ЦИВІЛІЗАЦІЙНИЙ ВИБІР НАПЕРЕДОДНІ ФУТБОЛЬНОГО ФОРУМУ
Схоже, Україна вперше від пострадянського періоду входить у час, коли будь-які справи категорично не узгоджуються зі словами. Тож офіційна «напомаджена» дійсність зі стадіонами й аеропортами, готовими до прийому чемпіонату Європи з футболу, аж ніяк не в'яжеться з реальністю. Кілька фотографій Юлії Тимошенко, «прикрашеної» синцями, здатні переважити всю намальовану псевдоміцність Євро-2012.
Спорт, як дзеркало політики?
Так сталося, що ключові заяви провідних європейських лідерів про бойкотування футбольного форуму прозвучали після оприлюднення фотознімків, зроблених екс-омбудсменом Ніною Карпачовою. Окремі «регіонали» навіть вивели свою «формулу»: раз такі фотографії побачила широка громадськість, значить пані Карпачова зумисне сприяє відторгненню туристів від української футбольної фієсти.
Логіка, як мовиться, «залізна». Та навіть вона не завжди в'яжеться з іншими заявами провладних політичних сил. Скажімо, народний депутат Леонід Кожара не вбачає в масовій європейській риториці якихось проблем. На його думку, наміри лідерів провідних європейських країн проігнорувати Євро-2012 зовсім не є ознаками бойкоту. Мовляв, рядові вболівальники ж не заявляли про масові протести...
По-перше, якщо слідувати такій логіці, то проблеми на різних спортивних змаганнях мають розпочатися лише після офіційної відмови спортивних делегацій тих чи інших країн відвідувати заплановане дійство. Приміром, як Сполучені Штати Америки проігнорували Олімпіаду-80 у Москві, а Радянський Союз не вбачав за доцільне посилати своїх спортсменів на наступні за ліком Олімпійські ігри в Лос-Анджелесі у 1984 році...
На щастя, до такого поки що не дійшло. Однак дуже насторожує той факт, що, скажімо, капітан збірної Німеччини з футболу Філіпп Лам цими днями заявив про свою незгоду щодо неоприлюднення офіційної позиції УЄФА з приводу політичної ситуації в Україні. За словами відомого футболіста, він довго подумав би, перш ніж погодився подати руку українському Президентові, котрий завітає на матч Євро-2012... Які ж іще свідчення існування проблем у нашій державі потрібні чинній владі?
Лікарняний компроміс
Утім, після того, як 9 травня зранку екс-прем'єр-міністра Юлію Тимошенко було нарешті (без насильницьких методів!!!) переведено до лікарні, напруження, бодай трішечки, почало спадати. Передусім варто наголосити, що Тимошенко припинила голодування. І тепер на неї очікує непростий реабілітаційний період. Триватиме він, за словами доньки екс-прем'єра Євгенії, від десяти днів до двох тижнів. Лише після цього Тимошенко розпочне терапевтичний курс.
Компроміс, якого нині вдалося досягти, полягає в тому, що лікарем Юлії Володимирівни в Центральній клінічній лікарні № 5 «Укрзалізниці» буде німецький фахівець із клініки «Шаріте» Лутц Хармс. Ймовірно, він навіть оселиться в українській лікарні, що, зважаючи на поведінку української влади стосовно Тимошенко упродовж останніх тижнів, виглядає ну просто як жест благородства.
От тільки незрозуміло: чому заради досягнення подібного компромісу потрібно було стільки гнівних заяв від світових лідерів, понад двотижневого голодування ув'язненої лідерки опозиції і навіть скасування Ялтинського саміту, котрий мав розпочатися саме сьогодні? Схоже, питання ці ще довго залишатимуться риторичними.
Ніби вдома...
Показово також, що цими днями в Брюсселі в Європарламенті відбулася навіть спеціальна конференція, присвячена ситуації навколо Юлії Тимошенко (це, так би мовити, навзамін українському саміту, про який детальніше йтиметься далі). Так от, цей форум своєю присутністю «ощасливив» перший заступник генпрокурора Рінат Кузьмін. Серед іншого, він визнав порушення демократичних принципів у зв'язку зі справою Юлії Тимошенко.
