УСЕ ПРО КОМУНАЛЬНІ ТАРИФИ
Як відомо, населення «ріжуть» без ножа зростаючі тарифи на «комуналку». І, очевидно, правильно робить уряд, працюючи нині над приведенням комунальних тарифів до єдиного знаменника (усім причетним уряд роздав завдання з цього питання і збирається повернутися до нього в серпні). Воно й зрозуміло — розгін цін великий. Чому, скажімо, за гарячу воду в Миколаєві сплачують 9,05 грн за 1 куб. м води, а в Івано-Франківську — 20,43 грн?
На перший погляд, здається, що, може, й справді слід зробити тариф єдиним? А от експерти ЖКГ кажуть, що вивести єдиний економічно обґрунтований тариф для всієї країни практично неможливо. Адже в різних містах — різні витрати на комунальні послуги, різний стан і вік комунальних систем і будинків, які обслуговуються, а звідси — й різні втрати при виробництві комунальних послуг, які накладаються на тариф. Отож ітиметься не про єдиний тариф (а це практично зрівнялівка, через яку, якщо її запровадити, сума для субсидій із державного бюджету може зрости на 10–12 відсотків. Нині її одержують близько 1,2 млн малозабезпечених громадян).
Тут можлива лише політика вирівнювання тарифів у країні через створення єдиної методології їх розрахунків. Вона (ця методологія) повинна враховувати заходи щодо енергозбереження (насамперед для «Теплокомуненерго», щоб вони зменшували виробничі втрати, що нині просто вписують у тариф).
Наприклад, голова правління альянсу «Нова енергія України» Валерій Боровик теж переконаний: єдиний тариф у межах держави за визначенням неможливий. А от у рамках регіонів — цілком реальний, оскільки виробничі витрати на послуги і втрати через аварійні ситуації, неекономне ставлення до ресурсів у одному регіоні приблизно однакові.
Тим-то потребують перегляду не тільки самі тарифи, а й підходи до їхнього формування. Ідеться про затвердження єдиного алгоритму розрахунку обґрунтованих тарифів для всіх областей. І не тільки про це, а й про зростання тарифів (хоч уряд обіцяє їх знизити). Щоправда, динаміка зростання тарифів нині не додає оптимізму. Адже вони аж до травня невпинно зростали. Від початку року ціни на житло, воду, електроенергію, газ та інші види послуг, за даними Держкомстату, виросли на 9,2 відсотка (за квітень — на 1,7, в основному за рахунок підвищення на 15,1 відсотка цін на електроенергію).
Хоч судячи зі статистичних даних, населення зі своїми обов'язками щодо сплати за житло та комунальні послуги так-сяк справляється (у квітні борги за «комуналку» знизилися порівняно з березнем на 5,3 відсотка. Заборгованість скоротилася у 24 регіонах, а середній строк залишився на рівні 2,9 місяця. За даними Держкомстату, за останній рік середні нарахування на «комуналку» на одного власника рахунку з умовним споживанням електроенергії 150 кВт у квітні зросли на 33,5 відсотка проти попереднього року. Якщо рік тому громадяни заплатили за послуги 30,1 млрд грн (96,6 відсотка нарахованих за цей період сум, то тільки за чотири місяці 2011 року вони заплатили 15,6 млрд грн (95,9 відсотка всіх виписаних за цей період рахунків). Паралельно витрати на субсидії зросли втричі (в січні — квітні субсидії призначено 463,8 тис. сімей, або 93,6 відсотка всіх, хто звернувся, і в 2,2 раза перевищують їх кількість у 2010 році). Середній розмір субсидії на сім'ю в квітні збільшився в 1,6 раза порівняно з квітнем 2010 року — до 107,1 грн. При цьому 60,8 відсотка сімей, що одержали субсидії, складаються з однієї людини. Найбільші витрати в Севастополі і Києві (494,7 грн і 243,6 грн відповідно).
Але річ у тім, що громадяни все ж якось оплачують зрослі тарифи, а галузь — ні. Вона згинається під тягарем високих цін і від необхідності дотувати населення: швидко збільшується заборгованість підприємств ЖКГ за енергоносії (за газ — 11,1 млрд грн, за електроенергію — 2,3 млрд. Збитки підприємств зростають і від початку 2011 року становлять 1,5 млрд грн).
Водночас ціни на газ очевидно зростатимуть і далі. У третьому кварталі напевне платитимемо вже по 350 дол. за тисячу кубометрів, а в четвертому — по 400 дол., якщо, звісно, Росія не погодиться змінити формулу розрахунку. Міненерго вже підрахувало, що доведеться підвищувати ціну на газ для населення в 2,5–3 рази, а це означає, що зростуть і комунальні тарифи.
