ОСТРОВИ СЕНКАКУ: ЯБЛУКО РОЗБРАТУ
Суперечка за право контролювати острови Сенкаку, на перший погляд, виникла через поклади нафти і газу у прибережних водах. Однак це лише один із аспектів політичного конфлікту.
Велике значення має розподіл виключних економічних зон (ВЕЗ) у Східнокитайському морі й вплив подій навколо островів Сенкаку на політику конфліктуючих сторін в інших частинах Тихого океану.
Японія і КНР прагнуть здобути визнане міжнародною спільнотою право на контроль за спірними островами. Проте ця мета — лише елемент ширшої стратегічної гри Токіо і Пекіна навколо набагато більшої ставки, ніж володіння п'ятьма малими і незаселеними фрагментами суші. Справжня боротьба йде за право на контроль над регіоном Східнокитайського моря, збереження нинішньої стратегічної позиції щодо суперника, а також за інтереси кожної сторони в інших місцях регіону.
Задля реалізації зазначених інтересів конфліктуючі сторони застосовують різні інструменти: двосторонні переговори на офіційному і неофіційному рівнях; міжнародне право у контексті Конвенції ООН про морське право; військовий потенціал сторін і вплив на громадську думку обох держав.
Умови і обставини
Проведені за останні десятиліття дослідження показали наявність навколо островів покладів у понад 17 млрд кубометрів газу і 20 млн барелей нафти. Ці запаси стали безпосередньою причиною суперництва за володіння Сенкаку і правом на експлуатацію підводних багатств. Не можна обминути і наявності багатих рибних запасів у водах Східнокитайського моря.
Контроль і експлуатація нафтогазових родовищ — не єдиний чинник, який мотивує конфліктуючі сторони до активних політичних дій. Може, навіть важливішою проблемою є юрисдикція над більшою частиною вод Східнокитайського моря. У цьому контексті принципове значення має спосіб визначення Японією і КНР кордонів ВЕЗ обох сторін. Володіння островами Сенкаку є принциповою справою як для Токіо, так і для Пекіна.
Ураховуючи ширший геополітичний контекст (особливо інші територіальні спори між Токіо і Пекіном у регіоні Тихого океану), остаточне завершення суперництва у Східнокитайському морі та спосіб його досягнення матиме відчутний вплив на ситуацію навколо архіпелагу Парасельських островів і островів Спратлі, Курильських островів чи островів Такешима.
У перспективі умови вирішення спору за острови Сенкаку впливатимуть на торговельні інтереси сторін. Особливо з огляду на реальну можливість інтенсифікації морської торгівлі водами Північного Льодовитого океану і північної частини Тихого океану. Спосіб визначення кордонів ВЕЗ Японії чи Китаю вплине на збереження безперервності поставок імпортованої сировини без ризику військово-правового втручання з боку третьої держави.
Цілі
Однією з основних, відкладених у часі, цілей є вирішення спору щодо делімітації ВЕЗ між Японією і КНР. Згідно з міжнародним правом, кожний з суб'єктів може володіти такою зоною завдовжки до 200 морських миль. Але відстань між територіями двох країн менша і змушує узгоджувати межу ВЕЗ на основі консенсусу правових аргументів обох сторін, особливо із урахуванням географічного контексту.
У контексті геополітичних обставин характер і спосіб можливого вирішення проблеми островів Сенкаку вплине на позицію і дії Пекіна і Токіо щодо інших конфліктів. Тому вони навмисне не антагонізують противника, уникають непотрібного зростання напруженості з непередбачуваними наслідками.
Меншою мірою, але вартим уваги, особливо у випадку КНР, є використання суперництва за острови Сенкаку в контексті майбутніх планів використання вод Північного Льодовитого океану і північної частини Тихого океану у міжнародній морській торгівлі. Це особливо стосується перспективи імпорту енергетичної сировини з регіону Арктики, що нині розглядається у Токіо і Пекіні як потенційне нове джерело поставок нафти і газу.
Вторинною метою суперечки навколо Сенкаку є її вплив на громадську думку обох держав. З огляду на економічні й соціальні проблеми, які тривалий час існують в Японії (а віднедавна все сильніше виявляються в КНР), проблема островів Сенкаку починає розглядатися як «тема заміщення» для відвернення уваги громадян від реальних проблем. Громадськість позитивно оцінює непоступливу і тверду політику влади в Токіо і Пекіні щодо державної належності островів.
Сценарії та інструменти
Головним інструментом отримання права на контроль за островами Сенкаку є міжнародне право та безпосередні контакти між зацікавленими сторонами. Акцент ставиться на поширенні прав володіння територіями з використанням історичних прецедентів і визнання островів частиною власної території вже у минулих століттях.
Безпосередній діалог між двома сторонами спору може допомогти у збереженні статус-кво (що корисно для обох сторін), а також у досягненні порозуміння, співпраці у використанні економічного потенціалу регіону. Прикладом таких дій була оголошена кілька років тому декларація прагнення до реалізації спільних проектів видобутку на обраних відрізках спірної території.
Міжнародне право може використовуватися ще в одному контексті визначення довжини ВЕЗ у Східнокитайському морі. Це коли територіальні претензії КНР спиратимуться на аргумент визначення довжини ВЕЗ на прикладі кордонів континентального шельфу Тайваню, який вважається Пекіном частиною континентального Китаю.
Важливим інструментом реалізації інтересів конфліктуючих держав навколо островів Сенкаку є також військова сила. Проте вона полягає не у прагненні до справжньої збройної конфронтації між сторонами, а більше концентрується на імітації військової сили на морі. Наприклад, використовуючи для цього морські маневри, а також відверті провокаційні дії.
Обидві сторони уникають реального використання військового потенціалу, бо його наслідки неможливо передбачити (особливо у геополітичному контексті). Вони з великою ймовірністю можуть виявитися негативними і далекими від бажаних.
Ще одним інструментом у контексті боротьби за контроль над островами Сенкаку є вплив на громадську думку конфліктуючих держав. Інтерпретація ситуації в цілому, а також відповідне представлення позиції протилежної сторони дозволяє владі в Пекіні й Токіо цілеспрямовано формувати бажане ставлення суспільства.
У крайніх випадках це може призвести до антагонізму частини суспільств обох сторін, який у подальшій перспективі зробить неможливим або ускладнить порозуміння, загострить відносини між двома державами.
Висновки
Проблема контролю за островами Сенкаку — одна з найважливіших тем регіональної політики. Ураховуючи складний характер спору і його вплив на політику Токіо і Пекіна у регіоні Тихого океану, жодний із суб'єктів, принаймні на офіційному рівні, не наважиться найближчими роками зробити різкі кроки. Їхні дії обмежуватимуться до використання груп активістів і націоналістів та підтримкою офіційної політичної лінії влади.
Вірогідними треба вважати спроби дій окремих сторін, особливо КНР, із застосуванням методів доконаних фактів, що вже спостерігалось у недалекому минулому. Проте інтенсифікація цих дій може призвести до непередбачуваної й небажаної реакції з боку протилежного суб'єкта.
Існує також шанс налагодження співпраці між сторонами у питанні експлуатації родовищ на шельфі. Але це будуть лише перехідні рішення на підтримку статус-кво. Їх не можна розглядати як кінцевий результат спору, бо користь від них не відповідає нинішнім політично-територіальним амбіціям суб'єктів.
Підготував Євген ПЕТРЕНКО
також у паперовій версії читайте:
- СИРІЯ: ХАОС І НЕНАВИСТЬ
назад »»»