КРАЩЕ БУТИ БАГАТИМ І ЗДОРОВИМ
Як кажуть дотепники, немає здорових людей, є недообстежені. Тож рано чи пізно кожному з нас доводиться звертатися до лікаря. Тоді ми чимало цікавого дізнаємося про своє здоров'я, а потім великі надії покладаємо на прописані медиком пігулки — може, вилікують, адже вони такі дорогі й рекламовані.
Торік соціологи провели дослідження, яке засвідчило, що 97% наших громадян упродовж року потребували медичної допомоги, ліків, медвиробів. Кожен десятий не зміг отримати цю допомогу через дорожнечу медикаментів. Більш ніж третина населення постійно вживає кілька медпрепаратів, і практично половина купує ліки без рецепту.
Майже 90% громадян занепокоєні якістю ліків, стільки ж вважають за доцільне запровадження держконтролю за цінами на лікарські засоби. Все це свідчить про велику залежність населення України від стану здоров'я фармацевтичної галузі.
Згідно зі статистикою, обсяг вітчизняного фармринку невпинно зростає, торік він повагомішав на 15,6% — до 22,4 млрд грн. Проте частка іноземної продукції становила 17 млрд (майже 76%). Тому наш фармринок, як і раніше, надто залежить від імпорту готових лікарських засобів та їхніх інгредієндів. До того ж останніми роками вартість ліків (імпортних та вітчизняних) зросла втричі. Якщо раніше ринкова вартість закордонного препарату була 9,8 грн, а вітчизняного — 2 грн, то нині майже 40 і 8 грн. При цьому МОЗ купує медикаменти за державні гроші за ще вищими цінами, нав'язаними посередниками.
Коли Рахункова палата і ГоловКРУ проаналізували централізовану закупівлю МОЗ, виявилося, що ціни на ліки завищували у багато разів. Препарати для лікування ВІЛ-інфекції купували в два–п'ять разів дорожче, ніж придбавав Глобальний фонд (ритонавір — у п'ять разів дорожче, неофенарін — удвічі). Тепер цим питанням займається Генпрокуратура.
Лише 20% витрат на медикаментозне забезпечення населення покривається за рахунок бюджетних коштів, а 80% ліків людям доводиться купувати власним коштом. За роки незалежності держава втратила широку мережу державних і комунальних аптек.
Сучасна аптека — це приватний фармацевтичний магазин. Майже кожен рік створюють різноманітні державні комісії на найвищому рівні, але рішення їх не виконують і проблема доступності лікарських засобів для населення лишається невирішеною.
Головними причинами плачевної ситуації в медицині й фармації експерти називають недостатнє фінансування і нераціональне використання коштів. Проблему радять вирішувати комплексно. Найперше визначити ліки, які життєво необхідні для населення, з доведеною терапевтичною та економічною ефективністю. Держава має забезпечити наявність препаратів госпітальної групи, яку наразі не визначено. Не можна забувати і про якість ліків. Підтримуючи вітчизняного виробника, потрібно пред'явити йому вимоги щодо забезпечення якості та ефективності ліків, які він має не лише декларувати, а й гарантувати. Слід продовжувати співпрацю з ВООЗ та іншими міжнародними організаціями для формування спільного регуляторного простору з Європою та США, аби до нас потрапляли тільки якісні, ефективні, безпечні ліки.
Здобутки
І все ж Україна історично вважається фармацевтичною державою. За 20 років існування суверенної фармації вдвічі зросла кількість її підприємств, утричі збільшився обсяг продукції. У нас є наукова база і власне виробництво, що наближається до світового рівня. Продукція потужних вітчизняних фармкомпаній експортується до країн Європи, Північної Африки і Сходу, загальний обсяг експорту перевищує 22%. У нас працюють 350 тис. провізорів, розвинута мережа дистриб'юторів. В Україні є всі умови для створення цивілізованої, сучасної системи забезпечення населення якісними і безпечними медикаментами.
Останніми роками фармацевтична галузь змінилася не тільки якісно, а й кількісно. Число аптек неухильно зростає, що є позитивною тенденцією. А кількість аптечних складів зменшилася майже вдвічі, це зумовлено високим рівнем вимог до них. З'явилася тенденція до зростання аптечних пунктів; чисельність аптечних кіосків неухильно прямує вниз. Тож переходимо до якіснішого забезпечення аптечними закладами. Питання доступності для населення лікарських засобів, виготовлених в умовах аптеки, надзвичайно актуальне. Хоч МОЗ збільшив видачу ліцензій на виробництво ліків в аптеках, кількість таких закладів ще недостатня.
