ДЕФІЦИТ ЗНАНЬ
ПРОВОКУЄ ЗЛОЧИНИ
Ситуація з дитячою злочинністю викликає тривогу у правоохоронців і суспільства. Однією з причин такого стану є дефіцит знань про те, які вчинки є кримінально караними. Щоб ліквідувати цю прогалину, потрібно змінити підходи до правової освіти дітлахів.
Кожен десятий злочин у нашій країні скоюють діти, повідомляє начальник Управління кримінальної міліції у справах дітей МВС Олексій Лазаренко. Торік на їхньому рахунку було 11 тис. злочинів. Найчастіше це крадіжки (68%), зокрема мобільних телефонів, далі йдуть пограбування, шахрайство, розбій. Майже 200 дітей за цей період вчинили насильство щодо своїх батьків, матерів, бабусь, дідусів, молодших братів і сестер.
Варто зазначити, що злочини, скоєні неповнолітніми, часто шокують правоохоронців своєю жорстокістю. Значну кількість кримінальних діянь чинять дорослі із залученням дітей, щоб уникнути відповідальності. Хоч як сумно це усвідомлювати, останніми роками зростає кількість рецидивістів серед неповнолітніх.
Досить часто порушення закону провокує брак належної правової освіти. Мабуть, типовим прикладом такого невігластва є випадок, що стався на початку осені. Тоді 16-річний львівський школяр за два дні «замінував» залізничний вокзал і три супермаркети. Спіймали його, коли він намагався «замінувати» ще й аеропорт. Хлопець розповів, що на перший «жарт» його штовхнула сварка з матір'ю, а потім йому було цікаво, наскільки швидко реагуватимуть на його неправдиві повідомлення. Тож телефонував із таксофонів поруч з обраним об'єктом і спостерігав за роботою міліції. Каже, що не розумів, що робив.
Телефонного «терориста» можуть оштрафувати на 200 тис. грн, адже один виїзд для перевірки повідомлення про закладену вибухівку обходиться в 50 тисяч, або позбавити волі терміном на вісім років. Звичайно, хлопець і гадки не мав, що його витівки матимуть такий фінал.
Чому так сталося? Хто винуватий, що підлітки не озброєні найелементарнішими знаннями? У нашій країні і діти, і батьки погано орієнтуються в правовій сфері. Це стосується не тільки педагогічно занедбаних підлітків, а й тих, чиї родини вважають цілком благополучними.
А правову освіту у нас традиційно пов'язують з інформуванням про права людини. У той чи інший спосіб її поширюють у школах і навіть деяких дитсадках — нині це модно. На цю тему написано чимало посібників, методичок, проведено достатньо семінарів і тренінгів. Такі починання можна тільки вітати, наголошує голова громадської організації «Ракурс» Денис Карпенко.
Не менш важливо дати дітям базові знання про те, чого робити не можна, озброїти їх необхідними навичками в цій сфері. На жаль, тут ситуацію можна порівняти з неораною нивою. Хоча всі погоджуються з тим, що краще займатися профілактичною роботою, ніж розслідуванням злочинів, скоєних дітьми, проте подолати силу інерції не вдається.
У суспільстві спостерігається нерозуміння важливості елементарної правової грамотності. Адже що тільки не вважають причиною дитячої злочинності! Тут і соціальні умови, і брак уваги батьків до виховання своїх чад, і вплив негативної інформації, яку дитина отримує з телевізора і комп'ютера — таких собі сучасних няньок. Парадоксально, але під час опитування, яке проводилося в столиці серед представників різних вікових категорій, ніхто не назвав таку причину, як незнання дітьми законів.
У цьому зв'язку варто нагадати про досвід Державтоінспекції. Її працівники періодично влаштовують у школах лекції для дітей із безпеки дорожнього руху, захоплюючі ігри й конкурси, і це приносить результат. Однак пояснити, що, скажімо, знущання над тваринами — це злочин, за який передбачена кримінальна відповідальність, нікому не спало на думку, наголошує директор Центру «Наша дія» Віктор Пасенчук. Хоча незнання закону, як відомо, не звільняє від відповідальності за його порушення. Тож зміни в шкільних програмах у цьому зв'язку неминучі й нагальні.
Безперечно, розповідати дітям такі складні речі слід простою й доступною мовою. Без цього бажаного ефекту не досягти. Перші кроки в цій царині зроблено. За справу взялася письменниця й адвокат Лариса Денисенко, яка заснувала журнали «Правобукварик» (для дітей від трьох до семи років) та «Абетка права» — часопис для школярів.
Допоможе заповнити прогалину й «Кримінальний кодекс для дітей», написаний координатором Програми правового виховання дітей Галиною Палійчук. У ньому викладено понад десять статей, відповідальність за якими несуть діти, старші 14 років. Неймовірно, але факт: багато хто з підлітків не знає, що крадіжка — це злочин. Вони думають, що за це їх можуть насварити, викликати до школи батьків. Про те, що відповідати доведеться в суді, дітлахи й не підозрюють, розповідає автор. У книжці ж недвозначно вказано: за вбивство, розбій, крадіжку, хуліганство кримінальне покарання очікує й на підлітків.
Проте згадані починання — крапля в морі. Потребу в таких виданнях для дітей неможливо переоцінити. Щоправда, є й скептики, які вважають: не можна травмувати дитячу психіку інформацією про темний бік життя, а залякування покаранням — не кращий педагогічний прийом. Однак малеча й так бачить «чорнухи» більш ніж достатньо, а знання про те, яких вчинків слід уникати, щоб не зашкодити собі, є актуальними. Тому в правовій освіті слід змістити акценти, щоб позбутися дефіциту знань про поняття, причини і наслідки злочинів. Про доцільність максимального застосування для цього ігрових моментів, створення коміксів і фільмів на цю тематику говорять і правоохоронці, адже працювати на запобігання негативній поведінці краще, ніж боротися з її наслідками.
Ніна КЛИМКОВСЬКА
також у паперовій версії читайте:
- ЗАПИТУВАЛИ — ВІДПОВІДАЄМО
- НОВИЙ КПК: ПРОБЛЕМИ ІЗ ЗАПРОВАДЖЕННЯМ
- КОЖНОМУ ЗАТРИМАНОМУ— БЕЗОПЛАТНУ ДОПОМОГУ АДВОКАТА
назад »»»