СПАДЩИНА ЛІСУ СПАДЩАНСЬКОГО
Збройну боротьбу з окупантами на території нашої держави вели 46 партизанських з'єднань, майже дві тисячі загонів і розвідувально-диверсійних груп, чотири тисячі підпільних комітетів, організацій і угруповань. З-понад 500 тисяч народних месників 100 тисяч загинуло, зі 103 тисяч підпільників майже 80 тисяч не повернулося до рідних домівок. Про Спадщанський ліс, який 70 літ тому став колискою партизанського руху на Сумщині та в Україні,— наша розповідь.
22 ВЕРЕСНЯ — ДЕНЬ ПАРТИЗАНСЬКОЇ СЛАВИ
Сповільніть крок...
Спадщанський ліс шумить задумливо, не стихаючи. Удень і вночі, в холод і спеку. Навіть тоді, коли верхівки височенних сосен непорушні. По-різному пояснюють старожили це диво. Мені ж здається: ліс — як жива душа, а їй треба так багато розповісти.
...Заплутається сердитий вітер у гілках, а тоді почується: «Приготуватися до бою!» То — команда легендарного комісара Семена Руднєва. Партизани завмерли в чеканні. З лісової гущавини долинає ревіння моторів, брязкіт важких гусениць. Древню путивльську землю поганять ворожі танки. «Не стерпимо такого!» — вистукують серця бійців.
І летіли під танки зв'язки гранат. Одна з машин не повернулася з лісу. То була перша перемога Путивльського партизанського загону, який тоді й народився. І нині як живе свідчення мужності народних месників стоїть фашистський танк, підбитий 19 жовтня 1941 року.
...У народних месників уже закінчувалися боєприпаси, а ворог посилював облогу, щоб завтра з новими силами навалитися на загін. Уночі, вислизнувши з оточення, партизани вирушили у свій перший рейд північними районами Сумщини. Під час походу загін виріс, поповнився зброєю, боєприпасами. Ковпаківці надали організаційну допомогу партизанам інших районів, провели разом із ними кілька бойових операцій. На зворотному шляху до Путивльського району Сидір Артемович Ковпак зустрівся з керівництвом Конотопського, Глухівського, Шалигинського, Кролевецького районів, які приєдналися до путивлян. Так було створено з'єднання партизанських загонів Сумщини на чолі з С. Ковпаком і С. Руднєвим.
Слава сумських партизанів гриміла по всій Україні. Про Ковпака і Руднєва знали і на фронті, і в тилу. У жовтні 1942-го з'єднання пішло в рейд на Правобережну Україну. Партизани форсували Десну, Дніпро, Прип'ять, пройшли через десятки міст і сіл білоруського Полісся, Київської, Житомирської, Рівненської областей. Там, де проходили народні месники, шлях до фронту фашистам був відрізаний.
Улітку 1943-го Сидір Артемович повів своє з'єднання в легендарний Карпатський рейд. Кінооператор Борис Вакар, фотокореспондент Яків Давидзон (багаторічний працівник нашої газети) чимало витратили плівки, аби закарбувати цю подію.
Восени партизани вирвалися із смертельного кільця, завдаючи ворогові великих утрат. Але успіх обійшовся, як ніколи, дорого. У боях з окупантами смертю хоробрих полягло багато бойових побратимів. Серед них — комісар з'єднання Семен Васильович Руднєв і його син Радик...
У січні 44-го партизани пішли в новий рейд — на Сан і Віслу. Але вже без «Діда». Першу Українську партизанську дивізію імені двічі Героя Радянського Союзу С. Ковпака повів новий командир — Петро Вершигора. Улітку на річці Німан ковпаківці зустрілися з частинами Червоної Армії.
Живий пам'ятник
Біля підніжжя пам'ятника над братською могилою, де вічним сном сплять сини українського, російського, білоруського та інших народів,— полум'яніють живі квіти, навіть у сніжні зими.
...Партизани намічали визволити місто Путивль і тут зустріти Новий рік. Мали взяти і ялинку з собою, яка росла неподалік штабної землянки. Не збулося. Надто вже великі сили стягнув ворог. Та народні месники все ж увірвалися в місто. Тільки пізніше — 26 травня 1942 року.
