КАДРОВІ РОКІРОВКИ ПРЕЗИДЕНТА
Напередодні другої річниці від дня своєї інавгурації Президент Віктор Янукович неабияк активізувався на «кадровому фронті». Рокіровка, зроблена ним цього тижня, привела до того, що нові посади отримали Андрій Клюєв і Раїса Богатирьова.
Ти не один, із тобою РНБО
Перед тим як детально аналізувати нові призначення, вочевидь не завадить коротко нагадати про попередню діяльність такого специфічного органу, як Рада національної безпеки і оборони. За Конституцією, цей орган очолює Президент держави. Саме він призначає секретаря РНБО.
Фактично становлення Радбезу розпочалося під час першої каденції Леоніда Кучми. Тоді секретарем РНБО був Володимир Горбулін — чи не найближчий соратник другого українського президента. Саме він перетворив Радбез на впливовий і потужний орган, із рішеннями якого не можна було не рахуватися. Більше того, неприємності в того чи іншого чиновника з певної галузі були після того, як на його діяльність звертала прискіпливу увагу Рада безпеки (згодом вона почала опікуватися ще й обороною).
Володимир Горбулін спромігся сформувати в РНБО потужний аналітичний апарат. Тому навіть після його вимушеної відставки між першим і другим турами президентських виборів 1999 року (Кучма мав заручитися підтримкою Євгена Марчука і запропонував йому цю високу посаду) діяльність Радбезу змінилася мало. Успіх і вплив забезпечувалися наявністю: а) сильного секретаря; б) потужних інституцій, зміцнених професійними інтелектуальними кадрами.
Із приходом до влади Віктора Ющенка діяльність РНБО була суттєво модернізована. Перший етап такої модернізації був пов'язаний з антагонізмом між секретарем цієї структури Петром Порошенком і керівником уряду Юлією Тимошенко. Якщо за часів Кучми РНБО лише коригувала урядові неточності, то за Ющенка цей орган перетворився на «паралельний Кабінет Міністрів», котрий піддавав анафемі мало не кожне рішення урядовців.
Ця ситуація посилилася ще більше, коли після парламентських виборів-2006 набрали чинності конституційні зміни. Вплив президента на уряд було мінімізовано, тож Віктор Ющенко почав ще більше вдаватися до послуг Радбезу, включивши до його складу усе ще контрольованих ним керівників місцевої влади.
Як відомо, нічого путнього з такого протистояння не вийшло і найяскравіший спогад про засідання РНБО тих часів — це бійка між міністром внутрішніх справ Юрієм Луценком та мером Києва Леонідом Черновецьким.
Ще один показовий момент — секретарі РНБО змінювалися, ніби рукавички. Проте створений ще Володимиром Горбуліним апарат працював справно, що не дозволяло Радбезу скотитися на маргінес. Сам В. Горбулін очолив один з інститутів у структурі РНБО, згодом ліквідований чинним Президентом Віктором Януковичем. Але про це далі.
Раїса Богатирьова ніколи не була надвпливовою постаттю на владному Олімпі, однак їй вдалося протриматися на посаді секретаря РНБО найдовше — з кінця 2007 року, коли вона з опозиційної на той час Партії регіонів перейшла до РНБО. Упродовж перших двох років її каденції діяльність РНБО остаточно набула ознак «паралельного Кабміну». Засідання скликали з кожної дрібнички. Інтрига полягала лише в тому, за що цього разу критикуватимуть уряд Юлії Тимошенко.
А після приходу до влади Віктора Януковича потреба в такій «допоміжній структурі» взагалі відпала. Навіть до повернення до старої редакції Конституції Янукович повністю контролював уряд і необхідність утримувати «паралельних виконавців» відпала. В результаті указами Януковича було ліквідовано Інститут проблем національної безпеки (до речі, керований Володимиром Горбуліним) та Національний інститут проблем міжнародної безпеки.
РНБО підрубали під корінь, оскільки найпотужніший інтелектуальний його потенціал накопичувався саме в цих структурах. Після того як іншим указом глави держави на дві третини було скорочено апарат РНБО, про цю структуру (як і про її секретаря) взагалі перестали згадувати в широких політичних колах.
Нагадав про себе Радбез зовсім недавно і то в сумнівний спосіб. Приблизно місяць тому РНБО «розродився» рішенням про те, що «газові» угоди трирічної давнини (!), що їх було укладено за прем'єрства Юлії Тимошенко, виявляється, загрожують національній безпеці держави. Нічого не скажеш, оперативне рішення. А пані Богатирьова після тривалої перерви навіть була запрошена на одне з численних нині ток-шоу, де майже годину вела монолог про небезпеку підписаних три роки тому угод.
Виявляється, то був її перший крок до повернення у велику політику. У більш звичній для неї іпостасі міністра охорони здоров'я та ще й з віце-прем'єрськими гуманітарними регаліями. Щоправда, позавчорашня заява Богатирьової, мовляв, вона лише збирається з'ясовувати, чим займатиметься в уряді, дають привід щонайменше почухати потилицю.
Пишемо Радбез, а на думці — передвиборчий штаб?
До діяльності уряду ми ще повернемося. Поки варто зазначити, що аналітики нині ставлять перед собою майже гамлетівське запитання: призначення Андрія Клюєва секретарем РНБО можна вважати його послабленням чи підсиленням? Чим перейматиметься Андрій Петрович, стратегічними напрацюваннями для держави чи більш приземленим, але від того не менш важливим завданням: підготовкою до парламентських виборів?
