НАДІЯ З ТРИВОГОЮ ОБНЯЛАСЯ
Спостерігаючи за молодим поколінням, слід зазначити, що його так званий прагматизм межує з певною світоглядною обмеженістю. І сучасна молодь не є рушієм суспільно-політичних змін у соціумі — їй аби вижити, сплатити позику за житло, навчання. Тобто суспільство слабує на майже повну відсутність молодіжного, свіжого погляду на життя, особливої життєвої стратегії.
Про це свідчать результати дослідження доктора соціологічних наук Ігоря Мартинюка (Інститут соціології НАНУ). Він проаналізував ставлення молоді до суспільних проблем і перспектив.
Поза суспільним ладом?
Молодість — це відтинок життя, коли людині доводиться ухвалювати чимало доленосних рішень, що визначають увесь її подальший життєвий шлях. Ідеться про первинне самовизначення щодо вибору цінностей, ідеалів, переконань, фаху, місця роботи і проживання, кола спілкування, хобі, супутника життя, форм дозвілля тощо. Це відбувається у процесі соціалізації і значною мірою зумовлює траєкторію індивідуальної долі, водночас у макросоціальному вимірі розглядається співвідносно до проблем і процесів, що є актуальними для історичного періоду, в якому перебуває суспільство. Тож позиція молодих людей щодо суспільної ситуації, за якої вони стартують у дорослому самостійному житті, оцінка проблем, що стоять перед країною, перспектив її розвитку, дає принаймні точку відліку стосовно напряму, в якому нове покоління схильне рухатися, а отже, і вектор інноваційних перетворень, що мають шанс віднайти соціальне підґрунтя.
Щодо суспільно-політичних орієнтацій сучасної української молоді слід насамперед відзначити їхню суперечливість на тлі невисокого рівня інтересу до цієї сфери життя. Так, на запитання «Якою мірою вас цікавить політика?» кожен четвертий (25,4%) громадянин у віці до 30 років відповів, що «зовсім не цікавить»; більшість опитаних (66,2%) цікавиться політикою лише деякою мірою і тільки 8,4% відчувають до неї великий інтерес.
Для порівняння: серед респондентів середнього віку байдужим до політики є кожен шостий (15,2%), а серед вікової категорії за 54 роки — кожен п'ятий (20,2%); вищим серед старших поколінь є відсоток тих, хто відчуває до політики значний інтерес — 17%. Це засвідчує існування тенденції до відносної деполітизації молоді порівняно зі старшими віковими групами. Тут, з одного боку, вирішальну роль може відігравати прагматизм нового покоління, пріоритетність у його свідомості буденних проблем. З іншого, напевно, дається взнаки розуміння обмеженості власних політичних можливостей як особистісних, так і статусно-групових, і як імовірний наслідок — примирення з відчуженістю від влади та збайдужіння до політичних проблем. Не менше важить і відсутність спадкової історичної пам'яті, несприйняття заполітизованих патернів і норм радянських часів. Нинішній молоді, на відміну від старших поколінь, невідомий заклик: «Усі на політінформацію!» Не варто нехтувати і чинниками, викликаними до життя глобалізаційними процесами, зокрема заміною парадигми «капіталізму з людським обличчям» менш демократичною неоліберальною доктриною.
Зниження у сучасної молоді рівня політичної культури наочно демонструє розподіл відповідей на запитання «Одні політичні сили хочуть, щоб Україна вибрала шлях соціалізму, інші — капіталізму. Як ви особисто ставитеся до цих сил?» Серед молодих респондентів виявилося майже порівну прихильників протилежних суспільних систем (9,6% зорієнтовані на підтримку соціалізму, 11% — капіталізму). Привертає увагу й інше: чітко окреслені політичні переконання загалом виявили тільки 20% молодих респондентів, решта ухилилася від відповіді. Важко стверджувати, чого тут більше — необізнаності, нерозуміння чи неусталеності поглядів. Проте показово, що серед респондентів середнього віку так само майже порівну прихильників того й того ладу, але загальна кількість тих, хто має певні погляди з цього приводу, у півтора раза більша, ніж серед молоді — 29,9%.
Особливістю старшої вікової категорії респондентів є не лише значна перевага зорієнтованих на соціалізм (33,6%) порівняно з прибічниками капіталістичного шляху (яких налічується лише 8,2%), а й удвічі більша щодо молоді визначеність відповідей — 41,8 відсотка. Отже, навіть на загальному невиразному тлі політичних орієнтацій сучасного українського населення молодь відзначається індиферентністю, неокресленістю та хиткістю поглядів.
