ХУ ЦЗІНЬТАО РОЗСТАВСЯ З ЛІДЕРСТВОМ
Протягом десятирічного правління Ху Цзіньтао дохід на одного китайця зріс у чотири рази, і в країні 271 офіційний мільярдер, хоч у 2002 році не було жодного. Проте ніяких політичних реформ він не здійснив.
«Якщо нам не вдасться подолати корупцію, це стане катастрофою для партії, може призвести до її розпаду і падіння держави»,— попередив 69-річний Ху Цзіньтао, відкриваючи в Пекіні з’їзд КПК.
Напередодні з’їзду десятки тисяч китайців у своїх дописах на інтернет-сторінках партійного органу «Женмінь Жібао» і державного телебачення вимагали покласти край корупції. Її джерелом є безкарність правителів, відсутність незалежних судів і медіа — такий «діагноз» нині ставить навіть партійна преса.
Та у своєму виступі Ху не згадав про політичні реформи. «Партія повинна діяти активно, але обережно, щоб реформувати політичну структуру»,— заявив він, не вказавши на конкретні дії в цьому напрямі. Ху вкотре нагадав, що Китай не піде шляхом західної демократії.
Багато було ним сказано про економіку. Обіцяв, що країна збереже зростання, яке в цьому році знизилось і становить лише 7,4% річного ВВП — на 2% менше, ніж рік тому. До 2020 року дохід на одного жителя має подвоїтися — нині він становить 5432 долари і в чотири рази більший, ніж у 2002-му.
«Китай, що збагачується, повинен бути лідером у своєму регіоні Азії і «морською потугою»,— додав Ху. Такі висловлювання з тривогою слухають японці, які ведуть із китайцями спір за острови Сенкаку, а також філіппінці і в’єтнамці, у яких власні територіальні спори з Пекіном.
Партія добре підготувалася до з’їзду, який обрав новий понад 300-особовий склад ЦК КПК. Своєю чергою, він обрав 25-особове Політбюро та його президію, яка керуватиме країною.
Наздогнати Америку
Еру правління Ху називають «золотою декадою» Китаю. Він здійснив стрибок, якого не робила жодна країна на планеті. Часто його порівнюють із британською промисловою революцією чи історією Америки кінця ХІХ ст.
Коли у 2002 році Ху очолив Китай, економіка країни була шостою у світі (хоч і нині залишається набагато біднішою, ніж США). Після вступу Китаю у 2001 році до Світової організації торгівлі земну кулю буквально заполонили товари Made in China. Нині Китай — найбільший промисловий виробник і водночас забруднювач навколишнього середовища у світі та головний експортер.
Ху прийшов у країну зі слаборозвинутою мережею доріг і застарілою залізницею, а залишає країну з автострадами, найшвидшою і найдовшою у світі мережею суперсучасних поїздів TGV, сотнями нових аеропортів і мостів.
Також змінилася міжнародна політика Китаю, що видно на прикладі самого Ху, який до 2002 року не виїжджав із країни, а протягом останніх десяти років відвідав усі континенти.
Посередній і пасивний
«Ху переживає, що багато людей у партії і поза нею його критикує. Дехто навіть говорить, що він найгірший китайський лідер від 1949 року, коли комуністи під орудою Мао Цзедуна прийшли до влади. У країні все більше конфліктів, в економіці посилилися монопольні та антиринкові тенденції, а Ху не провів реформ»,— зазначив близький до влади китайський інтелектуал, якого цитує «Нью-Йорк Таймс».
Ху поставив на збереження стабільності за будь-яку ціну. Китай витрачає на внутрішню безпеку і стабільність більше коштів, ніж на оборону.
Партія продовжує ухвалювати свої рішення не публічно, а в секреті, як 60 років тому. Про те, що приховує, можна уявити собі після скандалу з Бо Сілаєм — найбільшого політичного скандалу останніх 20-ти років.
Колишнього секретаря Чунціну і члена найвищого партійного керівництва, якого пропаганда презентувала як цнотливого слугу народу, котрий живе на скромну зарплату, чекає судовий процес за зловживання і корупцію.
Спостерігачі вважають, що це лише вершина айсберга, бо жадібність і брутальність партійних бонз нині не знають меж. Люди від влади збагачуються, а гроші тримають за кордоном. Протягом останніх десяти років із Китаю, за оцінками американців, витекло 3,8 більйона доларів.
Партія добре знає китайську історію: від корупції розпався старий Китай, саме корупція націоналістів Гоміндану підштовхнула китайців під час громадянської війни в бік комуністів. В останньому дослідженні Інституту Pew половина опитаних китайців вважає її «дуже серйозною проблемою». У 2008 році так думало 39 відсотків.
Прем’єр Вень Цзябао, як і новий лідер Сі Цзіньпін, не одноразово зауважували товаришам, щоб ті звертали увагу на власних дружин і дітей. Але були безсильні — їхні родини не могли не користуватися всіма можливостями для збагачення. Нещодавно «Нью-Йорк Таймс» повідомила, що родина самого прем’єра, який був «людським обличчям» системи, накопичила 2,7 мільярда доларів статків. Зараз створено спеціальну комісію, яка розслідує цю справу, оприлюднену американськими медіа.
Темні хмари збираються над китайською економікою. Світові концерни шукають дешеві робочі руки в інших країнах, бо в Піднебесній постійно зростає зарплата. У доповіді «Китай-2030» Світовий банк попередив Пекін, що суспільство швидко старіє, і країні загрожує «пастка середнього доходу». Це добре відоме явище: після певного часу зростання економіки на основі дешевої робочої сили і експорту уповільнюється. СБ порадив Китаю замінити нинішню модель на таку, котра більше стимулюватиме внутрішній попит.
Але це вимагає зміни моделі всієї філософії правління і спрямування витрат на створення соціального захисту (наприклад, пенсійна система існує в зародку), який звільнить китайців від заощадження кожного юаня на школу, лікаря і старість.
Червоні принци Китаю
Разом із новим китайським лідером Сі Цзіньпіном до влади прийшло покоління дітей героїв комуністичної революції.
Нині вони є заступниками міністрів, головами державних банків чи концернів. Інші, знаючи «кого треба», сприяють західним концернам у веденні бізнесу в Китаї. Коли самі засновують фірми, не мусять турбуватися, звідки взяти для цього капітал, і завжди мають ринок збуту: все вирішують потрібні зв’язки.
До найбільш відомих «принців» належить новий лідер країни Сі Цзіньпін, син колишнього заступника прем’єра Сі Чжунсюна. У червні агенція Блумберг повідомила, що майно родини Сі становить 376 мільйонів доларів.
Впливи «принців» були найбільшими у 80-х роках минулого століття. Проте на ХV з’їзді КПК, у 1997 році, вони зазнали поразки. Тоді на виборах ЦК Сі Цзіньпін і син Ден Сяопіна, одного з китайських керівників, отримали найменшу кількість голосів. Тому вони увійшли до ЦК, але лише як заступники.
Нинішній з’їзд став тріумфом «принців». До складу президії Політбюро, колективного керівництва Китаю, обрано трьох, а найважливішою особою в державі став Сі Цзіньпін.
За матеріалами закордонної преси підготував Петро ПЕТРІВ
також у паперовій версії читайте:
- КРИЗА ПІСЛЯ ВИБОРІВ
назад »»»