Наразі відповісти на запитання непросто. Однак найближчим часом має все викристалізуватися. Клюєв навряд чи схоче виконувати роль статиста. Тому бодай незначного підсилення ролі Радбезу слід очікувати поза всякі сумніви. Можливо, колишній перший віце-прем'єр навіть спробує домогтися відродження старих чи створення нових аналітичних центрів при РНБО. Адже без цього сподіватися на плідну діяльність ввіреного йому органу — годі.
Вірогіднішою наразі залишається версія про те, що діяльність Андрія Клюєва передусім буде спрямована на підготовку до виборів. Відповідальним за цей фронт робіт Клюєв був призначений ще раніше, а тепер йому дається лише така собі потужна платформа.
На чому ж ґрунтуються подібні припущення? По-перше, не варто забувати, що цей політик так чи інакше брав участь у кураторстві практично всіх передвиборчих кампаній — як партійних, так і Віктора Януковича особисто. Успіхів на цій ниві в нього чимало. Щоправда, досі в «регіоналів» не було і такого стрімкого рейтингового падіння. Втім, направлення Клюєва на цю ділянку в такому разі також має своє пояснення: якщо і він не впорається, то про успіхи думати не варто. Це, як відомо, не в стилі нинішньої влади.
Другий важливий аспект полягає в тому, що Андрій Клюєв є одним із політиків, хто давно контактує безпосередньо з чинним Президентом і є для Януковича перевіреним «бійцем». Якщо Андрій Петрович справді з головою зануриться у передвиборчу роботу, можна буде сказати, що Янукович довірив йому чи не найскладніше завдання. Причому не просто так, а з прицілом на майбутні президентські вибори.
Попри те, що до них ще нібито далеченько, Президент не може не замислюватися про них. Засадити за ґрати всіх потенційних супротивників він навряд чи зможе. Переписати Конституцію так, щоб обирати президента узялися в парламентських стінах, також завдання не з легких.
У Віктора Януковича нині непрогнозована ситуація: жовтень 2012-го має продемонструвати Президентові справжню картину підтримки його політичної сили. Там буде видно, наскільки реально думати про потенційний другий термін для Януковича і чим такі, з дозволу сказати, думки підкріплювати.
Нарешті третій важливий момент для Андрія Клюєва може полягати в лобіюванні змін до ухваленого закону про вибори народних депутатів. В опозиційних лавах не перший день ведуть розмови про те, що «регіонали» вирішили підкоригувати компромісні правила виборчої гри. Мовляв, вони усвідомлюють: за такими нормами їм непросто буде проводити масові фальшування.
Першим кроком до потенційної корекції буцімто має стати звернення 45 народних депутатів до Конституційного Суду, щоб той заборонив так зване подвійне балотування. Себто коли один кандидат отримує право висуватися і в списку політичної партії, й на мажоритарному окрузі. Річ у тім, що ще в 1998-му попереднє «скликання» КС ухвалювало рішення про неконституційність такого «сидіння на двох стільцях». Тому нинішній вердикт нібито і так прогнозований. (Конституційні судді, звісно, люди непередбачувані, що не раз доводила їхня діяльність, але усе залежить від побажань та інтересів влади. А тут влада начебто не проти заборони подвійного балотування).
Коли судді КС ухвалять таке рішення, виникне необхідність трохи модернізувати виборчий закон. І ось тут, побоюються опозиціонери, влада візьметься за суттєвішу корекцію. «Під шумок» буде запропоновано змінити норми щодо формувань виборчих комісій, реєстрації кандидатів тощо.
«Регіонали» на всі голоси заперечують, що в їхніх надрах ведеться така підготовча робота, але диму, як відомо, без вогню не буває. Андрій Клюєв, до речі, великий майстер подібної кулуарної еквілібристики.
Карт-бланш для Хорошковського?
Певна річ, що подальша діяльність Кабінету Міністрів не буде позбавлена передвиборчого впливу. Свого часу, коли Віктор Янукович кілька разів публічно розпікав Миколу Азарова за недостатню ефективність реформ, аналітики подейкували про близьку заміну прем'єр-міністра. Серед першочергових претендентів називали ім'я Андрія Клюєва.
Утім, ці припущення дещо стихли, коли близько місяця тому міністром фінансів було призначено Валерія Хорошковського. По суті, він став ключовою постаттю в уряді. Причому Валерій Іванович належить до іншої групи впливу всередині найближчих соратників чинного Президента, ніж Андрій Клюєв. Тож переведення Хорошковського до уряду (котре багато хто сприйняв як його політичне підсилення) не могло не призвести до певного послаблення позицій Клюєва.
Повторимо, ідеться про урядову складову, оскільки на своїй новій посаді Клюєв може стати навіть більш самостійною постаттю. Від уряду напередодні виборів Президент найпевніше очікуватиме якогось соціального «потепління». Більшість сподівань, вочевидь, будуть спрямовані саме на Валерія Хорошковського. Міністр фінансів — постать, котра може, образно кажучи, забезпечити «вкидання передвиборчої кістки» в потрібний момент.
З огляду на це, низка політологів навіть передбачає близьке призначення Валерія Хорошковського на посаду першого віце-прем'єра, зрозуміло, зі збереженням контролю за фінансовими потоками. Проте навіть якщо цього не станеться, ключовою постаттю в Кабміні-2012 залишатиметься саме він.
Ярослав ГАЛАТА
також у паперовій версії читайте:
назад »»»