Зростання цін на енергоносії — то одне, що тягне за собою зростання тарифів на «комуналку».
З іншого боку, МВФ постійно нагадує: транш прийде в Україну лише після реформи пенсійної системи й неодноразового підвищення цін на газ для населення.
Глава Представництва фонду в Україні Макс Альєр нагадав, що в грудневому меморандумі українська сторона обіцяла підвищити ціни на газ уже в квітні і червні. Тепер наші керманичі доводять МВФ, що населення більше підвищень не потягне, та й газу дешевого ми заготовили вдосталь.
Як на цьому тлі сприймати обіцянки уряду, мовляв, знайдено спосіб тарифи далі не підвищувати, що уряд і громадяни матимуть механізм, який не дозволятиме необґрунтовано підвищувати тарифи? Який це механізм, поки що не зрозуміло.
Прем'єр запевняє, що, по-перше, наступного року на модернізацію галузі уряд готується спрямувати рекордну досі суму — понад 5 млрд грн; по-друге, найближчим часом мабуть-таки грядуть серйозні зміни в тарифоутворенні і в управлінні галуззю. Ще у 2010 році ухвалено Закон «Про національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України». А на розширеному засіданні уряду, де йшлося про тарифи, стало відомо, що Мінбуд нарешті розробив і представив проект указу Президента «Про створення Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг». Хоч функції цього органу знов-таки поки що остаточно не відомі (розмова точиться вже кілька років), можна передбачити, що реформа буде кардинальною. Частково чи цілком — функції розрахунку тарифів для кожного регіону заберуть у місцевих рад і передадуть новій структурі. Можливий і м'якший варіант: Нацкомісія регулюватиме методику розрахунку, за рамки якої місцеві органи влади, затверджуючи ціни на послуги ЖКГ, виходити не зможуть. Якщо ціни на газ та інші ресурси зростуть, місцеві органи не зможуть вплинути на перегляд тарифів, нарощуючи борги в комунальній сфері (як робили досі і роблять зараз з політичних міркувань).
На підході до другого читання в парламенті й законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України по удосконаленню розрахунків за житлово-комунальні послуги і підвищення якості їх надання». Мета його — щоб громадяни і підприємства платили лише за реально одержані послуги. Зокрема, з цією метою запроваджують договірні стосунки між комунальними підприємствами і споживачами.
Проект також зобов'язує комунальників протягом місяця проводити перерахунок оплати, якщо послуга не надається, а також забороняє вводити послуги, непередбачені договором. А центральні органи відстежуватимуть не тільки стан розрахунків, а й додержання їх порядку.
Може, все це й назрілі заходи. Деякі експерти кажуть, що всі заходи вказують на те, що кінцевим пунктом реформ у ЖКГ буде приватизація (а для цього й робитиметься все, щоб галузь стала привабливою для інвестора).
У цьому році заплановано продаж пакетів держави в обленерго (Кабмін ухвалив розпорядження про продаж 11 таких пакетів). Глава ж ФДМ Олександр Рябченко повідомив, що перші торги будуть наприкінці червня і в липні (передбачають виручку на шість млрд грн). Але блокуючі пакети уряд хоче залишити в себе, щоб зберегти контроль над галуззю. Чи принесе користь приватизація? Як показує попередня практика розпродажу обленерго і облгазів, на жаль, на серйозну модернізацію зношених об'єктів ідуть лише окремі нові власники... Життя покаже.
Що маємо в сухому підсумку? Привабливо, звичайно, звучать обіцянки високопосадовців про те, що комунальні тарифи не тільки не зростатимуть, а, можливо, й знизяться. Та скільки ми тих обіцянок уже чули! До того ж низка об'єктивних чинників заперечує такі можливості. Тим-то зачекаємо прийняття обіцяних законів і того, як вони впроваджуватимуться в житті. Тоді й зрозуміло буде, чим серце заспокоїться.
також у паперовій версії читайте:
- ЗАРПЛАТИ БЮДЖЕТНИКІВ ЗРОСТУТЬ
- ДОПОМОГА ПРИ НАРОДЖЕННІ ТРЕТЬОЇ ДИТИНИ ПЕРЕВИЩИТЬ 100 ТИС. ГРН
- ЧИ БУДЕ ДОСТУПНИМ ЖИТЛО?
назад »»»