«Ковзаючи» повз
Непевність, еклектичність орієнтацій відбивається у ставленні до актуальних проблем політичного життя. Показова позиція молоді щодо проблеми багатопартійності. З одного боку, молодь підтримує демократичні перетворення, що відбулися та відбуваються в Україні за часів незалежності, з іншого — не розуміє принципової важливості формування багатопартійної системи як гарантії проти узурпації влади якоюсь однією політичною силою. Водночас опитування продемонструвало, що мало не половина (48,2%) молодих респондентів вважає багатопартійність непотрібною для України, тоді як її підтримує лише 17,2% (ще понад третина — 34% — не спромоглася визначитися з цього принципового питання суспільного життя). За розподілом відповідей погляди молоді на багатопартійність майже ідентичні з поглядами старшого покоління, ба навіть серед останніх ідея багатопартійності має трохи більше прихильників.
Імовірно, це пов'язано з настроями невдоволення всіх без винятку вікових категорій тим, як саме розвивається демократія в Україні (приблизно 50% респондентів, незалежно від віку, висловили скепсис із цього приводу, 20% влаштовує нинішній перебіг подій, решта 30% не дали певної відповіді). Молодь, яка є освіченішою, раціональнішою і вільнішою у виборі світоглядних переконань порівняно зі старшим поколінням, здавалося б, мала осмислено підтримувати принцип багатопартійності як запоруку демократії. Однак факти спростовують логіку цих міркувань, і політична культура молодого покоління залишає бажати ліпшого.
Погляди молоді на економічні проблеми певною мірою вирізняються суперечливістю, але порівняно більше відповідають її апріорно інноваційній ролі у суспільному бутті. Молоді респонденти зорієнтовані у сфері економіки на підприємництво, розвиток ініціативи, власну справу. Показово, що на запитання про те, чи хотіли б започаткувати власний бізнес, понад половина з них (53,1%) відповіла «так», а ще 25,3 — «радше так», і тільки 8,1% не мають такого бажання. Наміри середнього покоління значно скромніші — 33,4% відповіли «так», а 22,4% — «радше так» на це саме запитання; серед учасників опитування, кому 55 і більше років, про власну справу мріють 19 відсотків.
Водночас, визначаючись щодо підтримки передачі у приватну власність навіть малих підприємств, чимала частина молоді висловилася негативно (22,1%), позитивно поставилися до цього 44,3% і завагалися з відповіддю 34,6%. Виникає парадокс: схвалюючи підприємництво і бажаючи розпочати власну справу, молодь водночас негативно сприймає соціальні реалії у сфері економіки, зокрема приватизаційну політику. Як тоді молода людина сподівається стати самостійним підприємцем чи фермером? Так, 40,6% молоді негативно ставиться до приватизації землі, а 55,3% — до приватизації великих підприємств.
Який прогноз?
Щодо оцінок молодими респондентами найближчих перспектив суспільного життя, то їм притаманний певний оптимізм. Зокрема, 30,3% із них вважають, що в найближчий рік «наше життя більш-менш налагодиться», тоді як 22,2% дотримуються думки, що поліпшення не варто очікувати. Утім, найбільше (47,5%) тих, хто утримався від прогнозу. Тож оптимізм цей поміркований. У відповідях на запитання «Які почуття переважають, коли ви думаєте про майбутнє України?» найчастіше згадують почуття надії (50,6%), але з нею межує тривога (30,6); і хоч оптимізм посідає третє місце (25), ненабагато відстають від нього розгубленість (20,8) і страх (18,5%).
До речі, хоч молодість вважається «часом сподівань», учасники опитування віком до 30 років відзначали надію як переважаюче почуття при думці про майбутнє України порівняно рідше, ніж середнє (56,9) і старше (59,7%) покоління. Тобто майбутнє видається молоді непевним навіть більше, ніж іншим віковим категоріям, вона дивиться у нього з надією, змішаною з острахом. Невипадково серед молоді найбільшу частку (78,7%) становлять ті, хто погодився з твердженням, що за нинішнього безладу і непевності важко зрозуміти, у що вірити, і лише 8,1% дали заперечну відповідь.
Отже, у поглядах на суспільні проблеми та перспективи молоді притаманна певна «мозаїчність», аморфність уявлень і переконань, спричинена динамічністю суспільних перетворень, інституційною неусталеністю, з одного боку, і відсутність життєвих переконань — з іншого.
Прагматизм у поєднанні з певною стриманістю щодо політичних пертурбацій, зосередженість на відносинах соціального мікросередовища є стартовими позиціями, з яких сучасна молодь сприймає спадщину, набуту старшими поколіннями.
Яна ЛАДОМСЬКА
також у паперовій версії читайте:
- РІДЕРИ ЙДУТЬ!
- КОЛИ МІСЦЕ ЗАБРОНЬОВАНО...
назад »»»