ВЕРЕСЕНЬ НА ГАЛІНДЕЗІ— ПОЧАТОК АНТАРКТИЧНОЇ ВЕСНИ
У двадцятих числах вересня 2012-го минула половина річного терміну зимівлі 17-ї української антарктичної експедиції на станції «Академік Вернадський». Адже перезмінка, на якій там був присутній і автор цих рядків (про що опублікував кілька репортажів у «ДУ»), відбувалася на острові Галіндез у березні поточного року.
Тож кореспондент «Демократичної України» поцікавився у керівництва Національного антарктичного наукового центру (НАНЦ) новинами зі станції за минулі від того часу шість місяців і нинішнім станом справ у експедиції.
Усі здорові.
Програма виконується
— Зимівля 17-ї експедиції,— розповів директор НАНЦ Валерій Литвинов,— проходить нормально, а зв'язок між нашим центром і «Академіком Вернадським» здійснюється регулярно. Як повідомляє з Антарктиди начальник станції Микола Старинець (для нього, нагадаємо, ця зимівля — сьома за ліком), одинадцять полярників здорові й продовжують виконувати програму фундаментальних і прикладних наукових досліджень — метеорологічних і гідрологічних, геофізичних (у тому числі магнітометричних, сейсмічних, озонометричних, геокосмічних, йоносферне зондування тощо), біологічних і медико-фізіологічних.
Поряд із цим зимівники виконують різні технічні роботи, спрямовані на поліпшення умов життя і праці на «Академіку Вернадському». Зокрема, незабаром після того, як від берегів острова Галіндез відійшло судно «Поляр Піонер» (на борту якого вирушили у північному напрямку зимівники 16-ї експедиції, науковці із сезонного загону й ті, хто забезпечував перезмінку), полярники 17-ї експедиції, котрі залишилися зимувати на станції, зробили там заміну старого (ще британського!) бака для води, яка накопичується після опріснення з морської, новою ємкістю.
Її за допомогою зварювання, здійсненого механіком Володимиром Храпачем, зібрали на острові із заготовок з листової нержавіючої сталі, привезених туди з України. А далі зимівники, тимчасово розібравши частину стіни праворуч від входу до лабораторно-житлового корпусу — якраз там, де розташоване приміщення, в якому міститься опріснювальне устаткування,— разом витягли звідти старий бак (близько сорока років тому встановлений тодішніми господарями станції, яка мала назву «Фарадей» і належала до мережі баз Британської антарктичної служби), а натомість встановили на його місце новий бак, після чого відновили цілісність стіни будинку.
У далеких краях Південної півкулі нашої планети, де червень, липень і серпень — це зимові місяці, а у вересні лише потроху з'являються перші «натяки» наступної весни, часто виникає негода із сильними вітрами і хуртовинами. Та до таких випробувань примхами антарктичної природи українські полярники звикли. Цієї тамтешньої зими (у нас в Україні тоді було літо) з «Академіка Вернадського» повідомили у Київ,— розповів мені головний інженер НАНЦ Ігор Мороз,— що один із буревіїв пошкодив на станції металеві конструкції опор однієї з кабельних ліній. Проте одразу після того, як негода вгамувалася, зимівники ліквідували ушкодження.
Свята — загальні
й персональні
Однак не лише науковими дослідженнями і спостереженнями та господарськими справами заповнене життя українських полярників на острові Галіндез.
Зимівники 17-ї експедиції 22 червня відзначили традиційний для антарктичних станцій різних країн «Мідвінтер» (Міdwinter) — свято середини зими, коли там, у Південній півкулі планети, найдовша ніч і найкоротший день. Неодмінним елементом у програмі святкування «Мідвінтеру» є купання полярників у холодній океанській воді, температура якої тієї пори року становить там близько мінус 1,2–1,5° за Цельсієм (адже при 0 °С замерзає прісна вода, а солона морська тримається у вигляді рідини десь до мінус 1,5–1,7 °С).
