КОРУПЦІЯ— СПРАВА ТОНКА
Першого липня набув чинності Закон України «Про засади запобігання та протидії корупції». Робити висновок, чи перестали владоможці і чиновники брати хабарі та зловживати своїм службовим становищем, поки що зарано. Однак експерти зосереджують увагу на недоліках цього нормативного акта, які унеможливлюють тектонічні зрушення у цій сфері.
Як «віддячити» за новими правилами
Відтепер чиновник може приймати подарунки, вартість яких не перевищує 50% мінімальної зарплати (нині це 480 грн, або 60 дол.) одноразово. Або за рік від одного джерела — не дорожче від «мінімалки». Але отримувати презенти від близьких родичів не заборонено. Тобто за бажання цю норму нескладно обійти. Інший варіант втиснутися у вказаний коридор — зробити колективний подарунок, скажімо, від сотні осіб. Однак «заохочувати» чиновника можна не тільки дарунками, а й послугами, вартість яких обчислюється цифрами з кількома нулями. Таку можливість «віддячити» потрібній людині навіть шпаринкою не назвеш — це відчинені навстіж ворота.
Експерти акцентують увагу на дуже тонкому нюансі: важливий не сам факт, а його оцінка. Підношення певної речі, вартість якої перевищує допустиму законом межу, можна вважати подарунком (за його прийняття передбачено адміністративну відповідальність), можна й хабарем, а це вже — кримінальна відповідальність. Чим не поле для корупції з боку контролюючих органів?
До слова, в згаданому нормативному акті з'явилися такі поняття, як «незаконне збагачення» та «комерційний підкуп». Що це таке, ніхто точно сказати не може, адже визначення цих термінів немає. Та воно й не суттєво, головна фішка в тому, що за такі діяння не передбачено покарання у вигляді 12 років позбавлення волі, як за «одержання хабара» (ст. 368 Кримінального кодексу).
Згідно із законом можновладці всіх рангів зобов'язані декларувати не тільки доходи, а й витрати за минулий рік, якщо одноразова покупка перевищує 150 тисяч гривень. Ця норма теж викликає подив, адже в європейських країнах, де середня зарплата становить приблизно п'ять тисяч євро, чиновники зобов'язані декларувати покупки на таку суму. В Україні середньомісячна платня значно менша, однак разова покупка може бути вартістю майже в 15 тис. євро.
Та все це дрібниці порівняно з тим, що норму, згідно з якою звітувати про доходи і витрати мали б не тільки представники влади, а і їхні родичі, до закону не включено. Тобто традиція оформляти на них нерухоме й рухоме майно, банківські вклади залишилася непорушною.
Чиновництву забороняється займатися іншою оплачуваною та підприємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової і творчої, медичної практики, інструкторської та суддівської практики зі спорту). Це, як-то кажуть, без коментарів. Хоч можна навести думки з цього приводу колишнього міністра юстиції Миколи Оніщука: «Незрозуміло, чому державний службовець, що отримує заробітну плату за вісім годин робочого дня, може мати право бути неприсутнім на роботі, а в цей час викладати в комерційному вузі та отримувати гроші за лекції? Чому держава повинна оплачувати те, що держслужбовець відсутній на своєму робочому місці? Навіщо такому суб'єкту ходити на роботу, якщо можна викладати у вузах, а заробітна плата на держслужбі нараховується?»
А про кумів забули
Чиновники не можуть мати в безпосередньому підпорядкуванні близьких їм осіб або бути безпосередньо підпорядкованими близьким особам. Однак до цієї когорти не включено кумів, хоч роль цієї інституції в українських реаліях важко переоцінити.
Якщо розглядати «кадрове» питання ширше, слід зазначити: в законі недостатньо профілактичних заходів, вважає голова правління Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко. Він наводить такий приклад: у згаданому нормативному акті не йдеться про обов'язок держави не поєднувати в компетенції одного органу надання адміністративних послуг і контроль за дотриманням законності у тій самій сфері. Це створює підґрунтя для корупції.
Щодо осіб, які претендують на посади, пов'язані з виконанням функції держави або місцевого самоврядування, законом запроваджено спеціальну перевірку. Однак ця норма чомусь набирає чинності лише з першого січня 2012 року.
Навіть побіжного погляду на закон достатньо, щоб зробити висновок: у ньому чимало термінологічних недоліків, неточностей, невиписаних процедур і шпаринок. Можуть виникнути запитання щодо поширення закону на осіб, які надають публічні послуги, адже в законодавстві немає визначення такого терміну. Не розмежовано в згаданому нормативному акті поняття «посадова особа» і «службова особа». Він рясніє нечіткістю формулювань. Наприклад, що означає «неправомірне сприяння» або «неправомірне надання переваги» (як форми зловживання службовими повноваженнями)? У законі йдеться про «невиправдане втручання» чиновників. А що таке «виправдане втручання»?
Можна говорити й про певну неузгодженість з іншими законами. Так, у ст. 21 вказано: «Правочин, укладений унаслідок корупційного порушення, є нікчемним». З огляду на це слід було б внести відповідні зміни до глави 16 Цивільного кодексу (в ній викладено правові наслідки порушення закону при укладанні угод), однак цього не зроблено.
Колишній міністр економіки Віктор Суслов вважає основним недоліком закону те, що він не передбачає спеціальних засобів боротьби з корупцією у вищих ешелонах влади. Його мета — боротьба з неорганізованою корупцією на низовому рівні. Хоч слід було б виписати все, що стосується участі в корупційних діях, скажімо, народних депутатів — до цього зобов'язує їхня недоторканність.
Утім, експерти і політики вбачають позитив нового закону в самому його існуванні, адже півроку країна жила без будь-яких нормативно-правових актів, що встановлювали правила гри у цій сфері. Розробники визнають, що цей закон не позбавлений недоліків. Та й одним ним ладу не наведеш — надто глибоко вкоренилася корупція в наше життя. Однак він має вплинути на свідомість чиновників і цілого суспільства. Щоб досягти помітних змін у боротьбі з ганебним явищем, необхідно ухвалити додатково ще низку законів, вважає народний депутата Олександр Рябека.
Ніна КЛИМКОВСЬКА
також у паперовій версії читайте:
- ЧИ ДОПОМОЖЕ ВИБОРНІСТЬ СУДДІВ?
- БЕЗОПЛАТНА ПРАВОВА ДОПОМОГА— ПОЕТАПНО
- ЗАПИТУВАЛИ — ВІДПОВІДАЄМО
назад »»»