«Були допущені деякі порушення, але не українського законодавства, а порушення демократичних принципів,— наполягає Кузьмін.— Причиною цьому є Кримінально-процесуальний кодекс, ухвалений ще в 1961 році. Деякі його положення не відповідають європейським стандартам, але іншого кодексу в України немає».
Як бачимо, знову — одна й та сама «платівка». Щоправда, тепер її «звучання» стає вже зовсім немилозвучним. Адже не пізніше, як місяць тому, провладна більшість у Верховній Раді продавила ухвалення нового КПК, і відтоді окремі представники Партії регіонів робили цілу купу бравурних заяв, пов'язаних із небаченим рівнем прогресу, що нестиме цей документ у життя тих, хто не зовсім «у ладах» з економічними законами. При цьому забуваючи, що попри всі обіцянки, ухвалення нового КПК так і не надало навіть теоретичної можливості звільнення нинішніх політв'язнів.
Натомість Рінат Кузьмін ще раз вдався до улюблених методів усієї «регіональної» команди — звинувачення своїх попередників. Так, заступник генпрокурора навів статистику, згідно з якою за усе ще чинним КПК за час президентства Віктора Ющенка було засуджено 907 тисяч осіб. «При цьому, нічого не було зроблено для того, щоб змінити ситуацію», — забідкався Кузьмін, натякаючи, вочевидь, на те, що змінити ситуацію під силу лише їхній «команді професіоналів».
Проте подібні сентенції, як і слід було очікувати, прозвучали не надто переконливо. Вочевидь, європейці чудово знають не лише про ухвалення вельми сумнівного нового Кримінально-процесуального кодексу, а й про перипетії навколо посади українського омбудсмена. Скажімо, про те, з яким поспіхом «регіонали» приводили до присяги свою протеже Валерію Лутковську відразу після того, як її попередниця Ніна Карпачова оприлюднила уже згадувані фотознімки Юлії Тимошенко.
Або про обшуки в офісі омбудсмена, проведені ні сіло ні впало Службою безпеки України. Пані Лутковська вже відхрестилася від цих обшуків, заявивши, що жодним чином до них не причетна... Можливо, й так, але підозріло усе виглядає, бо ж це дійство відбулося тоді, коли омбудсмен у державі був уже новий, а секретаріат і команда — ще всі від попереднього уповноваженого. Непоганий стимул для того, щоб задуматися над пошуком нового місця роботи.
Але повернімося до конференції в Брюсселі. Представник Гельсінського комітету з прав людини данець Мікаель Лінгбо, виступаючи на цьому поважному форумі, висловив думку: «Якщо порушені права людини, то автоматично порушено й українське законодавство». Мовляв, людські права не можна ставити нижче ефемерної «кодексової» суперечки. Особливо, враховуючи той факт, що Україна нібито не відмовлялася від проголошеного європейського вибору.
Мікаель Лінгбо ще раз підтвердив свою позицію, відповідно до якої вважає «політично мотивованими переслідування щодо колишніх членів уряду». «Ми не оцінюємо аспект: винен чи не винен, але порушення прав людини тут присутні однозначно,— додав представник Гельсінського комітету.— Більше того, позиція Європейського Союзу полягає в тому, що політики повинні нести політичну відповідальність».
На підтвердження такої позиції він навів висловлювання одного з європейських політиків, який зазначив, що, намагаючись знайти вихід із фінансової кризи, можна ухвалити неправильне рішення. «Невже за це я повинен бути відправлений у в'язницю?»,— процитував політика Лінгбо.
Янукович перевершив Кучму
А тепер саме час уважніше поглянути на ситуацію з перенесеним Ялтинським самітом. Зрозуміло, що проводити його після того, як 14 представників держав заявили, що не приїдуть на нього (причому чітко заявили: не приїдуть на знак протесту проти ситуації, пов'язаної з Юлією Тимошенко), було недоцільно.
Але ж наскільки цинічно прозвучала низка заяв від провладних політиків в Україні уже після перенесення саміту. Найбільше відзначився народний депутат Вадим Колесниченко. За його словами, це навіть добре, що саміт не буде проведено. Мовляв, таким чином вдасться зекономити гроші кримського бюджету.
Утім, подібні нісенітниці лунають уже не вперше. Значно більше насторожує, що Україна через твердолобість нинішніх її керманичів стрімко скочується до міжнародної ізоляції.
