литвин, Сергій Гриневецький, котрий переміг в одному з округів Одещини.
Показово, що обом було створено максимально зручні умови з боку «регіоналів». Принаймні офіційних висуванців від партії влади в округах Литвина та Гриневецького не було. Є великі сумніви, що ці двоє мажоритарників тяжітимуть до опозиції.
До речі, деякі опозиційні очільники як із «УДАРу», так і з «Батьківщини» вважають цілком вірогідним сценарій, за якого нинішня парламентська президія на дві третини збережеться. І Володимир Литвин знову стане спікером, а комуніст Адам Мартинюк — його «десницею».
Сам Литвин поки таких прогнозів не підтверджує. Днями він лише заявив, що наразі йому «ніхто нічого не пропонував».
Сумнівно, що проти влади працюватиме і тріо закарпатських братів з «Єдиного центру» на чолі з колишнім очільником МНС Віктором Балогою. Єдине непорозуміння між Балогою та активістами Партії регіонів було торік, коли «регіонали» намагалися ухвалити закон про відмову від переходу на зимовий час.
Оскільки Віктор Балога представляє найзахіднішу область держави, такі часові метаморфози йому явно не сподобалися. Вочевидь, в новому парламенті потенційні непорозуміння між «ЄЦом» і ПР також буде зведено до мінімуму. Втім, ситуація може змінитися у разі формування в парламенті більш-менш самостійної групи. Але про це трішечки нижче.
Щодо єдиного представника партії «Союз», то Лев Миримський відразу після обрання депутатом заявляв про спорідненість своїх поглядів із позицією «регіоналів». Цілком імовірно, що він не просто співпрацюватиме з ПР, а увійде до її фракції. Тим паче, що новий Регламент цьому анітрохи не перешкоджає.
Цікавіша ситуація з Олегом Ляшком — головою Радикальної партії. Під час виборчої кампанії він найпалкіше від усіх декларував свою опозиційність до влади. Тому можна не сумніватися, що прямої співпраці між ним і ПР не буде.
Загалом, схоже, семеро нових депутатів, котрі перемогли як висуванці партій, але не партій-переможниць, близькі до партії влади. І певною мірою сприятимуть її подальшому парламентському розвиткові.
Майбутня «гра» Петра Порошенка
Із числа 43-х самовисуванців чи не найсильнішою постаттю вважається нинішній міністр економічного розвитку й торгівлі Петро Порошенко. По-перше, він — один із небагатьох чинних урядовців, котрі користуються повагою на Заході. По-друге, Петро Олексійович, ідучи в уряд навесні цього року, відразу висував умову — 28 жовтня він братиме участь у парламентських виборах. Очевидно, більшість міністрів подібних вольностей собі не могли дозволити.
По-третє, вже тоді фактично ніхто не сумнівався, що Порошенко отримає перемогу в своєму окрузі. Хоча за результатами виборів він не став абсолютним рекордсменом-мажоритарником, 71,52 відсотка підтримки свідчать про неабияку перевагу Порошенка. До речі, формально в нього були суперники і від ПР, і від опозиційної «Свободи».
Однак надзавдання Порошенка на нинішніх виборах не обмежувалося власним обранням. Йому хотілося привести до ВР якомога більше лояльних до нього людей, що дало б змогу сформувати йому власну фракцію. Хтозна, можливо, ідея зі зміною парламентського Регламенту найперше якраз була спрямована проти Петра Порошенка. Адже знайти для такої фракції 14 прибічників він би зумів. А от стосовно 32...
Уважний аналіз постатей самовисуванців доводить, що серед них є, як мінімум троє, так би мовити, стовідсоткових прибічників Петра Олексійовича. Це екс-губернатор Вінниччини Олександр Домбровський. В часи президентства Віктора Ющенка його було призначено на цю посаду саме за рекомендацією нинішнього міністра економіки. Крім Домбровського, це — проректор Вінницького національного аграрного університету Григорій Заболотний та голова Наглядової ради ВАТ «Хліб Києва», колишній нардеп Владислав Атрошенко. Перший переміг на Вінниччині, другий — на Чернігівщині.
Не можна не відзначити, що Порошенко явно не дорахувався ще трьох голосів. У Вінницькій області за станом здоров’я знявся з перегонів батько Петра Порошенка. А в Житомирській не вдалося перемогти давнім соратникам Порошенка — Павлові Жебрівському та Оксані Білозір.
Вірогідно, що ці втрати Порошенко-депутат спробує компенсувати намаганням заручитися підтримкою свого колеги по уряду Віктора Балоги. За великим рахунком, значних розбіжностей в обох політиків немає і більш-менш самостійна гра може, якщо не миттєво, то через певний час спокусити Балогу до тісної співпраці з Порошенком.
Повернення «директора-розпорядника»
Серед самовисуванців неабияк вирізняється ще низка відомих політиків. Один із них — Олександр Волков. Колишній «директор-розпорядник» ВР третього скликання не був у великій політиці шість років. Нині повернувся до парламенту із Сумщини. Свого часу Волков співпрацював з Юлією Тимошенко. Однак на позачергових виборах мера Києва (коли БЮТ запропонував кандидатуру Олександра Турчинова) Волков підтримав Леоніда Черновецького. Ще й кпини на адресу Турчинова відпускав.
Попри все це, в окрузі, де переміг Волков, опозиція не висувала свого протеже. Тому, ймовірно, Олександр Михайлович тяжітиме до опозиції. Тим паче, що Партію регіонів він здавна недолюблює. Саме її поява на політичній арені України позбавила Волкова статусу одного з найвпливовіших кулуарних політиків.
Подалі від влади?
Самовисуванцями в новий парламент прийшли і такі знані опозиційні діячі, як Олесь Доній та Сергій Міщенко. Можна не сумніватися, що ці двоє співпрацювати з Партією регіонів точно не будуть. Але й на опозицію в них є певний «зуб».
Не варто забувати також, що в п’яти округах на весну плануються перевибори. Це означає, що масовий політичний «психоз», який більш-менш рівномірно розподілявся територією держави до 28 жовтня, тепер зосередиться саме в цих округах. Цілком імовірно, що невдахи жовтневої кампанії кинуться сюди, щоб виправити ситуацію. Втім, це тема для інших роздумів. Очевидно одне: політична мапа України змінюватиметься й надалі.
Ярослав ГАЛАТА
також у паперовій версії читайте:
назад »»»