ЯКА АРМІЯ НАМ ПОТРІБНА?..
Маємо те, що маємо
Нині чисельність Збройних Сил України становить близько 200 тисяч осіб, що, погодьтеся, не так уже й мало. Але ж кількість і якість — це, як кажуть в Одесі, дві великі різниці...
— Більшість частин і підрозділів не спроможні виконати покладені на них обов'язки,— говорить незалежний військовий експерт, генерал-майор у відставці Вадим Гречанінов.— Наприклад, через украй низький професійний вишкіл, оскільки навчання, стрільби та водіння техніки, без яких просто неможливо уявити будь-яку армію, практично не проводяться. А ті, що все ж відбуваються, охоплюють п'ять–сім відсотків особового складу. Отже, про яку бойову готовність можна говорити?..
Згідно з чинним законодавством, на потреби оборони мають асигнувати не менше трьох відсотків ВВП. Як мінімум. Але за 19 років існування ЗС жодного разу ця норма закону не була виконана: фінансування коливається в межах 1–1,3 відсотка. Наприклад, цьогорічний бюджет становить 13,6 млрд грн — стільки ж, скільки МВС.
Тому бюджети Міністерства оборони самі військові називають бюджетами проїдання: понад 90 відсотків грошей, закладених у кошторис військового відомства, витрачається на утримання особового складу. Зокрема, харчування, обмундирування, утримання сотень складів та арсеналів, на що йде чимало грошей.
— За 19 років незалежності на озброєння ЗС України прийнято лише 93 нові й модернізовані зразки озброєння і військової техніки, що були створені на вітчизняних підприємствах оборонно-промислового комплексу (ОПК). При цьому кількісний показник усього обсягу новітнього та модернізованого озброєння нині не перевищує 10 відсотків, решта, тобто 90 відсотків, є морально і фізично застарілими,— вважає головний інспектор Міністерства оборони України генерал-полковник Валерій Фролов.
Тривогу за українське військо поділяє і генерал-полковник Микола Петрук — колишній командувач Сухопутними військами, а нині народний депутат України:
— Збройним Силам дали тільки на проїдання. Такий бюджет уб'є нашу армію, вона більше не підніметься! Не можна ЗС і далі тримати в тому стані, в якому вони перебувають! Не можна доводити їх до ручки, щоб залишився тільки солдат з автоматом, і більше нічого.
Важко не погодитися з генералами, адже цьогорічні 13,6 млрд грн — це вкрай мізерна сума, зважаючи на яку, навіть думати про розвиток Збройних Сил не доводиться — не те що говорити.
Не так сталося, як гадалося
Коли парламент ухвалив Декларацію про державний суверенітет, деякі українські політики стверджували, що «з розпадом радянської імперії нам ніхто і ніщо не загрожуватиме». Минуло не так уже й багато часу, і ми переконалися, що ера братання народів ще не скоро настане: у світі не те що не поменшало так званих гарячих точок, а побільшало. У тому числі й поблизу українських кордонів. Для прикладу згадаймо хоча б молдовсько-придністровський конфлікт на початку 90-х, які мав усі шанси перекинутись і в Україну. Звісно, свою роль зіграла дипломатія, інші важливі чинники. Але, як зізнався в розмові зі мною один колишній високопоставлений співробітник українських спецслужб, гарячі голови по той бік Дністра остудило саме українське військо.
— На той час стан ЗС України був значно кращим, ніж нині,— зазначив генерал.— І, використовуючи їх можливості, до прилеглих із Молдовою кордонів були підтягнуті значні сили, оснащені першокласним озброєнням, здатним в одну мить зробити з противником те, що колись радянські солдати зробили з китайцями під час конфлікту на Даманському півострові...
Цілком згоден із генералом, оскільки був безпосереднім свідком, як уздовж Дністра українські вояки займали — за лічені години — бойові позиції. Тепер навряд чи ЗС були б здатні так оперативно зреагувати на виникнення військової загрози поблизу рідних рубежів. Вона, на жаль, можлива.
— У Придністров'ї може повторитися сценарій російсько-грузинського конфлікту 2008 року в Південній Осетії. Ті події показали, що будь-що може трапитися в будь-який момент. Ми не можемо змиритися з таким ризиком для нашої безпеки,— заявив наприкінці минулого року президент Румунії Траян Бесеску, говорячи про необхідність зміцнення обороноздатності своєї країни, яка, нагадаю, є членом НАТО і може розраховувати на допомогу цього Альянсу.
До речі, деякі румунські політики відверто говорять про територіальні претензії і до України. Так, вони не біля влади, але можуть мати її завтра. Та чи чують їх українські політики? Мабуть, що так. Але якщо судити з їхніх кроків щодо розбудови армії, яка є одним із головних чинників гарантування національної безпеки, то ні.
Утім, останнім часом лунають голоси і всередині України, які не можуть не насторожити. Так, розмірковуючи про проблеми русинів, ужгородський священик Дмитро Сидор, який водночас очолює і політичний рух цієї народності в Закарпатті, заявив:
«Після багатьох років вимог своїх прав ми вправі зі зброєю в руках захищати свою свободу. Ми звинувачуємо Київ в етноциді, в дискримінації з елементами геноциду. Якщо Україна не в змозі визнати наш суверенітет, то нехай зніме із себе тягар дотаційного регіону, і ми мирно розійдемося. Народ має право зі зброєю в руках захищати свою свободу. Це чинна норма. Хто нині засуджує хорватів, які воювали проти сербів?..»
