ХЛІБ — УСЬОМУ ГОЛОВА
Минулого року Україні взагалі й українському бюджету зокрема дуже допомогли аграрії. Рекордний урожай, який вони виростили і зібрали, поліпшив чимало економічних показників. Вітчизняне сільське господарство регулярно підтверджує, що на нього можна і треба робити ставку.
Цьогоріч урядовці та експерти констатують, що хоча примхи погоди, яка і морозила, і висушувала, вплинули на хід збиральної кампанії, хлібороби не втратили оптимізму. І зібрали хай і не рекордний, але достатній врожай. Він значно більший за внутрішні потреби і гарантує продовольчу безпеку держави.
Середня врожайність зернових — понад 27,5 ц з гектара. Це на чотири центнери менше, ніж торік. Але, якщо брати статистику п'яти останніх років, то нинішній урожай є серед них третім, тобто середнім. Буде вдосталь і олійних культур, цукрових буряків та картоплі. Зернових вистачить для внутрішнього споживання й експорту. Інша справа — скільки коштуватиме це зерно і хліб з нього?
В уряді запевняють, що підстав для підвищення цін на хліб немає. Народ хоче в це вірити, але, звикнувши до перманентних цінових стрибків, сумнівається. А виробники зерна ще й побоюються, аби бажання влади стримати ціни не залишило їх зі збитками. На жаль, собівартість зерна цьогоріч суттєво зросла. Тонна продовольчої пшениці для виробника обходиться майже у 2 тис. грн. На внутрішньому ринку за зерно дають 1800–1900 грн. Якщо ціни триматимуться й далі на такому ж рівні, то аграрії, особливо у південних регіонах, отримають збитки. Багатьом із них не вистачить грошей на наступну посівну кампанію.
З іншого боку, в Україні традиційна ситуація — не допустити підвищення цін на хліб, бо наше населення не таке платоспроможне, як у розвинутих країнах. Тож очевидно, що проблема підвищення цін на хліб є актуальною, коли відбуваються політичні кампанії. Вони не мають зрости. У держави є Аграрний фонд, який закуповуватиме зерно, коли його ціни будуть занизькими для виробників, і утримуватиме резерв зерна, який може вийти на ринок, коли ціни піднімуться.
Як очікується, з урахуванням закупівель АФ, здійснених цьогоріч, у ньому буде майже 2 млн т зернових культур. Це має забезпечити стабільну ситуацію на ринку зерна, борошна і відповідно на ринку хлібобулочних виробів. Утім, держава має всі можливості й певні інструменти, аби утримати ціни на соціальні сорти хліба. Зернова складова у вартості хліба вже не є домінуючою (40–45%), решта — енергоносії, зарплатня працівників, витрати на перевезення, торговельні надбавки.
Останнім часом борошно на ринку дешевшало, а інші складові собівартості хліба зростали. Подальше утримання цін на хліб за рахунок здешевлення зерна вже є неможливим, кажуть експерти, зважаючи на цьогорічні втрати аграріїв. Тож ціни на соціальні сорти хліба мають утримуватися за рахунок інтервенцій АФ. А на хлібобулочні вироби, розраховані не на масового споживача, пекарям треба дати можливість підвищити ціни, аби вони отримали хоч мінімальну прибутковість.
І забезпечили подальшу випічку хліба та переоснащення виробництва, бо воно енергомістке, і без переоснащення затрати будуть значними. До речі, АФ розпочав інтервенції на ринку борошна для хлібопекарських підприємств і роздрібної торгівлі, аби ажіотаж, який може виникнути на внутрішньому ринку, можна було стабілізувати.
Без обмежень?
Цьогоріч Україна може вільно торгувати зерном, запевняють урядовці. Жодних обмежень на експорт збіжжя не буде. І радять експортерам продавати його лише тоді, коли ціни будуть оптимальними. Щоправда, уряд дещо знизив прогноз експорту від 22 до 20 млн тонн. У світі склалася не дуже сприятлива ситуація із зерном через погодні умови в країнах, які є великими його експортерами. В Америці панувала посуха, якої не було понад 60 років, Австралія також потерпала від високої температури. Європу сушило, від східних районів Італії до Чорного моря стовпчик термометра фіксував денну температуру 35 градусів. А потім Європу заливало дощем. Це призвело до значних втрат урожаю пшениці та інших зернових, та і якість зерна погіршилася.
Водночас в Індії посівна зернових затрималася внаслідок затяжних злив. Світові ціни ростуть не лише на пшеницю. Істотно здорожчала й кукурудза. Світовий ринок цікавитиме українське зерно, тому нашим аграріям варто прискіпливо проаналізувати попит і пропозицію та отримати максимум прибутків. Мінагропром прогнозує врожай зернових на рівні 45 млн т (експерти кажуть про 42 млн), до того ж є 10 млн перехідних залишків збіжжя, в АФ — 2 млн, у держрезерві — 800 тис., а річна потреба внутрішнього ринку — 6 млн т продовольчого зерна. Питання продовольчої безпеки нині не викликає жодних побоювань. Запаси зерна є, і жодних обмежень на експорт зернових уряд не вводитиме.