Вітчизняна фармпромисловість порівняно з іншими країнами СНД розвивається динамічніше, використовує сучасні технології, розробляє і впроваджує нові лікарські засоби без бюджетних інвестицій. В Україні мають ліцензію на виробництво лікарських засобів у промислових умовах 127 суб'єктів господарювання, які випускають широкий спектр ліків.
У 2010 році впроваджено низку регуляторних документів з більш жорсткими вимогами до клінічних досліджень, виробництва ліків, які відповідають сучасним міжнародним стандартам. При цьому середня вартість однієї упаковки українського препарату залишається у п'ять разів меншою, ніж іноземного. За умов нинішнього бюджетування системи охорони здоров'я це може бути серйозним виходом для наших лікувальних закладів.
Вітчизняні фармацевти продовжують роботу з розширення виробництва імунобіологічних препаратів, активно співпрацюють з провідними європейськими виробниками, почали роботу з кубинськими підприємствами для запровадження нових медичних технологій. В Україні зареєстровано понад 14 тис. лікарських засобів, на жаль, іноземних майже втричі більше. Тож профільне міністерство має докладати максимум зусиль, аби ця тенденція змінилася і українці мали змогу користуватися вітчизняними ліками.
Проблеми
Нині розробляють концепцію імпортозаміщення фармпродукції. В її основу мають бути покладені інтереси пацієнта та системи охорони здоров'я. Масове імпортозаміщення не обов'язково приведе до підвищення доступності ліків, зауважують експерти. Одначе існує ризик того, що з ринку зникнуть необхідні імпортні препарати, які в нашій країні не виробляють.
Нині в структурі фармринку держав ЄС показники імпорту фармацевтичної продукції перевищують обсяг продукції місцевого виробництва. У Німеччині імпорт становить 56%, у Франції — 82, у Великій Британії — 69%. На думку експертів, імпортозаміщення має торкнутися сфери держзакупівель ліків, де зниження ціни дасть змогу збільшити обсяг закупок і охопити лікуванням більшу кількість пацієнтів.
Торік МОЗ придбало 55% імпортних препаратів на 2 млрд грн і 45% вітчизняних ліків на 1,5 млрд грн. При цьому купили 1,5 тис. брендових препаратів, водночас як на нашому ринку вже є 340 брендів генериків вітчизняного виробництва.
Нещодавно експерти ВООЗ і Єврокомісії оцінювали системи забезпечення ліками хворих на ВІЛ/СНІД і туберкульоз. І дійшли висновку, що на нашому ринку є препарати, які не відповідають стандартам якості, ефективності, безпеки. Проте не відомо, як ураховує ці рекомендації при централізованих закупівлях ліків МОЗ. Профільному міністерству експерти радять впорядкувати Державний реєстр лікарських засобів, вилучивши з нього препарати, які мають сумнівний лікувальний ефект, віднесені до БАДів; ті, що зареєстровані, але впродовж багатьох років не завозили в Україну і не виробляли.
Минулоріч МОЗ зареєструвало 752 лікарські препарати, в тому числі 540 імпортних. Лише 326 із них виготовляють підприємства, що мають для цього належні умови, решта виходять з підприємств, які ніколи не інспектували. Такі упущення на етапі реєстрації призводять до того, що впродовж п'яти років Держінспекція бракує ті ж препарати тих же виробників.
Часто бракують і продукцію вітчизняних виробників. Важливими є питання безпечності ліків і фармнагляду, механізми якого у нас поки далекі від світових стандартів. Торік до експертного центру було відправлено 8673 повідомлення про побічні реакції при використанні ліків. Але невідомо, за якими з них проведено розслідування і які його результати.
