ШЛЯХЕТНА МІСІЯ
17 жовтня кожного року міжнародна спільнота відзначає день боротьби з бідністю. Спочатку його було означено як Всесвітній день боротьби за подолання крайньої бідності.
Його відзначали неурядові організації світу з ініціативи Міжнародного руху за надання допомоги групам населення, що бідують,— «четвертий світ».
1992-го Генеральна Асамблея ООН підтримала цю ініціативу і оголосила його Міжнародним днем боротьби за ліквідацію бідності.
Його мета — боротьба за ліквідацію бідності в усіх країнах, особливо тих, які розвиваються. Це питання актуальне і для нашої країни і не лише 17 жовтня.
Основною метою та головними завданнями Товариства Червоного Хреста України (далі — Товариство), згідно із законом про національне Товариство та його Статутом, є захист життя людини, запобігання людським стражданням під час збройних конфліктів, стихійного лиха, катастроф і аварій, надання допомоги медичній службі збройних сил і органам охорони здоров'я, сприяння органам державної влади України в їхній діяльності в гуманітарній сфері.
Нині у Товаристві понад 6,5 млн осіб, об'єднаних у майже 47 тис. первинних організацій; 663 міські та районні, а також організації АР Крим, 24 обласні, Київська та Севастопольська міські організації. В цьому невеликому статистичному «портреті» постає найбільша в нашій країні доброчинна громадська організація, структурована згідно із адміністративно-територіальним устроєм нашої держави.
Відповідно до своїх загальновизнаних гуманних принципів, Товариство намагається якомога краще прислужитися немічним і знедоленим, допомогти людині зберегти гідність у найскрутнішому становищі та зробити свій внесок у створення розгалуженої системи адресної допомоги громадянам. Цим самим сприяти органам державної влади боротися з бідністю в нашій державі.
Це один із основних та масштабних напрямів діяльності національного Товариства. Для його реалізації на території нашої країни понад 50 років діє розгалужена мережа патронажної служби. 3200 патронажних і молодших медсестер Українського Червоного Хреста надають медичну та соціальну допомогу самотнім людям похилого віку, інвалідам різних категорій, малозабезпеченим верствам населення.
Щороку вдома працівники цієї служби обслуговують більш як 435 тис. громадян. Серед яких — 50 тис. осіб, обмежених у пересуванні, понад 20 тис. інвалідів війни та праці, близько 35 тис. учасників війни, більш ніж 5 тис. інвалідів з дитинства, останні — це одинокі та люди похилого віку, які самотньо живуть.
Червонохресними організаціями створені та діють 102 центри, 362 кімнати медико-соціальної допомоги мешканцям житлових районів, віддалених від лікувальних установ; у сільській місцевості, де немає медичних закладів, організована робота 849 пунктів першої допомоги; під прапором Червоного Хреста функціонують чотири лікарні, три хоспіси, 14 денних і три стаціонарні відділення для літніх малозабезпечених людей; підопічні Червоного Хреста отримують допомогу у 605 банках одягу та користуються 456 пунктами прокату засобів і речей по догляду за хворими.
Ця мережа патронажної служби Українського Червоного Хреста дає змогу малозабезпеченим громадянам різних категорій отримувати не тільки безоплатну медичну допомогу, а й психологічну та натуральну у вигляді одягу, взуття, продуктів харчування, предметів домашнього вжитку, засобів і предметів для пересування та лежачих хворих, іграшок, шкільного приладдя тощо. Отримують матеріальну і натуральну допомогу підопічні червонохресних організацій щороку. Приміром, за підсумками 2011 року її одержало близько 1,2 млн осіб на загальну суму майже 55 млн грн.
Активними помічниками організацій Українського Червоного Хреста в реалізації різних програм і проектів, спрямованих на боротьбу з бідністю, є шкільна та студентська молодь, волонтери — ветерани праці, ветерани-червонохрестівці та інші співвітчизники, для яких співчувати і допомагати тим, хто її потребує, — життєве кредо.
