ЕКСПОРТ ПО-УКРАЇНСЬКОМУ
Україну вважають житницею Європи, і нині вона розраховує на нашу пшеницю. Тож запровадженням чи скасуванням обмежень на експорт збіжжя, завершенням посівних робіт переймаються не тільки аграрії і вітчизняні чиновники, а й закордонні та пересічні українці.
Осіння посівна кампанія в Україні завершилася, сівба озимих пройшла за сприятливих умов, і за доброї зими можна очікувати на хороший врожай. У жовтні держава встановила місячний зерноекспортний рекорд — 2900 млн т збіжжя відвантажили за кордон. Якщо раніше у Мінагропроді мали намір від 15 листопада запровадити обмеження на експорт пшениці, принаймні такі заяви неодноразово озвучували посадовці, то нині керівник профільного міністерства повідомив, що ніяких квот на експорт не буде. Підстав для цього немає, адже загальний обсяг урожаю зерна цьогоріч буде на рівні 46 млн т. Це — третій показник за роки незалежності.
А певний час були? Адже лише заяви про наміри змусили зернотрейдерів майже повністю призупинити закупівлю пшениці у сільгоспвиробників і зосередитися на кукурудзі. Крім того, сприяли підвищенню цін на пшеницю на світових ринках і, навпаки, знизили ціни на внутрішньому ринку зерна. Перестороги урядовців пояснити можна, запевняють експерти, бо вони дбають про продовольчу безпеку країни. І додають, що 5–5,5 млн т пшениці Україна може експортувати без шкоди для внутрішнього зернового балансу.
Ситуацію з обмежувальними намірами на експорт пшениці роз'яснив міністр Микола Присяжнюк. За його словами, йшлося про те, що відповідні заходи вживатимуть тільки за наявності критичних обсягів зерна для внутрішніх потреб. Урядовці домовилися щодекади зустрічатися із зернотрейдерами, моніторити запаси збіжжя, ситуацію з озимими і зовнішні ринки. Односторонніх рішень Кабмін не ухвалюватиме.
За останні десять років в Україні застосовувалися чотири моделі регулювання ринку зерна. У 2001-му вдалися до вільного експорту. Вивезли пшеницю по максимуму, а потім виявилося, що її самим не вистачає. Довелося завезти з-за кордону 3 млн т, причому за ціною удвічі вищою, ніж продавали. Така модель не сподобалась уряду, був скандал, деякі чиновники поплатилися посадами. А от у Бразилії заборони на експорт немає, там зерно спокійно вивозять, коли його не вистачає — завозять. І не виникає жодних проблем.
У 2006 році, коли виникла напружена ситуація із зерновими ресурсами, уряд ухвалив рішення про заборону експорту збіжжя. Тоді у портах стояло 25 суден, усі припортові елеватори були заповнені пшеницею. Зернотрейдери знали, що за балансом пшениця в країні є, можна продавати. На нараді в одного з віце-прем'єрів вони чесно звітували про свою роботу. Після цього почули від урядовців, що ті хочуть прикрити експорт через те, що, за їхніми оцінками, країні може не вистачити пшениці.
Зернотрейдери просили припинити експорт через два-три тижні, аби з портів пішли кораблі, звільнилися від пшениці портові елеватори, і можна було завантажувати їх кукурудзою та іншими культурами. Чиновники пообіцяли. Одначе на прохання оформити домовленість документально віце-прем'єр, якого на зерновому ринку ніхто не поважає, сказав, що його слово купецьке і вірніше за записане на папері й засвідчене печаткою.
Наступного дня було запроваджено заборону на експорт. Усі кораблі півтора місяці стояли у портах, елеватори були забиті зерном. Не можна було торгувати і кукурудзою, на під'їздах до портів скупчилося більш ніж тисяча вагонів зі збіжжям. Лише зернотрейдери отримали 100 млн дол збитків, втрати аграріїв теж були колосальними.
До того ж адміністративна модель управління зерновим ринком, коли влада не захотіла слухати зернотрейдерів, призвела до падіння іміджу України як надійного партнера на світових ринках. У цій ситуації отримав задоволення лише один чиновник, той, що ухвалив заборонне рішення. З цим його і привітали аграрії через ЗМІ. Він образився.
Третю модель — квотування — застосували у 2009 р. Спочатку таку технологію розробляли представники зернової Асоціації разом із фахівцями Мінекономіки. Їм вона видалася виваженою і простою, але не сподобалася профільному міністерству. І учасників ринку не запросили до комісії Мінекономіки та Мінагрополітики для розробки нового варіанта. Закінчилося все знову світовим скандалом. Чимало компаній-експортерів, які своєчасно подали документи до профільного відомства, не отримали погоджувальних папірців, які іноді писали від руки міністерські чиновники.