Оцінку подібним висловлюванням повинні давати, як мовиться, компетентні органи. Я ж хочу сказати про інше. Чи не станеться так, що від слів Дмитро Сидор та його однодумці спробують перейти до конкретних дій? Хочеться вірити, що до цього не дійде. Водночас, подібні заяви мають насторожити політиків, відповідальних за стан українського війська, яке в разі необхідності краще за будь-яке інше силове відомство може протверезити будь-яких «пригноблених».
Плани є. Справа за виконанням
Не так давно було презентовано Стратегічний оборонний бюлетень України на період до 2025 року та Концепцію реформування Збройних Сил України на період до 2015 року. Цінність цих документів, як на мене, полягає вже хоча б у тому, що вони передбачають низку заходів, дозволяють «бачити», хоч і приблизно, але все ж майбутнє обличчя наших ЗС. Не можна не враховувати і їхні недоліки, про що вже заявили деякі фахівці з національної безпеки. Зокрема, колишній міністр оборони Олександр Кузьмук, який тепер обіймає посаду першого заступника голови Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони, заявив:
— Головне, чого немає в концепції,— це ситуації, що склалася, яка і спричиняє необхідність реформування Збройних Сил. А ситуація така, що країна стала позаблоковою. Це докорінно змінює структуру, завдання, принципи підготовки і застосування Збройних Сил. Крім цього, не враховано, що країна (не тільки наша) перебуває напередодні наступного етапу глобальної фінансово-економічної кризи, що, безумовно, позначиться не тільки на економічній ситуації в країні, а й на загостренні протиріч між державами, між блоками і всередині країни.
Криза впливатиме на розвиток подій у державах, де конфлікти жевріють. Це, на жаль, у концепції не враховано. А без цього не можна сформулювати майбутню структуру ЗС, їх оснащення, забезпечення, озброєння, порядок застосування армії. У концепції також не визначено конкретну мету, якої має бути досягнуто у 2015 році: який саме ступінь готовності та здатності Збройних Сил України потрібен для виконання завдань за їх конституційним призначенням?
А ось у Стратегічному оборонному бюлетені України на період до 2025 року перспективи нашого війська окреслюються чіткіше. Наприклад, згідно з цим документом передбачається, що його загальна чисельність протягом наступних 15 років зменшиться на 40 тисяч. І буде це зроблено за рахунок скорочення тих структур, які не впливають суттєво на боєготовність ЗС. Причому скорочення це відбудеться упродовж двох років: уже у 2015-му чисельність армії становитиме близько 160 тисяч осіб, з-поміж яких 130 тис. — військовики. А до 2025 року пропонується скоротити військо ще на 10 тисяч. Якщо говорити про технічне оснащення ЗС, то передбачається, що через 15 років Україна матиме 660 танків, близько двох тисяч бойових броньованих машин, 200 військових літаків і 180 вертольотів. Найчисельнішими будуть, як, до речі, і нині, Сухопутні війська.
Не забули розробники цього документа і про наші Військово-Морські Сили: до їх складу входитимуть близько 30 бойових кораблів, 50 літаків і вертольотів, танків та інших бойових машини — усього понад 300 одиниць.
Попри сучасне озброєння, успіх на полі бою залежить все ж, насамперед, від людей. Це — аксіома. Тому слід очікувати і досить кардинальних змін у кадровій сфері. Зокрема, відповідно до Стратегічного оборонного бюлетеня України на період до 2025 року Збройні Сили через 15 років має бути на всі 100 відсотків укомплектовано контрактниками. При цьому наголошується на тій обставині, що вже у 2015-му їх повинно бути не менше 80 відсотків від загальної чисельності ЗС. Близько 10 тисяч офіцерських посад буде замінено сержантськими, що підвищить статус цієї категорії військовослужбовців. Звісно, при цьому не забудуть і про фаховий рівень тих, хто обійме ці посади, оскільки в Україні діє ціла низка навчальних закладів із підготовки молодших командирів.
Найбільше уваги щодо професійної підготовки приділятимуть об'єднаним силам швидкого реагування, до складу яких входять боєздатні частини і підрозділи. Але...
При всій повазі до розробників Стратегічного оборонного бюлетеня України і досить розгорнутій картині майбутнього українського війська, головним документом, що визначає засади військової політики України, є вищезгадана концепція, яка, на думку деяких політиків, військових, є «дещо сирою».
— У цьому не бачу нічого страшного для національної безпеки країни,— каже генерал-майор Вадим Гречанінов.— Нагадаю, що триває робота над розробкою нової Стратегії національної безпеки України, а також Військової доктрини України. Це якраз той випадок, коли поспішати потрібно, як мовиться, повільно. І робота над концепцією триватиме до того часу, допоки не стане зрозумілим зміст усіх цих документів. Я маю на увазі насамперед те, щоб ці важливі документи не суперечили один одному, як це вже не раз бувало в нашій новітній історії.
Головне, щоб ухвалені документи неухильно виконувалися, щоб підвищувалася бойова готовність Збройних Сил, їх спроможність адекватно реагувати навіть на гіпотетичні загрози.
також у паперовій версії читайте:
- КОЛИ «ПРИЛЕТИТЬ» «САПСАН»?..
назад »»»