ТУНІС СКИДАЄ ПОКРОВИ ТАЄМНИЦЬ
Delenda Carhagо — «Карфаген має бути зруйнований!» 2100 років тому сказане втілив у життя знаменитий Катон. Відтоді подібне траплялося не лише в Тунісі, де нині існує і приваблює цікавих Карфаген як пам’ятка історії та археології, а й на інших континентах у різні часи. Повстання, перевороти, заколоти, революції доволі не рідкість.
У січні 2011-го активна туніська молодь, згуртувавшись, повстала проти нерівності, бідності в регіонах та ініціювала революцію на своїй батьківщині. Те, що така подія вносить серйозні корективи в політичну, міжнародну, економічну, соціальну ситуацію, — не новина. У Тунісі це особливо негативно позначилося на популярній сфері туризму. Там одразу відчули сильний «спад підйому». Тож, аби життя в країні стабілізувалося, 23 жовтня 2011 року відбулися вибори, був обраний тимчасовий уряд, розпочалася робота над новою конституцією.
Найвигідніший імпорт — міжнародний туризм
— Зараз ми з радістю й натхненням говоримо своїм співрозмовникам «аслєма» — «здрастуйте», — поділився настроєм під час зустрічі з журналістами в Києві Алі Гуталі, Надзвичайний і Повноважний Посол Тунісу в Росії й Україні. — У нас — епоха змін в усіх сферах. Розробляється ціла програма реформ, спрямованих на реабілітацію ринкових механізмів, зміцнення конкурентоспроможності економіки, реструктуризацію й модернізацію банківського сектора.
Країна стає привабливою для українських інвесторів, бо пропонує вигідні умови й пільги в оподаткуванні. 85 відсотків підприємств працює на експорт: оливки, оливкова олія, фініки, текстиль користуються великим попитом на світовому ринку. А от на імпорт працює наш туризм. На нього робимо велику ставку.
Як мовиться, процес пішов. Це підтверджують цифри, надані заступником директора Національного турофісу Тунісу в Росії й СНД Ростомом Будізі. У державі, населення якої — десять мільйонів чоловік, щороку відпочиває сім мільйонів іноземців. Із січня по вересень 2012-го в них побувало майже п’ять мільйонів туристів, що на третину більше, ніж торік.
Україна ж побила рекорди практично всіх країн, продемонструвавши небувале зростання потоку курортників на 172% (!) порівняно з минулим роком. Наших співгромадян фактично у високий сезон нарахували 25 тисяч. Саме це вплинуло на коментар директора Національного турофісу Тунісу: «Такий результат — хороший аргумент для відкриття представництва з туризму в Україні». До речі, угода про туризм між нашими країнами була підписана 1995 року. Очільники галузі впевнені, що здатні надавати стіл і дім 20 млн гостей.
На думку одного з авторитетних вітчизняних фахівців із досвідом Тараса Демури, цьому сприяє вдала й розширена інформація про ситуацію в Тунісі, пропозиції, збільшення кількості авіачартерів від трьох де семи на тиждень. Я б додала: ще й оптимізм, сміливість наших співвітчизників, бажання не пропустити вигідні умови відпочивати, оздоровлюватися й мандрувати.
Таласотерапія одним дає здоров’я, іншим — гроші
Клімат, сонце і вода — чудова «приманка» для численних vip-персон і звичайних туристів. Окрім цих основних принад, там в особливому фаворі таласотерапія. Подейкують, що вона суттєво впливає на поповнення місцевих бюджетів. Зазвичай її не обминають жінки — як знаменитості, так і пересічні, свої та іноземні. Відповідальні за галузь кажуть, що той, хто хоч раз ступав на туніську землю в аеропортах Монастір, Туніс-Картаж чи Джерба, обов’язково вносить у свою програму релакс у популярних центрах таласотерапії в Хаммометі, Хаммомет-Ясмині, Сусі, Монастір-Сканесі. Отакі любителі за короткий час вивели країну на друге місце у світі (!) в цьому бізнесі. Що ж то за дива і звідки вони взялися?
