Пам'ять
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Понедiлок Вересень 29, 2014

"ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА", архiв новин за 2012 рiк.

ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА var _gaq = _gaq || []; _gaq.push(['_setAccount', 'UA-6198717-6']); _gaq.push(['_trackPageview']); (function() { var ga = document.createElement('script'); ga.type = 'text/javascript'; ga.async = true; ga.src = ('https:' == document.location.protocol ? 'https://ssl' : 'http://www') + '.google-analytics.com/ga.js'; var s = document.getElementsByTagName('script')[0]; s.parentNode.insertBefore(ga, s); })(); КУЛЬТУРА
УРОК ПІД ДУЛОМ ПІСТОЛЕТА
Ще від часів Стародавньої Греції, де, власне, з'явилася школа у сучасному розумінні цього поняття, існувала проблема стосунків між учнями та їхнім учителем.

Авторитет наставника у сучасному світі зазнає суттєвої девальвації.
Цій актуальній темі присвячено п'єсу сучасних драматургів Нуркана Ерпулата та Йєнса Хіл'є, прем'єра якої відбулася у межах Міжнародного театрального проекту «Нова німецька драматургія» на Новій сцені Національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки.
Соціальна драма «Скажена кров» написана у 2010 році, тоді ж відбулася її прем'єра у рамках Рурського трієнале, яка справила вибуховий ефект. Згодом, після показу у Берлінському театрі «Бальхаус», про неї вже говорили всюди в Німеччині. На фестивалі сучасної драматургії у Мюльхаймі в 2011-му ця п'єса завоювала приз глядацьких симпатій, а за опитуванням німецького журналу «Театр сьогодні» була визнана кращою п'єсою року.
Сюжет соціальної драми простий, але водночас дещо незвичний для театралів. У п'єсі з дивовижною майстерністю відтворено урок німецької літератури, присвячений доробку видатного німецького драматурга і поета Фрідріха Шіллера, який веде інтелігентна і витончена вчителька фрау Кьоліхь. Контингент учнів одного зі старших класів становлять діти іммігрантів із країн Близького і Середнього Сходу, де панівною релігією є мусульманство. Лише двоє з учнів налаштовані серйозно на навчання, а решта відверто байдикує у школі. Їм байдужа німецька культура, вони демонструють свою зневагу до неї, а також до вчительки.
Це помітно вже від початку вистави, коли учні приходять на урок і починають знущатися з добре вихованих Міріам та Хасана, які щиро прагнуть до знань. Поява фрау Кьоліхь ніскільки не впливає на поведінку загалу, вони ігнорують початок уроку та розповідь вчительки. Ситуація кардинально змінюється, коли із сумки одного з учнів на ймення Муса випадково випадає пістолет. Усі на мить завмирають, а вчителька, подолавши шок, піднімає зброю і бере ініціативу у свої руки.
Змусивши учнів лягти на підлогу і покласти руки на потилицю, а потім і вистреливши у повітря, вона продовжує урок про творчість великого Ф. Шіллера у цілковитій тиші. На кожен найменший супротив і лайку вчителька робить постріл у стелю і, зрештою, давши волю своїм почуттям гніву та помсти, висловивши відверто учням усе, що у неї накипіло на душі, змушує їх читати вголос фрагменти з п'єс і перевтілитися на певний час у героїв творів геніального драматурга.
Витонченій фрау Кьоліхь вдалося поставити на місце найнепокірніших учнів — Ферита і Мусу, а іншим дати зрозуміти, що у всьому є межа і школа — не місце для байдикування, а шанс зреалізувати себе, уникнути кримінальної перспективи.
У фіналі учні дякують вчительці за урок, що докорінно змінив їх, однак гіркий присмак відчаю, який опановує вчительку, змушує глядачів замислитися над перспективами сучасної школи, міграції й впливу іншої ментальності на європейську цивілізацію, на уявлення про загальнолюдські цінності.
Вистава «Скажена кров» шокує глядачів, у яких протягом її перегляду виникає відчуття реальності того, що відбувається на сцені. Цьому сприяє передовсім режисерська концепція Алли Рибникової, сценографія Олексія Вакарчука і костюми Валентини Плавун, а також чудова акторська гра виконавиці ролі фрау Кьоліхь — Наталії Шевченко, студентів акторського факультету Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. Карпенка-Карого, що навчаються на курсі професора Михайла Резніковича. Молоді актори впоралися з різнохарактерними ролями і з дивовижною легкістю перевтілювалися на персонажів, які неймовірно переконливі й запам'ятовуються. Їм удалося разом із Наталією Шевченко створити акторський ансамбль.
Звернення Театру російської драми до проблем міжетнічних стосунків важливе для сучасного глядача.

Сергій ПИРОГОВ
також у паперовій версії читайте:
  • «ГОЛОС КРАЇНИ» СТАВ ДЛЯ МЕНЕ ТРАМПЛІНОМ

назад »»»

Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на «DUA.com.u».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».