ЗМІНИ У ВЕРХІВЦІ ЗБРОЙНИХ СИЛ США
2011 рік приніс багато змін в американській армії. Перші підрозділи армії Сполучених Штатів виходять з Афганістану, а збройні сили США мусять додатково вирішувати проблему скорочення військового бюджету. Всі ці виклики і проблеми супроводжуються кадровими змінами у вищому командуванні американської армії.
Після зміни на посаді міністра оборони, де Роберта Гейтса замінив колишній директор ЦРУ Леон Панетта, відбулася зміна голови Об'єднаного комітету начальників штабів. Відправленого у відставку адмірала Майкла Муллена замінить генерал Мартін Демпсі. То що це за інститут, який здійснює оперативне керівництво збройними силами, які люди його очолювали і очолюють нині?
Об'єднаний комітет начальників штабів (ОКНШ) є дорадчим органом в американському міністерстві оборони. Його головне завдання — надання порад у військових справах президенту, міністру оборони та раді національної безпеки.
Комітет складається з голови, його заступників та начальників штабів армії, військово-морського флоту, військово-повітряних сил і корпусу морської піхоти. Цей орган відповідає за планування всіх американських бойових операцій у всьому світі. Голова комітету згідно із законом є найвищим за рангом військовим у Сполучених Штатах.
Голова комітету не здійснює оперативного контролю за військом. Він виконує, головним чином, дорадчі функції. Його призначає президент, і кандидатура має бути підтримана Сенатом. Одна каденція триває два роки, та може бути продовжена до шести років. Згідно з неписаним правилом голова виконує свою функцію не довше чотирьох років. У разі війни або загрози для безпеки каденція може бути продовжена на невизначений час.
Попередній голова ОКНШ адмірал Майкл Муллен прийшов на цю посаду у 2007 році, змінивши генерала морської піхоти Пітера Пейса. Муллен був першим (за останні 20 років) представником ВМФ на цій посаді.
За свою кар'єру на флоті він виконував багато функцій. Був командиром трьох кораблів різного типу — танкера, есмінця і крейсера. Муллен також командував групою крейсерів, бойовою групою авіаносця «Вашингтон» та 2-м флотом США, відповідальним за зону Атлантики. У 2005 році він став відповідати за морські операції, а ще через два роки Роберт Гейтс висунув його на посаду голови Об'єднаного комітету начальників штабів.
Чотирирічна каденція Муллена вважається дуже успішною. Саме за його каденції ситуація в Іраку зазнала значного поліпшення. Однією з найбільших революцій в американській армії протягом останніх років став дозвіл на службу гомосексуалістам. Раніше, аж до 2010 року, діяв ухвалений ще президентом Біллом Клінтоном закон, який забороняв гомосексуальним і бісексуальним особам демонструвати свої сексуальні уподобання. Новий закон ліквідує цю дискримінацію, і хоч викликав багато суперечок, отримав повну підтримку Білого дому.
Прагнучи стабілізації в Іраку, адмірал підкреслював важливість політичних перетворень у цій країні та вимагав, щоб Вашингтон здійснював якнайбільший тиск на іракських політиків для здійснення демократичних змін у країні. Муллен також говорив, що американські війська не повинні залишатися в Іраку на постійній основі.
Адмірал мав чітке розуміння принципів застосування сили в сучасному світі. Вони спираються на три принципи: по-перше, він вважав застосування війська не останнім варіантом, який має розглядатися. На його думку, швидке розміщення військ у регіоні конфлікту може запобігти подальшому кровопролиттю. Другим, дуже важливим принципом застосування війська, є точність виконуваних дій і сувора відповідність праву. Останній принцип — це постійна співпраця між політиками і військовими.
Як представник флоту, Муллен фаворизував цей вид збройних сил. Багато експертів було здивовано, що операція проти Усами бен Ладена була здійснена підрозділом «морських котиків», вишколених радше для морських операцій, а не «Дельтою», яка відповідає за операції на суходолі. Деякі коментатори оцінили це як особистий внесок Муллена в акцію.