Дослідники знайшли «коріння» таласотерапії в Давній Греції. «Таласо» грецькою — «море». «Терапія» — лікування. Цей різновид передбачає застосування водоростей та лікувальної морської грязі. Це не єдині корисні речовини, що працюють на «оновлення» людини.
Я була вражена, коли почула від пана Будізі, що у нього на батьківщині питну воду добувають на відстані 450 метрів від берега на восьмиметровій глибині. Там вона особливо багата на мінеральні солі й оліго-елементи, за своїм хімічним складом ідентичні плазмі людської крові. Саме тому в підігрітому стані така вода надає енергію, чудову фізичну форму, знімає стрес, утому, поліпшує процеси обміну, позбавляє болю при ревматизмі, артрозі, серцевих захворюваннях, мігрені. Спеціальний комплекс рекомендують при ожирінні, целюліті (!), реабілітації після тяжких захворювань, а також в геронтології та гінекології.
Наразі таласотерапію в Тунісі вважають серйозною «фішкою» для розбудови курортів.
— Щороку на узбережжі при готелях відкриваються нові центри, котрі приймають клієнтів протягом усього року,— розповідає заступник директора Національного турофісу в Тунісі Ростом Будізі. — Наші українські колеги знають, що медичний персонал — високопрофесійний і працює під суворим контролем. Такі центри піднімають рейтинг готелів, що, до речі, позначається на вартості проживання. Однак користуватися послугами центрів таласотерапії можуть не лише готельні мешканці. З метою економії варто знайти дешевше помешкання і просто ходити на процедури. Ще раджу не забувати про хамам. То хоч і турецька лазня, однак у нас, у Тунісі, ми її давно оцінили. Після неї і масажу з ароматичними маслами — ніби крила виростають.
За правилами етики, без бажання клієнта розповідати хто, коли і як «відрихтовував» свою вагу і зовнішність, не можна та й не варто. Зазначу лише, що наших «віпів», зірок і зірочок цього сезону не бракувало. Вони, окрім таласотерапії, ще полюбляють відпочинок під вітрилами.
Статистика підказала, що на місцевому узбережжі зведено понад 30 якірних стоянок і портів, де причаїлися яхти та яхточки. Можна займатися дайвінгом, серфінгом, віндсерфінгом. Не забули й про розваги не на воді, а «по-сухому»: катання на арабських скакунах, польоти на повітряній кулі над Сахарою. Виявляється, один із найпоширеніших видів спорту в Тунісі — гольф. Тому скрізь повно спеціальних майданчиків.
Африканські мотиви пускають коріння в Києві... на полотні
Діапазон земних і водних можливостей розвивати турбізнес на цьому не завершується. Нинішній туніський уряд по-серйозному докладає зусилля, аби європейці не забули різноманітні принади їхньої держави на Африканському континенті. Україна зі своїм 46-мільйонним населенням для них дуже важлива. Вони сподіваються, що незабаром у нас знову працюватиме Посольство Тунісу.
Поспілкувавшись із київським поважним гостем паном Алі Гуталі, прослухавши захоплюючу розповідь про ті історичні події та раритети, що з давніх-давен входять до шкільних підручників з історії Давнього світу, вкотре усвідомила: гармонія античності, сходу й сьогодення — нерозривна.
За збігом обставин, це підтвердила й мисткиня Світлана Зелена, котра з фарбами та мольбертом улітку «брала» не Крим, а «прочісувала» 1300 км морського узбережжя Тунісу, його оази й Сахару.
— Якось я зустріла приятельку, вдягнену в мальовничий гуцульський стрій — своєрідну коричневу свитку з народним орнаментом,— розповідає пані Світлана. — Ти що, в Карпатах була? — поцікавилася в неї. — Ні, в Тунісі, де в медіні, тобто на базарі, придбала оцю вовняну осінньо-зимову одяганку. Там стільки справжньої національної екзотики, що втриматися не змогла, і за досить демократичними цінами купила ще й прекрасне біло-блакитне керамічне блюдо, прикраси з коралів та головний туніський сувенір — «піщану троянду» з кристалічної скам’янілої маси. Звісно, все зі знижками, бо торгувалася. Ти, між іншим, уже не перша, хто мою своєрідну обновку вважає гуцульською. Навіть на Львівщині дивуються, коли дізнаються, що вона не наша.
