Пам'ять
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Понедiлок Вересень 29, 2014

"ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА", архiв новин за 2011 рiк.

ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА var _gaq = _gaq || []; _gaq.push(['_setAccount', 'UA-6198717-6']); _gaq.push(['_trackPageview']); (function() { var ga = document.createElement('script'); ga.type = 'text/javascript'; ga.async = true; ga.src = ('https:' == document.location.protocol ? 'https://ssl' : 'http://www') + '.google-analytics.com/ga.js'; var s = document.getElementsByTagName('script')[0]; s.parentNode.insertBefore(ga, s); })(); НАОДИНЦІ З ЧОРНОБИЛЕМ
ВІДРОДЖЕННЯ ЗОНИ
Перший запис у трудовій книжці Володимира Холоші про місце роботи — Чорнобильська атомна електростанція. Після закінчення Київського політехнічного інституту, маючи за результатами навчання право вибору, зробив його на користь міста енергетиків Прип'яті. Спочатку працював на виробничих ділянках, а потім, як говорили тоді, «його помітили» і обрали заступником секретаря парткому станції. На цій посаді він і зустрів чорнобильську трагедію.

14 ГРУДНЯ — ДЕНЬ ВШАНУВАННЯ УЧАСНИКІВ ЛІКВІДАЦІЇ НАСЛІДКІВ АВАРІЇ НА ЧАЕС
Після катастрофи його призначили спочатку заступником генерального директора НПО «Прип'ять», згодом заступником міністра МНС — начальником адміністрації зони відчуження, заступником міністра, виконувачем обов'язків міністра і міністром МНС. Нині він — голова Державної агенції України з управління зоною відчуження.
— На всіх цих посадах,— почав свою розповідь Володимир Іванович,— так чи інакше опікувався чорнобильською зоною, всім тим, що відбулося і відбувається на її території протягом ось уже понад чверть століття. Досі не можу змиритися з тим, що Прип'ять перетворилася на мертве місто, а її ошатні вулиці й проспекти, житлові та комунальні об'єкти на узбережжі Київського моря залишилися в пам'яті й подекуди «оживають» у сновидіннях.
Аварія на ЧАЕС була трагедією для Радянського Союзу. Посланці всіх його республік приїхали допомагати нам. Були залучені величезні людські й матеріальні ресурси. Готуючи дисертацію про створення господарського механізму для подолання наслідків техногенної катастрофи на прикладі чорнобильської зони відчуження, підрахував, що за різними оцінками на це було витрачено близько 30 мільярдів доларів США.
До розпаду СРСР нам створювали належні можливості для термінового виконання всіх робіт і передусім для зведення об'єкта «Укриття», яке було здано за рекордні терміни, аналогів яким не знав світ. Після 1991 року становище докорінно змінилося і нам довелося розраховувати на власні сили.
Згодом, коли світова громадськість усвідомила негативні наслідки чорнобильської трагедії для людства, провідні держави Європи і США вирішили об'єднати свої фінансові можливості для відродження чорнобильської зони: зведення нового «Укриття» над четвертим блоком — так званого конфайменту у вигляді арки, яка насуватиметься на нинішній «Саркофаг» і гарантуватиме його безпечну експлуатацію протягом століття, а також надійних сховищ для різних видів ядерних відходів.
Про ці роботи ваша газета послідовно інформує читачів, спираючись на висновки і пропозиції аудиторів Рахункової палати та їхніх зарубіжних колег. Нині хотілося б акцентувати увагу на проблемах чорнобильської зони, яка стала територією нашої постійної уваги і турботи.
Вона становить 2600 квадратних кілометрів найзабрудненішої радіонуклідами нашої землі, яка ізольована від зовнішнього світу і має особливий статус, визначений законом про території, що постраждали від Чорнобильської катастрофи; встановлено зону відчуження, звідки було евакуйовано населення. У законі також «прописано» орган, який управлятиме зоною. Відповідно до цього було створено Державний департамент, який нині перетворено на Державну агенцію України з управління зоною відчуження.
Мене й досі запитують про вірогідність захоронення в чорнобильській зоні радіоактивних відходів з усієї України і з-за кордону. Щодо останнього можу запевнити, що цього не станеться, бо заборонено нашим законодавством. Відходи для захоронення завозитимуть сюди зі спецкомбінатів, які розташовані у великих містах — Києві, Харкові, Одесі, Дніпропетровську, Донецьку, Львові й де вони нині зберігаються, створюючи небезпечну ситуацію для їхніх мешканців.
Повертаючись до організації зони, можна сказати, що вона за ступенем використання розподіляється на чотири нерівні частини. Перша — промислова територія, де розташована ЧАЕС, об'єкт «Укриття», зведені одразу після аварії могильники, комплекс «Вектор», Чорнобиль, водоохоронні споруди, об'єкти лісового підприємства, залізниця, лінія електропередачі.