На формування фармринку і доступність ліків впливає і їхня дистрибуція. Нині оптовими поставками медикаментів займаються 240 компаній, п'ятірці найбільших з них — «БаДМ», «Оптима-Фарм», «Альба Україна», «Вента», «Фра-М» — належить 85% ринку. Це національні дистриб'ютори, які мають регіональні склади, повну номенклатуру препаратів, спеціалізований автотранспорт, прийнятні умови доставки, а головне — прямі контакти з виробниками, що забезпечує гарантії й ціну. Але серед переможців тендерів держзакупок, які проводить МОЗ, цих компаній ніколи не було. Їхня участь дозволила б заощадити значні ресурси організаційних витрат, підвищити ефективність використання бюджетних коштів, вилучивши посередників.
Саме вторинна дистрибуція та інтернет-аптеки — основне джерело поширення фальсифікованої медпродукції. Нині правоохоронні органи активізували боротьбу з аптеками, які нахабно наживаються на хворобах людей. Парадоксально, що структура вживання ліків не відповідає структурі захворюваності населення.
Максимальний обсяг аптечного продажу становлять медикаменти, які впливають на систему травлення, метаболізм (мезим, фестал, еспумізан), ліки, що застосовують при респіраторних інфекціях (колдрекс, амізон, арбідол). Препарати, які лікують, сприяють профілактиці серцево-судинних захворювань, посідають лише третю позицію в топ-5 продажу. Це свідчить про те, що люди займаються самолікуванням придуманих під впливом реклами хвороб і не знають про реальний стан свого здоров'я.
Реалії
Представники фармбізнесу зауважують, що він є структурною одиницею ринкової економіки, яка ближче до торгівлі й залежить від макроекономічної рівноваги у країні, впливу світової економіки і купівельної спроможності населення. Фармація відокремлена від охорони здоров'я і є сферою послуг. До фармбізнесу прискіпливіше ставляться всі контролюючі органи, ніж до виробників молочної, хлібної, м'ясної та іншої продукції. Особливо контроль над фармбізнесом посилюється в період погіршення економічної ситуації в державі й перед виборами. До того ж його негативний імідж посилився завдяки деяким ЗМІ та політичним діячам.
Торік госпітальний продаж зменшився майже на 50%, бідкаються фармацевти, і з цим доведеться жити найближчими роками, переконані вони. Зафіксовано тенденцію до збільшення частки ринку парафармацевтичних товарів і товарів особистої гігієни, косметичних засобів і біологічно активних добавок. Нині парафармацевтика перетнула 10%-й бар'єр у структурі роздрібного продажу, суттєво зріс і коефіцієнт її прибутковості. Протягом трьох торішніх кварталів аптеки закупили на 60 млн дол. біоактивних добавок, що діють на шлунково-кишковий тракт і обмін речовин, а предметів особистої гігієни — на 46 млн дол.
Незадоволеним в Україні є попит на слухові апарати, він у десятки разів перевищує їхню пропозицію. Реальна потреба нашого ринку у цих пристроях — понад 300 тис. на рік, нині річний обіг — 30–40 тис. Щорічний грошовий еквівалент цього ринку — 5,5–6 млн дол. За підсумками минулого року зростання продажу слухових апаратів сягало 1,5% (до кризи — більш ніж 5%).
На різні порушення слуху потерпає кожен десятий українець, а у пенсійному віці — понад 65%. За часів Союзу держава централізовано безплатно забезпечувала інвалідів по слуху апаратами, закупленими у кількох вітчизняних виробників. Нині на вітчизняному ринку працює 20 фірм, серед них іноземні — Siemens, GN RESound, Widex, Bernafon, Oticon, які пропонують широкий асортимент апаратів за ціною від 50 до 2500 дол. Стійка тенденція до збільшення частки цифрових апаратів, зростає популярність відкритого протезування.
Вітчизняні виробники чітко відпрацювали свою тактику на ринку, визнають представники фармбізнесу. Іноземні компанії вкладають великі гроші у виробництво, розкрутку нових високоефективних препаратів. Згодом наші компанії освоюють виробництво генеричних копій. Для України і людей це добре, бо з'являються більш доступні сучасні лікарські засоби. А ось іноземні компанії це не радує.
Нині триває концентрація на ринку дистрибуції — п'ять компаній тримають 85% ринку. В цій тенденції зацікавлені й регулятори ринку. Напевно, така тенденція триватиме і надалі. Тож невелика кількість дистриб'юторів постачатиме 99% медпрепаратів в Україну.
Олена КОСЕНКО
також у паперовій версії читайте:
назад »»»