КОЛИ ВОДА — БІДА
ЇЇ ЯКІСТЬ БАЖАЄ БУТИ КРАЩОЮ, АЛЕ ДЛЯ ЦЬОГО В УКРАЇНІ МАЛО ЩО РОБЛЯТЬ
Яка екологія, таке й буття
В Україні налічується понад 65 тисяч малих, 120 середніх і 14 великих річок. Основні водні ресурси зосереджено в Дніпрі, Дунаї, Десні, Дністрі, Південному Бузі, Тисі та інших великих річках. Проте забезпеченість українців водою, придатною для безпечного споживання, порівняно з іншими європейськими державами, низька. На кожного з нас припадає одна тисяча кубометрів води, в Німеччині й Франції цей показник становить 2,5 тис., а в Росії — більш ніж три тисячі. Через це до осель жителів багатьох міст і сіл України воду подають у певні години. Проте й вона не завжди придатна для споживання, а в багатьох випадках небезпечна для здоров'я.
За висновком екологів, якість питної води насамперед залежить від стану поверхневих водойм, які є основними джерелами централізованого водопостачання. А вони вкрай забруднені через господарську діяльність людини. За офіційною статистикою, в українські водойми, воду з яких споживають майже 70 відсотків громадян, скидають понад 40 відсотків неочищених стічних вод. На 75 відсотках водозаборів немає санітарних охоронних зон, які захищають водойми від забруднення, а на багатьох відсутні очисні споруди.
В Україні нагромаджено безліч різних відходів. Наприклад, на одній лише Донеччині їх більш як чотири мільярди тонн, із яких значна частина токсичних і важких металів, що міститься в них, потрапляє у довкілля, насамперед у землю, проникаючи і у водні артерії. За даними Міністерства житлово-комунального господарства, у більшості населених пунктів Донецької, Луганської, Запорізької, Одеської, Херсонської областей вода, яку споживає населення, містить чимало шкідливих компонентів. На Донеччині останнім часом припинили існування десятки шахт. Зупинилося і відкачування води з них, через це забруднено водоносні артерії регіону.
Перелік подібних фактів можна продовжувати. Тож не дивно, що, як стверджує президент асоціації «Питна вода України» Григорій Семчук, понад 70 відсотків поверхневих вод становлять води 3-го, 4-го, а то й 5-го класів (усього для класифікації стану вод існує п'ять класів).
За словами заступника голови Всеукраїнської екологічної ліги Тетяни Тимочко, практично кожен населений пункт, передовсім великі міста, зіткнулися з двома проблемами: низькою якістю питної води та її дефіцитом. Близько трьохсот міст отримують неякісну воду, що реалізується згідно з тимчасовими дозволами, виданими Держспоживстандартом.
Колись вода з криниць символізувала здоров'я і довголіття. Тому наші предки оселялися поблизу джерел. Проте останнім часом, особливо з початком широкого застосування в сільському господарстві отрутохімікатів, вода майже у 70 відсотків колодязів не відповідає хімічним і біологічним вимогам.
— Якість води, яку споживає населення, неабияк впливає на здоров'я,— вважає професор, доктор фізико-математичних наук, директор Українського інституту екології людини Михайло Курик.— Адже за відомостями Всесвітньої організації охорони здоров'я, понад 80 відсотків захворювань людини пов'язані з уживанням неякісної води. Найбільше потерпають діти, оскільки їхній організм значно чутливіший до різних токсичних речовин, ніж дорослих. Доведено, що навіть незначна концентрація хімічних сполук здатна призвести до незворотних наслідків. Зокрема, для центральної нервової системи.
Особливе занепокоєння викликає стан Дніпра, який забезпечує питною водою майже 70 відсотків населення України.
— Останнім часом обсяги промислового виробництва в Україні знизились, але, на жаль, це суттєво не позначилося на екологічному стані головної водної артерії держави,— говорить Тетяна Тимочко.— Щоправда, найбільша частка нечистот потрапляє у Дніпровські води з каналізаційної мережі населених пунктів, розташованих на його берегах. Дослідження якості води, які час від часу проводять, свідчать, що річки і озера забруднюються неочищеними і недостатньо очищеними стоками з перевантажених каналізаційних очисних споруд, більшість яких перебуває у занедбаному стані. За інформацією Міністерства охорони здоров'я, у поверхневі водойми скидають стоки понад дві тисячі об'єктів, які мають 1300 випусків господарсько-побутових і 805 промислових стоків. Із них без очищення або з очищенням, що не відповідає санітарним нормам, 34 і 39 відсотків відповідно.