Причому не даремно ж кажуть, що в сучасному світі дуже непросто вигадати щось нове. Якщо попорпатися в недалекому минулому, можна прийти до висновку, що подібний сценарій ми вже проходили.
Так, десять років тому, у 2002-му, тодішньому президентові Леоніду Кучмі порадили не брати участі у Празькому саміті НАТО, але він проігнорував цю пораду. Як наслідок — відповідальні за підготовку саміту змінили мову, що використовується для виділення місць лідерам країн за столом форуму. Тим самим було забезпечено, щоб Леонід Данилович не сидів поруч з британським і американським лідерами.
Вам це нічого не нагадує?.. Фактично, нинішнє перенесення саміту країн Центральної Європи стало ще більшим дипломатичним провалом. У Ялті господарем виступала б Україна, отож тут змінювати мову ніхто б не став... І те, що для Леоніда Кучми просто виглядало принизливо, нині для Віктора Януковича перетворилося на цілковите фіаско.
А ще можна спрогнозувати, що нинішня відмова лідерів держав Центральної Європи їхати на саміт до Ялти, перетвориться на таку собі «пробу пера» стосовно потенційного бойкотування Євро-2012. Хтозна, можливо, відносний компроміс, пов'язаний із переведенням Юлії Тимошенко до лікарні і дозволом лікувати її німецькому фахівцеві, якраз і пов'язаний із тим, що хтось у владі чи не вперше серйозно замислився над майбутнім...
Щоправда, це лише припущення, і то — дуже хитке. Нинішнє міжнародне становище України є найслабкішим за весь час незалежності від 1991 року. Причому Леоніду Кучмі знадобилося вісім років, щоб «досягти» міжнародної ізоляції, натомість Віктор Янукович «досяг» цього протягом двох років.
Ймовірно, міжнародна ізоляція країни посилюватиметься й надалі, якщо жовтневі вибори не будуть визнані демократичними з боку ОБСЄ. А вони просто не можуть бути визнані демократичними, якщо лідери опозиції залишатимуться за ґратами. От і виходить — замкнуте коло.
До речі, демонстрація позиції стосовно українського керівництва не обмежується самим лише Президентом. Позавчора привід замислитися отримав і Прем'єр-міністр Микола Азаров. На 15 травня в Брюсселі заплановане проведення засідання Ради з питань співпраці Україна — ЄС за участі Прем'єр-міністра Миколи Азарова і Верховного представника ЄС з питань зовнішньої політики і політики безпеки, віце-президента Єврокомісії Кетрін Ештон. І саме напередодні цієї події голова Європейської Ради Герман ван Ромпей почав нагадувати українському керівництву про необхідність повернення до демократичних цінностей.
За деякими даними, чиновник навіть відкрито запропонував українському прем'єрові не їхати на цей форум. Щоправда, згодом у Єврокомісії уточнили: пан ван Ромпей не мав на увазі повного скасування саміту. Однак навіть за таких умов зрозуміло: легкою прогулянкою до Брюсселя тут і не пахнутиме. Вочевидь, європейці знову й знову нагадуватимуть українському прем'єрові про необхідність дотримання цивілізованих норм.
«Ми парафували Угоду про асоціацію з Україною, відкривши таким чином перед нею європейські перспективи, але ми не ратифікували цю угоду»,— зазначив ван Ромпей нині.— Ми чітко сказали, що це можливо лише за умови, якщо Україна буде дотримуватися наших цінностей, тому що угода про асоціацію стосується не тільки торгівлі, а й політичних домовленостей, і ми вважаємо неприпустимим те, як Україна поводиться з колишнім прем'єр-міністром Юлією Тимошенко. І ми про це украй чітко заявили Президенту Януковичу ще в грудні минулого року».
До чемпіонату Європи з футболу залишилося менше місяця. І схоже, саме упродовж цього терміну стане зрозумілим приблизний геополітичний вектор нашої держави на найближчі кілька років. Влада опинилася в ситуації, коли висновки треба робити миттєво. Навіть попри те, що робити цього вона не вміє, консервувати перебування на роздоріжжі більше неможливо. І хто б міг подумати, що Євро-2012 з футбольного форуму перетвориться для нас мало не в цивілізаційний вибір.
Ярослав ГАЛАТА
також у паперовій версії читайте:
назад »»»