КОЛИ МРІЇ СТАЮТЬ РЕАЛЬНІСТЮ
Мрії мають властивість здійснюватися. Коли десяток років тому брати Клички заявляли, що хочуть зібрати в сім'ї усі найпрестижніші пояси боксерського світу, ці слова вважали швидше бравадою, звичною для їхнього виду спорту. Із часу першого виходу братів на професійний ринг пройшло майже 15 років, і минулої суботи смілива мрія перетворилася на доконаний факт. Другого липня весь боксерський світ очікував з нетерпінням, адже цього дня в Гамбурзі відбувся об'єднавчий бій за титул чемпіона світу за версіями WBA, WBO, IBF у суперважкій вазі між українцем Володимиром Кличком на прізвисько Доктор Стальний Молот та британцем Девідом Хеєм, якого іменують Hayemaker'ом, що означає «сильний удар».
Побоювання, що бій між Кличком-молодшим та Хеєм в останній момент може не відбутися, виявилися марними. Суперечливе питання щодо рефері, яке виникло за кілька днів до зустрічі, два тренувальні табори владнали. На ринг суботнього вечора вийшов американець Дженаро Родрігес, а не Луїс Пабон із Пуерто-Ріко, на чиїй кандидатурі наполягав Хей. Не став на заваді бою й дощ, що впродовж усього дня періщив у портовому Гамбурзі.
Виводити боксерів на ринг довірили Леноксу Льюїсу та Джорджу Формену — знаменитим чемпіонам світу минулих років. Девід Хей, щоправда, трохи полоскотав нерви вболівальникам та землякові Льюїсу, який прочекав біля його роздягальні майже 15 зайвих хвилин.
З першим ударом гонга Володимир захопив центр рингу й переважно володів ініціативою аж до кінця дванадцятого раунду. Натомість Хей активно рухався навколо, з незмінною посмішкою під'юджуючи Володимира. Утім, якихось рішучих дій, які поклали б Кличка на підлогу на початку зустрічі, від британця не дочекалися. Вже в першій трихвилинці Девід побував на помості рингу. Хоч в актив українця це падіння не запишеш: в одному з епізодів Хей підігнувся під Кличка, і той, швидше, кинув його на долівку, ніж збив ударом.
Упродовж усього бою такі моменти траплялися неодноразово. Здається, Хей вісім чи дев'ять разів торкався підлоги колінами. І в сьомому раунді таки випросив у рефері, аби той попередив нашого боксера й оштрафував на одне очко через застосування небоксерського прийому. Однак то був лише один із небагатьох дивідендів, якими Хей міг похвалитися в цьому поєдинку. Натомість у десятому раунді, після чергового падіння Девіда під ноги українця, рефері відкрив рахунок, фіксуючи нокдаун. Британець одразу підхопився й продовжив активний опір. Він таки присоромив скептиків, які вважали, що Хей може тільки язиком плескати, а не змагатися з Кличком на одному рівні.
Від середини бою на обличчі Володимира можна було бачити розсічення під лівим оком, тоді як обличчя Девіда мало цілком свіжий вигляд. В останньому раунді, вже розуміючи, що за очками йому ніяк не перемогти, британець рішуче пішов в атаку. Але гострі випади суперника Кличко почав переводити у клінчі. Після фінального гонга обидва боксери переможно підняли руки. Хоч усім було зрозуміло, що переміг саме українець. І всі троє суддів у підсумку віддали перевагу Володимирові — 117:109, 118:108, 116:110.
І хоч Кличко-молодший так і не здобув свій ювілейний, 50-й, нокаут, але ціна цієї перемоги за очками була значно вищою, ніж амбіція «вбити» опонента в долівку рингу. Цікаво було спостерігати за британцем після поразки: спортсмен, який напередодні обзивав українця віслюком, а себе — леопардом, почав люб'язно спілкуватися з Володимиром, відповів на потиск руки. Пізніше однією з причин поразки Хей назвав свою ногу, яку буцімто травмував під час підготовки до поєдинку. «Зараз я не готовий говорити про своє майбутнє, треба все обдумати. Єдине, що можу сказати: хотілося б знову зустрітися з Кличком на рингу, але вже без травм»,— заявив 30-річний Хей на прес-конференції, хоч лише напередодні говорив про намір завершити професійну кар'єру боєм другого липня.
також у паперовій версії читайте:
- СУПЕРКУБОК — У КИЄВІ, або З НОВОЮ ЕМБЛЕМОЮ ДО НОВИХ ПЕРЕМОГ
- НОВИЙ НОМЕР ОДИН: НОВАК ДЖОКОВИЧ
- «ПАДУЧИЙ» «ТУР ДЕ ФРАНС»
назад »»»