Гострою проблемою залишається скидання у водойми високо мінералізованих шахтних і кар'єрних вод Кривбасу та Західного Донбасу, які призвели до зниження процесів самоочищення місцевих річок, зокрема Інгулець. З цієї причини існує ризик інфікування населення цього регіону збудниками бактеріальної та вірусної природи, негативного впливу хімічних речовин на здоров'я людей. Не слід забувати і про наслідки Чорнобильської катастрофи: чимало водойм, із яких українці п'ють воду, забруднено цезієм-137.
Про водопровід дбаєш, здоров'я маєш
Окрім екологічних, на якості води позначаються й інші чинники. Приміром, технічний стан водопровідних мереж: нині більшість з них не відповідає санітарним нормам, особливо у Луганській, Херсонській, Тернопільській, Донецькій, Миколаївській, Житомирській областях. Адже майже всі вони були споруджені ще за часів колишнього Союзу, тому чимало з них перебуває практично в аварійному стані. Велику загрозу для населення становить вода, що централізовано подається сільськими водопроводами: 17 відсотків її не відповідає санітарно-хімічним, майже десять відсотків — бактеріологічним показникам. Загалом в Україні більш ніж 30 відсотків водопровідних мереж є, вибачте, дірявими. Окрім економічних збитків державі, коли саме з цієї причини до споживачів щороку не доходять мільярди кубометрів води, потерпають і люди. Бо хіба вода, доставлена таким чином, може бути якісна?
Нині понад триста міст (саме міст, а не сіл чи селищ) офіційно мають дозволи від відповідних державних органів на постачання населення води, що має відхилення від визначених норм і стандартів. Подавання води за графіками, її тривала відсутність сприяють бактеріальному забрудненню її у водопровідних мережах. Погіршують ситуацію й відключення об'єктів водопостачання від систем енергозабезпечення.
До речі, Законом України «Про питну воду та питне водопостачання» категорично заборонено це робити, але його часто порушують, у тому числі органи влади. Невідповідність якості питної води нормативним вимогам — головна причина поширення в Україні вірусного гепатиту, інфекцій бактеріальної природи. Підтвердженням цього є статистика МОЗ України: протягом останніх десяти років зареєстровано 50 спалахів гострих кишкових інфекцій, пов'язаних із уживанням води. Від них постраждали 6350 осіб, із яких 3770 — діти.
Найбільшими були спалахи в Одесі, коли від ретровірусної інфекції потерпіли 258 осіб; на Луганщині, де внаслідок інтенсивного забруднення стоками і катастрофічного стану каналізаційних та водопровідних мереж вірусний гепатит А уразив більш як 900 людей. Ситуація із забезпеченням якісною питною водою з кожним роком погіршується і в столиці. Навантаження на водопровідні мережі та каналізаційні системи Києва суттєво зросли.
Прогрес... на папері
В Україні ухвалено Загальнодержавну програму «Питна вода» на 2006–2020 роки, реалізація якої, на думку експертів, може суттєво змінити ситуацію на краще. До речі, автори програми врахували і резолюцію ООН, яка ще 2003-го оголосила 2005–2015 роки міжнародним десятиліттям дій «Вода для життя».
Проте за роки існування програми її виконання було профінансовано лише у 2007-му, коли уряд виділив 200 млн грн. Забезпечення населення якісною водою — на контролі Державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України. Її фахівці щороку проводять десятки тисяч обстежень водопровідних і очисних споруд, досліджують проби води. За нехтування вимогами санітарного законодавства на посадових осіб накладають штрафи, а іноді справи передають до прокуратури. Завдяки зусиллям медиків удалося запобігти спалахам інфекційних хвороб.
Незважаючи на вжиті заходи, досягти кардинальних змін у забезпеченні населення України якісною питною водою не вдалося. Насамперед через ігнорування вимог природоохоронного законодавства органами влади, керівниками промислових підприємств та інших об'єктів, виробнича діяльність яких призводить до забруднення навколишнього середовища. А ще через незадовільний стан практично всієї мережі водопостачання України.
Ситуація поліпшиться лише тоді, коли влада змусить (у неї для цього є всі важелі) усіх виконувати норми чинного законодавства щодо бережливого ставлення до матінки-природи і водогінна мережа відповідатиме санітарно-гігієнічним вимогам. Для цього потрібні чималі кошти. Проте і на подолання наслідків різних захворювань, пов'язаних із уживанням неякісної води, вони теж потрібні. Лише на інженерно-технічні й протиепідемічні заходи, спрямовані на подолання наслідків спалаху вірусного гепатиту А в місті Суходольську Луганської області було витрачено 4,5 млн грн. Такі спалахи трапляються щороку.