Друга частина — близько десятка невеликих заказників, створених ще до трагедії, які мали велику наукову цінність. Разом вони становлять приблизно 250 квадратних кілометрів території з рідкісною фауною і флорою, де присутність людини максимально обмежена або недопустима. Вони і раніше були далеко від населених пунктів, і допуск туди мали тільки наукові працівники. Серед таких заказників, наприклад, Дубовий гай з унікальними породами цього дерева, або заболочені ділянки, де збереглися рідкісні породи птахів, звірів і рослин.
Спільно з НАН України, міністерствами — екології довкілля та надзвичайних ситуацій була розроблена і реалізується спеціальна програма моніторингу природного середовища з метою відродження зони, повернення її у безпечне господарське використання.
Як приклад, можна розповісти про заселення її конями Пржевальського, завезених із Асканії-Нової. Вони, як кажуть, швидко прижилися тут і почали розмножуватися. Якщо на початку експерименту в зону було випущено на свободу 25 коней, то нині їхня кількість наближається до шести десятків.
У недоторканному природному середовищі розмножуються звірі й птахи, які споконвіку жили на Поліссі. У мене, приміром, зберігається символічний знімок філіна, зроблений неподалік «Саркофага». Думаю, він теж свідчить про те, що чорнобильська зона відроджується до життя.
Третя частина — так звана буферна територія. Вона прилягає до кордонів зони, менш забруднена і передовсім підлягає реабілітації. Тут кілька років поспіль насаджують ліс, який з часом можна буде використовувати як товарну деревину. До того ж лісові насадження, як відомо, добре стабілізують радіологічну ситуацію — утримують ґрунт, захищаючи його від вимивання водою, вивітрювання, і таким чином запобігають подальшому «розповзанню» радіонуклідів.
У системі природоохоронних заходів постійну увагу приділяли і нині приділяють якості водних ресурсів. Від перших днів після аварії на четвертому блоці паралельно з будівництвом «Саркофага» над ним цілодобово велися роботи зі спорудження захисної «стінки» в ґрунті, завдяки якій унеможливлювалося потрапляння радіонуклідів у підземні води.
Ці та інші заходи сприяли тому, що тепер воду з річки в Чорнобилі після кип'ятіння можна пити. Вода відповідає найсуворішим європейським нормативам і навіть із запасом.
Загалом водоохоронні споруди дають належний захист і надійно стоять на сторожі забруднення головної нашої річки Дніпра, воду з якого споживає понад 30 мільйонів населення України.
Нарешті, четверта, остання територія — землі загального режиму, де немає промисловості, заказників, де не проводять роботи з першочергової реабілітації. Можливо, з часом, залежно від потреби, вони знайдуть застосування.
Довжина зони по периметру дорівнює близько 440 км, 150 із яких проходять кордоном із Білоруссю. На цих землях розташовано 94 колишні населені пункти, у 12 із яких, попри заборони, досі живуть понад триста осіб переважно похилого віку. Свого часу Рахункова палата зробила нам «зауваження» з приводу використання коштів, виділених на подолання наслідків аварії на ЧАЕС, для підтримки так званих самоселів. Формально аудитори мали рацію, але іншого виходу у нас не було. Значить, питання це потрібно вирішувати на державному рівні.
Загалом у зоні зайнято близько десяти тисяч осіб. Половина з них працює на станції. Обов'язки решти — утримання інфраструктури, вирішення проблем, пов'язаних із мінімізацією наслідків аварії, захоронення радіоактивних відходів і контроль за їхнім станом, проведення наукових досліджень, різні водо- і лісозахисні заходи.
Ця зона і всі пов'язані з нею проблеми — незагоєна рана на тілі нашої держави. Саме вона покликана постійно піклуватися про їхнє вирішення. Чи можливо перетворити зону відчуження на безпечну для довкілля і людей територію — покаже життя. Гадаю, що це, хоч як прикро, станеться не так швидко. Проте, як і раніше, прагнутиму до наближення цієї мети.
Користуючись нагодою, хочу привітати всіх чорнобильців із Днем вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і побажати їм здоров'я, добробуту і довгих років життя. Їхній подвиг навічно збережеться в пам'яті нинішніх і прийдешніх поколінь.
також у паперовій версії читайте:
  • ЛІКВІДАЦІЯ ЛІКВІДАТОРІВ?

назад »»»

Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на «DUA.com.u».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».