У результаті вони не змогли подати документи в Мінекономіки, і те поділило квоти між тими, хто встиг. Тоді ж неабияк занепокоївся Європейський банк реконструкції і розвитку. Бо виділив кредити багатьом нашим агропідприємствам, ті виростили зерно, та не могли його продати через квотування й погасити позики. ЄБРР виступив з ініціативою підписати меморандум між Мінагропромом і учасниками зернового ринку. У січні 2011-го документ був підписаний також Європейською бізнес-асоціацією, Американською торговою палатою, Українською зерновою асоціацією.
Раціональна співпраця
Підписанти домовилися з владою, що більше заборонних сюрпризів не буде. В межах меморандуму було створено міжнародну Робочу групу для вирішення конкретних питань на зерновому ринку України. Так запрацювала четверта модель співпраці бізнесу і влади. Зміст меморандуму, що вкладається у три сторінки, простий. Коли його чесно виконувати, то на зерновому ринку буде порядок.
Найперше визначається баланс зерна у країні, держава встановлює можливості експорту. Спочатку цьогоріч планували вивезти 4 млн т пшениці, 12,4 млн т кукурудзи та 3 млн т ячменю. Щодекади прогнозний баланс уточнюється. Коли він свідчить, що можна вивезти більше зерна, експорт вагомішає. Якщо експорт сягає 80% того, що можна відвантажувати за кордон, спільно вирішується питання про припинення поставок, аби не було переекспорту.
Через таку раціональну співпрацю, зазначає президент Української зернової асоціації Володимир Клименко, ніхто з учасників зерноринку не отримав збитків. Оскільки був доуточнений баланс зернових, добре посіяли озимі, а в Аграрному фонді накопичили майже 1,9 млн т пшениці, Мінагропрод на прохання трейдерів збільшило експорт пшениці до 5,5 млн т. Та відтермінувало заборону вивезення пшениці до першого грудня.
Це дасть змогу зернотрейдерам виконати свої зобов'язання. У порту не стоятимуть кораблі зі збіжжям, звільняться портові елеватори для роботи з кукурудзою. В асоціації вважають, що можна експортувати 6,5 млн т пшениці без загрози для внутрішнього ринку, бо впродовж року він потребує 5,2 млн т пшениці (раніше було 6 млн). Із нинішніх запасів АФ можна півроку виготовляти борошно. До того ж мають своє зерно і комбінати хлібопродуктів.
Нюанси
У зерновій асоціації задоволені, що вдалося досягти головної мети меморандуму — неотримання збитків суб'єктами зернового ринку. Задоволені й аграрії, які зможуть заробити чималі гроші за експортоване збіжжя. Та в профільному міністерстві зазначили, що до загального обсягу експорту пшениці (5,5 млн т) входитимуть і продукти переробки, тобто борошно, крупи, висівки. Від січня до вересня експортовано аж 94 тис. т борошна (в зерновому еквіваленті —120 тис. т пшениці) та 340 тис. т висівок.
Треба лише вітати при будь-якому балансі зерна експорт продуктів переробки, у яких є додана вартість. Однак потрапити на ринок борошна надто складно, він дуже вузький. Тож говорити про те, що трейдери через борошно позбавлять країну великої кількості пшениці, смішно, вважають в зерновій асоціації. У комбінатів хлібопродуктів, які виробляють борошно, за технологією не має бути сховищ для висівок.
Якщо заборонити експорт висівок, вони зупиняться і припинять випуск борошна, яке потрібне для випічки хліба. Зараз частину висівок гранулюють і відправляють на експорт. Комбінати хлібопродуктів заробляють на цьому. Є й інші розрахунки експортного потенціалу країни. Цьогоріч у державі зібрали 15,5 млн т пшениці, що в кілька разів більше за обсяги внутрішнього споживання. Плюс торішні залишки на 7,9 млн т (це рекорд із рекордів, у 2009-му було 2,8 млн, у 2010 р. — 1,8 млн т), тож маємо для розподілу 23,4 млн т. На борошно і крупи протягом року потрібно 4,7 млн т пшениці та мільйон 350 тис. т кормового зерна плюс насіння, втрати, технологічна переробка.
Загалом із 23,4 млн т внутрішній ринок потребує 12,5 млн, різниця у майже 11 млн. Раніше в Мінагропроді заявили, що треба мати піврічний запас пшениці, аби гарантувати продовольчу безпеку держави. Це майже 2,3 млн т. Тож де-факто експортний потенціал України сягає 9 млн. Проте у чиновника, котрий опікується продовольчою безпекою, виникає кілька запитань. Чи справді наявні проанонсовані запаси збіжжя в Аграрному фонді (їх може не бути й після інвентаризації)? Чи не ефемерні залишки зерна у 7,9 млн т? Бо це збіжжя перебуває не на сертифікованих елеваторах, а на складах сільгоспвиробників. Тому цифри можуть не відповідати дійсності, й сенс у перестраховці є. Другий аспект політичний, він був, є і триматиметься ще довго — ціни на хліб пов'язані з експортом. Після чиновницьких заяв про обмеження експорту трейдери почали активно скуповувати зерно, і ціни на пшеницю третього класу, яку переробляють на борошно, підскочили до 2100–2200 грн за тонну.