Протягом річної вахти на «Академіку Вернадському» кожний із зимівників відзначає свій день народження. Протягом першої половини нинішньої зимівлі, яка щойно минула, вісім із одинадцяти полярників 17-ї експедиції приймали вітання. Так, у квітні на станції святкували 55-ліття геофізика Віктора Лук'ященка, у травні — послідовно трьох зимівників: кухаря Олега Куруса (32 роки), геофізика Богдана Гаврилюка (40) і біолога Віталія Смаголя (також 40). У червні відзначив своє 26-ліття метеоролог Олександр Полудень, у липні — його колеги по метеорологічній професії Ігор Неверовський, який святкував 50-річний ювілей, і Олександр Зулас (27), а у серпні — системний адміністратор засобів зв'язку Павло Силін, котрому минуло 40.
Попереду дні народження трьох полярників: у жовтні — механіка Володимира Храпача (54), у листопаді — лікаря Олексія Михальченка (29), а у грудні — начальника станції (і водночас фахівця з дизельного господарства) Миколи Старинця, якому за шість днів до настання нового 2013 року виповниться 59.
Підготовка
до 18-ї експедиції й законодавчий «довгобуд»
— Тим часом Національний антарктичний науковий центр,— розповідає його директор Валерій Литвинов,— розпочав підготовку до наступної, 18-ї експедиції (2013-2014), програму досліджень якої НАНЦ формуватиме разом із установами Національної академії наук України, галузевими науково-дослідними інститутами та іншими організаціями.
Хоча й досі є ще багато невідомого. Яку цифру витрат на діяльність України в Антарктиці «намалюють» в остаточному варіанті проекту державного бюджету на 2013 рік? В якому обсязі і коли будуть реально виділені держбюджетні асигнування на ці витрати? А також яким на той час буде курс української гривні до долара США? Адже й на придбання авіаквитків з України на крайній південь Південної Америки (і у зворотному напрямку), і на фрахтування судна, котре має доправити 18-ту українську експедицію з Південної Америки до станції «Академік Вернадський» та повернути звідти зимівників 17-ї експедиції, і на закупівлю дизельного палива для станції та продуктів харчування (зокрема, овочів, фруктів тощо) — на все це потрібні долари, які треба буде купувати за одержані з держбюджету гривні.
У зв'язку зі сказаним, не можна не згадати про законодавчий «довгобуд», який затягнувся. Йдеться про багатостраждальний проект закону про діяльність України в Антарктиці. Свого часу (ще тоді, коли президентом України був Віктор Ющенко) Верховна Рада ухвалила цей закон, але, на жаль, тодішній глава держави наклав на нього вето.
Після зміни влади в Україні Національний антарктичний науковий центр, як розповів директор НАНЦ Валерій Литвинов, доопрацювавши згаданий законопроект, погодив його з різними зацікавленими міністерствами і відомствами. Після цього документ знову потрапив до парламенту та... надовго «завис» там — і у такому стані перебуває досі.
Зрозуміло, що подібне тривале затягування в ухваленні цього довгоочікуваного документа, який давно мав перетворитися із законопроекту на закон, істотно гальмує подальшу реалізацію робіт, здійснюваних українськими експедиціями в Антарктиді, та заважає необхідному розвитку цієї діяльності, яка є важливою для різних сфер у нашій державі й, зокрема, для вітчизняної науки.
А через те, що недавно Верховна Рада вирішила значно рідше, ніж було досі, збиратися на свої пленарні засідання у період, що залишився до виборів, і враховуючи, чим нині здебільшого переймається парламент, мимоволі виникають сумніви в тому, що законопроект буде найближчим часом розглянутий і затверджений у сесійній залі.
Тож найпевніше цей документ перейде у спадщину до нового складу народних обранців. А коли у майбутніх парламентарів дійдуть руки до затвердження закону про діяльність України в Антарктиці, важко навіть передбачити...
Вадим ФЕЛЬДМАН
також у паперовій версії читайте:
- ВИЯВЛЕНО ДВІЙНИКА ЧУМАЦЬКОГО ШЛЯХУ
- ЗРІСТ ЛЮДИНИ І ПРИЧИНИ ЇЇ СМЕРТІ
- СИЛА ВОЛІ ПЛЮС САМОКОНТРОЛЬ
- СНОДІЙНЕ ПІД СУМНІВОМ
- СТИМУЛЮЄ СТРУМ
назад »»»