Експерти зазначають, що негативний ефект від зменшення обсягів валового врожаю в Україні може компенсувати зростання світових цін на зерно. Світова врожайність значно зменшилась, а ціни на зерно суттєво зросли. У профільному міністерстві вважають, що зростання цін може частково компенсувати втрати аграріїв. Та це не стосується південних областей, які зібрали досить низький урожай, тож держава надасть їм допомогу.
Але з деяких регіонів надходять повідомлення, що місцева влада забороняє вивозити збіжжя за межі області. Такі заборони не мають під собою жодних економічних підстав і можуть призвести до зменшення обсягів інвестицій та позначитися на динамічному розвитку аграрного сектора і торгівлі. Відсутність суто економічних підстав для подібних заборон дає привід експертам шукати причини політико-корупційні, пов'язані з наступними виборами. Влада намагається утримати зерно в регіонах не через його нестачу, а щоб утримати ціни на пшеницю на низькому рівні і виконати свої зобов'язання перед незаможним населенням щодо низьких цін на хліб.
Україна, інтегрована у світову торгівлю зерном, є одним із провідних гравців на ринку зерна. Про це свідчить те, що наше зерно вже «торгується» на Чикагській товарній біржі. Ми не можемо штучно обмежувати цю торгівлю. Це не коректно щодо вітчизняних товаровиробників і до іноземних партнерів, усього Світового ринку, бо є країни, де панує голод, і вони потребують зерна.
А в Україні за рахунок товаровиробників, які цьогоріч постраждали через несприятливі погодні умови, інвестиції в землю були суттєвішими, ніж торік. Треба було вкладати більше з оборотних коштів, аби отримати нинішній урожай. Якщо не дати аграріям реалізувати зерно за ринковими цінами, вони збанкрутують. Вибори закінчаться, а що сіятимемо наступного року — невідомо. Обмеження торгівлі зерном є некоректним і навіть злочинним, адже аграріїв примушують реалізовувати пшеницю по 1400 грн на певні елеватори, щоб потім переробити на борошно. А в порту збіжжя третього класу закуповують по 1900 за тонну. Тож примусові випадки треба перевірити. Аграрії мають заробити за те, що виростили. Якщо вони не зможуть отримати прибуток, подальше збільшення виробництва в цій галузі неможливе.
Щоб погодні примхи мали менший вплив на врожай, а рекордні врожаї були частішими, вітчизняним аграріям час переглядати насіннєву базу, вважають експерти. Бо клімат в Україні й надалі змінюватиметься, спека стане звичною в наступні 30 років. Нашому сільському господарству впродовж 10–20 років треба пристосовуватися до нових погодних умов. Тож необхідно розробити державну програму з їхнього вивчення і нові сорти сільгосппродукції, адаптовані до нових погодних умов. А ще — збудувати сучасний насіннєвий завод.
Не завадила б і допомога цьому сектору економіки, як це робиться у світі. Приміром, у США цьогоріч спека пошкодила 59% пасовищ, висушила ріки і ставки. І федеральний уряд закупить м'ясо та рибу на 170 млн дол. Це вже друга ініціатива влади, спрямована на підтримку фермерів, які постраждали від посухи на середньому заході США. Закуплені харчі підуть у банки продовольства та в інші програми продовольчої допомоги.
Не зерном єдиним
Урядовці спекулятивного зростання цін на цукор обіцяють не допустити, але боротися з економічно обґрунтованим подорожчанням не збираються. На цукрових заводах продають останні запаси солодкого піску. Гроші потрібні, аби купувати дорогий газ, заправляти транспорт, виплачувати зарплатню. У світі другий рік поспіль спостерігається перевиробництво цукру. Якщо нинішнього маркетингового року в цілому було вироблено 5 млн т цукру, то наступного, прогнозують експерти, обсяги зростуть до 6 млн тонн.
Велика кількість цукру не дасть ціні зростати, і не тільки в Україні. Цей факт мало тішить українських виробників. При перевиробництві цукру ціни падають, виробники втрачають. Коли ціни зростають, вони не можуть продати цукор за високою ціною, бо це об'єкт державного регулювання. Нині вітчизняні цукровики реалізують свою продукцію за цінами, нижчими від собівартості, відпускна оптова ціна на цукор 5 грн 90 коп за 1 кг із заводу. Ціна в магазині — питання торговельних мереж.