Наступником Муллена називали багатьох кандидатів. Головним фаворитом на цю посаду був генерал Джеймс Кертрайт, колишній пілот-винищувач. Називали також Девіда Петреуса — переможця в Іраку і командувача силами ISAF в Афганістані. Але, остерігаючись зростання політичної ваги останнього, Петреуса направили керувати ЦРУ. У свою чергу, Кертрайта не призначили на посаду через те, що він конфліктував з багатьма генералами у Пентагоні, які були невдоволені, що той радив президентові з військових питань за їхніми плечима. Крім того, у нього нема жодного досвіду у війнах, які ведуться в Іраку та Афганістані, і він ніколи не брав участі безпосередньо в боях.
Справжньою несподіванкою виявилася кандидатура генерала Мартіна Демпсі. Його багатий бойовий досвід та підтримка з боку Роберта Гейтса і Майкла Муллена дозволили отримати з рук президента номінацію на посаду голови ОКНШ. Заступником Демпсі став адмірал Джеймс Віннефельд. Новим начальником штабу армії — генерал Рей Одерно — головнокомандувач американськими силами в Іраку у 2008–2010 роках.
Призначаючи Демпсі на посаду голови ОКНШ, Обама охарактеризував його як одного з найбільш шанованих і перевірених у боях генералів американської армії. Він також окреслив свої очікування та вимоги до нового голови ОКНШ — президент очікує спрямування американської армії на шлях інновацій і сучасних технологій. Американський лідер запевнив, що надасть генералові необхідну підтримку у досягненні визначених цілей.
Мартін Демпсі народився в 1952 році. Закінчив елітну академію у Вест-Пойнті в 1974-му. Брав участь в операції «Буря в пустелі». Пізніше він служив у Німеччині. У 2003 році став командувачем 1-ї танкової дивізії в Іраку, де активно брав участь у підготовці іракської армії та в боротьбі із заколотниками.
В Іраку він досяг певного успіху. Під час цього конфлікту Демпсі зберіг фотографії і біографії солдатів, які загинули під його командуванням, що викликало серед підлеглих велику симпатію до його особи. Демпсі також виконував обов'язки тимчасового командувача в американському центральному командуванні: він був відповідальним за контроль військових операцій на Близькому Сході, в районі Перської затоки та в Центральній Азії.
Але призначення Демпсі стало несподіванкою, оскільки лише від початку квітня нинішнього року він працював у цій інституції як представник армії. Демпсі в армії називають ще п'ятиборцем, який не тільки розуміється на військовій боротьбі, а й має широкі знання в дипломатії, економіці, вміє оцінити значення доброї кооперації між союзниками та розуміє сутність роботи медіа.
Незважаючи на те, що Демпсі командував армією протягом порівняно короткого періоду, він устиг завоювати прихильність солдатів. Практично не було жодних голосів критики президентського рішення про його призначення. Іншою позитивною рисою генерала є його аполітичність і небажання світитися в медіа, що дуже відрізняє його від генерала Петреуса.
Сенат затвердив Демпсі на початку серпня. Тепер він мусить знайти рішення багатьох внутрішніх і зовнішніх проблем. Однією з них, напевно, буде виведення американських військ з Іраку та, що може виявитися набагато складнішим для реалізації, з Афганістану.
Іншим викликом стане робота над новим військовим бюджетом. Демпсі вже висловився на тему запланованих скорочень. Він попередив, що скорочення бюджету на 800 мільярдів доларів за 12 років буде екстремально складно реалізувати, і це може становити загрозу національній безпеці.
Нарешті невідомо, як буде розгортатися співпраця з новим міністром оборони Леоном Панеттою. Видно, що на нового голову чекають серйозні виклики. Утім, враховуючи його вміння, досвід та авторитет серед підлеглих, здається, що він цілком відповідає посаді, яку обіймає.
Підготував Євген ПЕТРЕНКО
також у паперовій версії читайте:
- «ХОЛОДНА ВІЙНА» ЄРУСАЛИМА І АНКАРИ
назад »»»