Колишній задум партизанів припав до серця путивлянам. По війні ввійшло в традицію — зустрічати Новий рік біля цієї ялинки, яка так і зветься — партизанська.
Завітаймо й ми на кілька хвилин до сивого Спадщанського лісу, що став живим пам'ятником ковпаківцям і оспіваний у багатьох піснях і легендах. Ось стежина, якою раніше пробиралися народні месники,— вона веде до Монумента партизанської слави. Його автори — С. Тутученко і Б. Никончук. На високому постаменті застиг партизан із ручним кулеметом. П'ять променів-граней постаменту символізують п'ять загонів, що становили ядро з'єднання — Путивльський, Глухівський, Шалигинський, Кролевецький і Конотопський.
Від невгамовного шуму лісу можна сховатися лише в землянці. Ця, штабна, споруджена в листопаді сорок першого. Тут розробляли плани бойових операцій, партизанські командири одержували завдання. Неподалік від штабу — кухня, медсанбат.
А ось біля озерця — невеликий будиночок, колишнє приміщення Музею партизанської слави. Його було зведено в 1956 році, на місці знищеної фашистами хатини лісника, де розміщувався штаб Путивльського загону. З 1971-го музейна експозиція міститься в новій будівлі. Серед експонатів — особисті речі партизанів-ковпаківців, зброя, різні фотодокументи. Відвідувачі мають змогу простежити шлях партизанського з'єднання від сивого Спадщанського лісу до далеких звідси Карпатських гір.
— Пам'ять народна не підвладна часові,— говорить голова Путивльської райдержадміністрації Анатолій Косовський.— Місто Путивль і Спадщанський ліс (де народилося партизанське з'єднання С. Ковпака, що завершило легендарний рейд від лісів Сумщини до Вісли кордонів Східної Пруссії) стали одним з важливих центрів виховання молоді на героїчних традиціях. Історико-культурний заповідник, до складу якого входить Спадщанський ліс, місто Путивль, користується популярністю і в місцевих жителів, і в гостей. Їдуть сюди наші співвітчизники, гості з ближнього і далекого зарубіжжя. На славній путивльській землі проводять зльоти молоді, відбуваються зустрічі з героями війни і праці.
У Спадщанському лісі відтворено багато куточків у тому вигляді, якими вони були в роки Великої Вітчизняної, реставровано партизанські землянки, на місцях боїв установлені пам'ятні знаки, відкрито музей зброї під відкритим небом. До 70-ї річниці партизанського руху в Україні реставровано пам'ятники С. Ковпаку та С. Руднєву в Путивлі, капітально відремонтовано меморіальний комплекс «Спадщанський ліс» і під'їзні шляхи до нього.
Слава не в'яне
З боку Путивля до північно-східної околиці лісового масиву веде неширока дорога. При в'їзді в ліс височить монумент «Народні месники». Брила каменя майже непомітно для ока переходить у монолітну стіну, яка символізує стійкість, згуртованість, силу українського народу. Суворо дивляться з барельєфа в очі новим поколінням мужні обличчя воїнів.
Поряд з музеєм установлено 76-міліметрову гармату, що була на озброєнні партизанів. Про бій з двома танками нагадує пам'ятний знак, установлений на узбіччі дороги, яка веде до укріпрайону. Партизани саме так назвали цю місцевість, адже тут було збудовано землянки, пристосовані для житла і оборони.
Героїка Спадщанського лісу протягом багатьох років привертала і привертає увагу митців. На Кіностудії імені О. Довженка свого часу було створено фільм-трилогію «Дума про Ковпака». У стрічці вдало використано кадри кінооператора уславленого партизанського з'єднання Бориса Васильовича Вакара, який поліг смертю хоробрих на Поділлі з камерою в руках. Плівку зберегли його однополчани. Вона стала у пригоді довженківцям.
Як завжди, і в ці дні гостей приймає древній і вічно молодий Путивль, який кілька років тому відзначив своє 1000-ліття. Його багатовіковій історії можуть позаздрити навіть великі міста. Та чи не найвищу славу краю принесли партизани Великої Вітчизняної, яких, на жаль, з кожним днем стає все менше. Саме їхні героїчні подвиги принесли Путивлю звання міста партизанської слави.
Петро НЕСТЕРЕНКО, Сумська область
також у паперовій версії читайте:
- НА ОДНОМУ ДИХАННІ
назад »»»