Отже, за півроку вартість борошна зросла на 11–15%. Значить хліб має підвищитись у ціні. До наступного врожаю країні потрібно майже 5 млн т пшениці, тому підстав для здорожчання соціальних сортів хліба немає, запевняє профільний міністр. Уряд детально вивчатиме ситуацію і швидко реагуватиме на запити з регіонів. Крім того, АФ від середини вересня почав інтервенції борошна на хлібозаводи і роздрібний ринок, збільшивши місячні обсяги продажу борошна пекарям від 34 до 40 тис. т, причому за цінами на 15–20% нижчими за ринкові.
Запасів пшениці, гречки, кукурудзи, ячменю в АФ достатньо, аби не піднімати ціни на хлібобулочні вироби, зауважують його керівники. При ринковій ціні 3200 грн за тонну борошна вищого ґатунку АФ готовий постачати його у необхідній кількості по 2896 грн. Аграрної складової не побачили у намірах деяких хлібопекарів і експерти.
Усього 40–45% у собівартості хліба припадає на борошно. Ціни на борошно й зерно тримаються майже на тому самому рівні. Пекарям-монополістам із деяких регіонів не варто говорити про підвищення цін на хліб, а слід модернізувати підприємства, аби не зростали витрати на виробництво та енергоносії, вважає міністр. Проте 12 листопада «Київхліб» підвищив ціни на свою продукцію.
Перспективи
Експерти переконані, що фіксовані ціни на соціальні сорти хліба доцільно відпустити. Натомість запровадити адресну грошову допомогу для уразливих верств населення. Так і бюджет заощадить, і якість хліба поліпшиться, і виробник виграє. Ця ідея не нова, але на її реалізацію чиновники не наважуються. У США програма допомоги малозабезпеченим успішно діє. Цьогоріч там вигоріла кукурудза, тому піднялися ціни на корми, м'ясо, молоко.
Проте експорт збіжжя не заборонили, бо у спеціальному фонді є значні його запаси. А у міністерства сільського господарства — спеціальний бюджет на 120 млрд дол., із них 100 млрд йде на програму допомоги, в тому числі на безплатні сніданки і обіди для школярів. Коли у США підвищують ціни на продукти харчування, для 47 млн малозабезпечених зростають грошові виплати, які можна витратити лише на харчі. В Україні не вистачає грошей для малозабезпечених. Можливо, вони з'являться після закриття кіпрського офшору.
Розвитку зернового ринку неабияк заважає нестача вагонів для перевезення збіжжя. Десять років тому зерно і продукти його переробки (борошно, висівки, шрот) возили 15 тис. вагонів. Нині їх залишилося 8 тис., інші вийшли з ладу. До того ж транспорт надають для перевезення зерна з Росії та Казахстану, тож по Україні бігає 5 тис. зерновагонів. З кожним роком ситуація ускладнюється, зміна клімату та акцент на вирощування кукурудзи призводить до того, що основні обсяги зерна вирощують не на півдні, а в центральних областях. Возити продукцію з тих регіонів автотранспортом невигідно. Якщо ситуація з вагонами триватиме й далі, до 2017 р. у державі не залишиться жодного зерновозу.
Причому «Укрзалізниця» впродовж найближчих п'яти років закуповувати такі вагони не має наміру, бо немає фінансування. Тому пропонує зернотрейдерам створити приватну компанію для перевезення збіжжя. Експерти вважають, що саме «Укрзалізниця», яка є державним монополістом, мусить виділяти гроші на виготовлення й купівлю нових вагонів, залучати для цього кредити.
Як відомо, всі портові перевалки розвантажують за добу 1200 вагонів. А трейдери в «піки» намагаються замовити 2500 вагонів, залізниця їх не дає і закидає їм, що не поспішають розвантажувати зерно. Тож у портах треба будувати додаткові перевалочні комплекси, аби вагони не стояли під завантаженням і розвантаженням по три доби замість оптимальних 24 годин.
У профільному міністерстві переконують, що певна нестача вагонів на експорт зерна не вплине. Зернотрейдери хочуть перевозити більше збіжжя. Але переважно зернові вирощують у зоні лісостепу і Полісся. А виробники можуть його продати пізніше. На початок листопада експортували 4,2 млн т пшениці, 1,4 млн ячменю, 3 млн т кукурудзи. У жовтні вивезли рекордних 2,9 млн т.
У першій декаді грудня трейдери вивезуть обсяги зерна, про які домовлялися з владою, і буде оголошено «перекур», поки у березні не оцінять стан озимих. Нині він ідеальний, умови для посіву були надприродними, озимі ростуть дуже інтенсивно. Якщо перезимують нормально, зерновий експорт буде вільний.
Олена КОСЕНКО
також у паперовій версії читайте:
назад »»»