Це підприємства і організації різних форм власності, приватні підприємці, доброчинні фонди та зарубіжні партнери. Наприклад, постійно надають благодійну допомогу хоспісу Червоного Хреста, що в м. Коростень Житомирської області, ВАТ «Коростенський хлібозавод», «Іршанський хлібозавод». Для підопічних хоспісу вчитель-пенсіонер, 1921 року народження, Марія Потопальська, зібрала майже півтори тонни картоплі (для зими 2012 р.).
Герой України, доктор медичних наук, професор Володимир Козявкін, який є директором Міжнародної клініки відновлюваного лікування і реабілітаційного центру «Еліта», за час своєї лікарської практики вилікував близько 20 тис. дітей з ДЦП. Половину з них безплатно за клопотанням Львівської обласної організації Товариства. Це діти з малозабезпечених сімей чи будинків-інтернатів.
За 20 років плідної співпраці з німецьким Червоним Хрестом м. Дахау Івано-Франківській обласній організації Товариства вдається щорічно надавати допомогу більш як чотирьом тисячам знедолених у шести медико-соціальних центрах Червоного Хреста; лікувальним закладам області передавати: автомобілі «швидкої допомоги»; медичну апаратуру; лікарняні та функціональні ліжка; предмети догляду за хворими; інвалідні візки та ін. За активну допомогу нужденним червонохрестівці Івано-Франківщини отримали найвищу нагороду німецького Червоного Хреста — медаль Анрі Дюнана, засновника міжнародного червонохресного руху.
За підтримку, допомогу (медичну, моральну, психологічну, грошову та натуральну) старенькі, немічні та малозабезпечені дякують червонохрестівцям та їхнім волонтерам.
До обласних організацій та Національного комітету Товариства Червоного Хреста України надходить чимало листів вдячності працівникам червонохресних організацій від тих, ким вони опікуються. «Мені за 70. Я — інвалід 1-ї групи. Свого часу працювала на заводі «Комунар», але тяжка хвороба прикувала мене до ліжка. Я залишилась одинокою, але не самотньою. Немов онучка, турбується про мене медсестричка з Червоного Хреста — Юля Гусинська та лікарі «швидкої допомоги». Щиро вдячна цим людям, адже без них я не жила б на цьому світі»,— пише Л. Тарасенко з м. Лубни Полтавської області.
А ось лист Ніни Герасимчук та її сусідів із Бабушкінського району Дніпропетровська. «Ви — моя єдина відрада та зв'язок із навколишнім світом. Через інвалідність значну частину свого життя я прикута до ліжка. Але самотньою себе не почуваю. Мене часто відвідують сестрички милосердя з Червоного Хреста. Як я їм вдячна за турботу про мене, за те, що вони приносять мені продукти, необхідні ліки та інше. Звичайно, я буваю примхливою та вибагливою, бо біль сковує моє тіло. Але вони все це терплять, заспокоюють та підбадьорюють мене. Я не маю змоги зустрічатися з іншими підопічними Червоного Хреста, але переконана, що можу від усіх їх подякувати Катерині Плескач, Ксенії Білан, Світлані Травянко та іншим медсестрам Бабушкінської районної організації, якою керує Людмила Рогова. Нехай ніколи не згасає ваша турбота про нас, стареньких, самотніх і безпорадних. Здоров'я вам, мої голубоньки».
Листи... Листи... Листи... А в них — долі людські й, звичайно, нещасливі. І пишуть їх, і звертаються до червонохресних організацій по допомогу ті, які вже не можуть самотужки впоратися в цьому житті.
Товариство, проводячи місячники та акції милосердя, завжди звертається до співвітчизників бути милосердними та приєднуватися до дій Червоного Хреста. Люди доброї волі в усі часи об'єднувалися для допомоги тим, хто опинився в скруті, виявляли реальну турботу про немічних і знедолених. Тільки спільними зусиллями та з милосердям у серці можемо змінити життя на краще.
Прес-центр Національного комітету Товариства Червоного Хреста України
також у паперовій версії читайте:
- КОЖЕН ЧЕТВЕРТИЙ ПРАЦЮЮЧИЙ — ПЕНСІОНЕР
- ЧИ ПОДОЛАТИ БІДНІСТЬ КОМПЕНСАЦІЯМИ?
назад »»»