— Це мене заінтригувало і зацікавило, — каже мисткиня Світлана. — Захотіла й сама подивитися, що то за країна. Особливо викликала неабиякий інтерес інформація Туніського національного представництва з туризму. Там написано: «Туніс — край різноманітних і незвичайних відкриттів. Це пустелі, оази, величезні простори. Від Дуза — «воріт» у пустелю — до Тозера, через Шотт-Ель-Джерід чи каньйони Сельжа, ми пропонуємо шукачам пригод найкращі умови для прогулянок на потягу «Червона ящірка» або верхи на верблюдах, зустрічі з кочівниками. Головне в пропозиціях — задовольнити цікавість мандрівників».
Я не встояла, придбала путівку й полетіла в Туніс фактично за цією програмою, на всяк випадок записавши координати й телефон нашого посольства там. На щастя, проблем і неприємностей не було.
Усе побачене вирішила не лише фотографувати, а й наносити на полотно, аби на батьківщині згодом влаштувати художню виставку африканських пейзажів і натюрмортів.
У майстерні киянки вже оселилися загадкові, романтичні, фантастичні й навіть казкові живописні композиції архітектурних комплексів, садів, парків, Середземномор’я. Усе «підкріплено» цікавими текстами. Приміром, середньовічний монастир — фортеця Рабат в найпопулярнішому місті-курорті Сус ніби заманює пройтися вздовж його могутніх стін і піднятися на 30-метрову вежу. «Компанію» їм складають Велика мечеть і лабіринти катакомб з 25 тисячами поховань ранньохристиянської епохи. Звісно, інформація як доповнення до пейзажів, набрана на комп’ютері.
Ще у художниці-мандрівниці я побачила чудові сучасні мозаїчні композиції під старовину. Їх, виявляється, продають як сувеніри в тому ж Сусі. Там є музей, де зберігаються римські мозаїки ІІІ–ІV ст., що вважаються одними з кращих, знайдених у Африці. Зацікавлюють зображення решток візантійських укріплень, фінікійських гробниць, античних споруд, катакомбів Доброго пастиря.
Світлана Зелена «оспівала» на полотні й стародавню релігійну столицю країни — місто Монастір. Тепер він є міжнародним центром відпочинку з шестикілометровою курортною зоною, численними парками, вулицями, засадженими квітучими олеандрами. Там своя історична домінанта — рештки Рабат Хартема, оборонної споруди VІІІ ст. Незвична для європейців і центральна площа міста з великою кількістю місцевого населення в арабських строях поблизу меморіалу Мортір. Саме на полотні мисткині я побачила мавзолей першого президента незалежного Тунісу Хабіба Бургіби.
Надихає на подорож серія невеличких пейзажів: курорту Махдія з мальовничою набережною, де відчувається, що гостям міста комфортно і на білопіщаних пляжах, і у відкритих малих та великих кафе чи ресторанах. Ще не всім композиціям придумані назви, але на їхньому настрої це не позначилося. А от на створення романтичних пейзажів уплинула... ніч.
Виявляється, Махдія знаменита таємничою традицією ловити рибу при світлі місяця. Саме на таку риболовлю возять туристів. Пані Світлана теж їздила, та поки що їй не вдається передати пензлем усі ті колоритні й динамічні враження. Тож їй варто збиратися до Тунісу ще раз. Однак спочатку все-таки хотілося б подивитися на цю загадкову країну у нас, в Україні, в одному з виставкових залів.
Р. S. Як доповнення до вернісажу мисткиня привезла східні солодощі, інжир із мигдалем, кращі туніські вина кудіат, морнаг, які порівнюють із французькими. А ще хоче, аби там звучала їхня національна музика.
Олена СЕДИК
також у паперовій версії читайте:
назад »»»