В Україні налічується понад 80 тисяч криниць. З причин, про які йшлося, більшість з них не відповідає санітарно-епідеміологічним нормам. Скажімо, на Луганщині 56% криниць непридатні для використання за прямим призначенням, на Кіровоградщині — 51, Миколаївщині — 61, Сумщині — 59%. Словом, ситуація із забезпеченням населення добротною криничною водою вкрай незадовільна. Найбільше потерпають селяни. У Луганській області криницями користується більш ніж 80 відсотків мешканців сіл. А в 80 відсотках криниць вода не відповідає стандартам. Наслідки сумні.
Так, навесні поточного року в Тернопільській області померла тримісячна дівчинка, а її братиків-близнюків лікарі витягли, як мовиться, з того світу. Серед причин, що призвели до цього, основною є вода, котра містила надмірну кількість нітратів. Після цього інциденту епідеміологи дослідили зразки води в криницях як села Жуківці, де жила сім'я потерпілих дітей, так і у навколишніх населених пунктах. З'ясувалося, що в багатьох із них вода за хімічними та бактеріологічними показниками небезпечна для людей.
Фахівці санітарно-епідеміологічних станцій зобов'язані щомісяця перевіряти стан води в криницях і в разі виявлення відхилень забороняти користуватися ними. Проте цю вимогу зазвичай не виконують. Принаймні у моєму рідному селі протягом десятиліть ніхто не бачив такого фахівця. Та якби вони і виконували свої обов'язки, люди все одно не зважали б на результати досліджень через відсутність альтернативних джерел водопостачання.
Одним із реальних варіантів вирішення проблеми могло бути будівництво в селах водогонів. Одначе для цього потрібні мільярди гривень.
Убивче заощадження
Окрім дотримання природоохоронного законодавства, для підвищення рівня безпеки води, поліпшення її якісних показників потрібно вжити певних заходів. Приміром, реконструювати, а то й побудувати нові очисні споруди, оскільки ті, що є, морально і фізично застаріли. Давно назріла пора перейти на нові фільтруючі матеріали й сорбенти з високими технологічними параметрами. Так, забезпечення населення якісною водою не з дешевих. Фахівці, з якими я спілкувався з цього приводу, одностайні: цього можна досягти лише широким застосуванням сучасних технологій, споруд, реагентів, спеціальних матеріалів і обладнання. Для цього потрібні кошти. Та хай там як, а починати його необхідно. Адже на кону — здоров'я нації. Натомість столична влада понад 15 років не спроможеться докорінно реконструювати станцію аерації, що в Бортничах.
Україна — одна з небагатьох держав Європи, де під час очищення вода водночас... забруднюється, в тому числі різними хімічними сполуками. Для міських водогонів воду обробляють хлоровмісними реагентами. Хоч потім вона додатково проходить очищення, сполуки, що містять хлор, не видаляються повністю. Потрапляючи у залізні труби водогонів, він взаємодіє з іржею, а також залізобактеріями. Це негативно впливає на людський організм.
Зокрема, при кип'ятінні води, що містить сполуки хлору, можуть утворюватися канцерогенні компоненти, здатні провокувати різні захворювання, в тому числі онкологічні. Через це медики не рекомендують використовувати водопровідну воду для пиття та приготування їжі, а тільки для гігієнічних потреб.
Підвищена концентрація у воді ізотопів вуглецю, водню й кисню прискорює старіння організму, а солі алюмінію пригнічують розумову діяльність, насамперед у дітей. Надмірна кількість міді уражає нирки і печінку, миш'як — центральну нервову систему. В побуті, за словами директора Українського НДІ водогосподарсько-екологічних проблем Анатолія Яцика, використовується майже 70 тисяч штучно створених хімічних препаратів і речовин, які через воду потрапляють в організм людини. Через це в організмі синтезовано близько десяти тисяч нових хімічних речовин.
Тим часом у країнах Європейського Союзу застосовується прогресивний спосіб очищення води — озонування, коли її обробляють активною сполукою озону. Він убиває у воді різні хвороботворні бактерії, окислюючи органічні домішки і перетворюючи їх на газоподібні сполуки, які видаляються з неї. Проте цей метод повільно запроваджується в Україні. Чи морально заощаджувати на людському здоров'ї? Економлячи на сучасних технологіях, витрачаємо на лікування хворих! Адже, як свідчить Всесвітня організація охорони здоров'я, від недуг, зумовлених споживанням неякісної води, щороку помирає понад 20 мільйонів населення.
Луї Пастер вважав: «Людина випиває 90 відсотків усіх своїх хвороб». Україна, за висновками експертів ВООЗ, за якістю води посідає у світі 95-те місце...
Сергій ЗЯТЬЄВ
також у паперовій версії читайте:
назад »»»