Набирає обертів копання цукрових буряків. Їх зібрано вже на третині площ. Урожайність — 30 ц з гектара. Аграріїв не радує нинішня ситуація на ринку. Газ, бензин, техніка зростають у ціні. Їх вартість диктує виробник і продавець. Аграріям диктують ціни заводи-переробники, які мають старі виробничі технології, несучасну техніку. Ціни на буряки не покривають витрати на їхнє вирощування.
Наразі працює півсотні заводів. Пізніше почнуть діяти ще двадцять. Вироблено майже 300 тис. т цукру, але це лише шоста частина від прогнозованих обсягів. Уже зараз експерти говорять про профіцит, тобто надлишок цього продукту на внутрішньому ринку. Мінімальні ціни на рівні витрат, але подорожчав природний газ, який займає 20% у собівартості цукру, та інші матеріальні ресурси. Витрати на виробництво тонни цукру цьогоріч становили 6500–7000 грн.
Заводи другий сезон працюють у збиток, бо виробляють більше, ніж з'їдають українці. Намагаються експортувати, але за кордоном українським конкурентам не дуже раді місцеві цукрозаводчики. Україна може стати лідером з виробництва цукру, виробляти його понад 3 млн т. Але куди подіти? Росія вводить квоти, доводиться платити суттєве мито за його ввезення. Треба знизити цей бар'єр. Це дасть змогу розвиватися цукровій галузі.
Якщо ж розраховувати лише на внутрішнього споживача, перспектив для розвитку галузі не буде. А на одному цукрозаводі працює від 500 до тисячі робітників, які своїми податками наповнюють державний і місцеві бюджети. Надприбутків там не може бути. Має бути рентабельність 10–15%. Асоціація виробників цукру поступово намагається підготувати українців до здорожчання цукрового піску. За ним потягнуться й інші солодощі.
Утім, до нового року новий урожай ціни триматиме. Зараз сезон купувати солодкий пісок, бо найнижчі ціни. З минулого врожаю в Україні залишилось 600 тис. т цукру. Нинішній буде гіршим, але на власні потреби вистачить. Спекулянти теж будуть. Держава обіцяє з ними боротись. Але здорожчання не уникнути.
Вітчизняні цукровари цьогоріч планують отримати майже 1 млн 800 тис. т цукру. Така кількість дозволить повністю задовольнити внутрішні потреби і за невисокими цінами, запевняють чиновники. Не очікується імпорту цукру-сирцю. У профільному міністерстві та Асоціації цукровиків сподіваються, що скорочення посівних площ під цукрові буряки в наступному році не буде.
Цукор може подорожчати, прогнозують в Аграрній конфедерації. Підвищення цін на солодкий продукт не буде карколомним. Здорожчає він через кілька причин, пов'язаних не тільки з внутрішніми факторами, що впливають на ціноутворення (вартість енергоносіїв, що постійно зростає, а частка їх у витратах виробництва цукру досить значна). А також зовнішніх — здорожчання цукру на Світовому ринку. Та й погодні умови досить складні, аби забезпечити дозрівання цукрових буряків у регіонах, де вони вирощуються (засушливе літо, брак вологи, тому підвищення врожайності досить проблематичне). Усе це може створити підґрунтя для збільшення цін на цукор.
Тим часом в Україні все менше площ відводиться під картоплю. Великі сільгосппідприємства віддають перевагу вирощуванню ріпаку та соняшника, котрі виснажують землю. Така ситуація зокрема на Кіровоградщині, де цьогоріч зібрали картоплі менше, ніж торік, на третину — майже 300 тис. т. І це притому, що площі під цією культурою, яку називають другим хлібом, залишилися на торішньому рівні. В облдержадміністрації запевняють, що картоплі вистачить для мешканців області і реалізації за її межами. Норма споживання — 105 кг на людину.
Більшість картоплі вирощується у приватному секторі, а сільгосппідприємства видають на-гора лише 0,3%. Але підприємства беруть для посіву селекційну картоплю, тобто більш якісну і пристосовану для наших кліматичних умов. Це високорентабельна культура. Вона може дати надприбутки, якщо нею займатися серйозно. Але спочатку доведеться витратитися, придбати хороший посадковий матеріал, техніку для висадки й збирання, потурбуватися про зрошення.
На жаль, цьогоріч на Кіровоградщині зросили лише 30 га із 42 тис. га землі. Тож і виростили такий скромний урожай картоплі.
Тим часом Прем'єр-міністр М. Азаров закликає урядовців чути аграріїв і реагувати на їхні потреби, підключивши науку, застосовуючи механізми страхування сільгоспризиків. Законодавчо це питання нині врегульовано. Аграрії не мають перекладати всі свої проблеми на державу, а як у світі — страхувати свої посіви. Для аграріїв важливе залучення інвестицій, поліпшення інвестиційного клімату. Треба зменшити ставки на банківські кредити. Певна компенсація йде від уряду. Ця позитивна програма працює.
Олена КОСЕНКО
також у паперовій версії читайте:
назад »»»