«АНДЖЕЙ ВАЙДА: ЗНІМАЄМО!»
Він, безперечно, належить до щасливчиків: упевнено долаючи дев'ятий десяток, класик польського кіно Анджей Вайда не втрачає цікавості до життя. І стверджує, що спокійно засинає, тому, що достеменно знає, для чого йому варто прокинутися вранці. Це одкровення з вуст маестро глядачі почули в документальній картині «Анджей Вайда: Знімаємо!» Її показ завершив ретроспективу фільмів режисера, присвячену його 85-річчю, яка відбулася в столичному кінотеатрі «Київ».
НОВА ЗУСТРІЧ ІЗ МАЙСТРОМ
Польський режисер театру і кіно Анджей Вайда 1954 року закінчив Лодзинську кіношколу, дебютував картиною «Покоління». 1957-го зняв стрічку «Канал», що принесла творцеві всесвітнє визнання і Срібну пальмову гілку Каннського фестивалю. Вайда є одним із засновників польської школи кіно. Екранізував чимало літературної класики, створивши, зокрема, три фільми за мотивами творів Ярослава Івашкевича — «Пан Тадеуш» (кіноверсія поеми А. Міцкевича), «Біси» (за інсценівкою однойменного роману Ф. Достоєвського, здійсненою А. Камю), «Пілат та інші» (за мотивами «Майстра і Маргарити» М. Булгакова).
У фільмах часів комуністичного правління широко вживав «езопову мову». На театральній сцені здійснив постановки таких класичних творів, як «Гамлет», «Злочин і кара».
У 80-ті активно займався політичною діяльністю. Кавалер орденів Почесного легіону двох ступенів. Почесний доктор Вашингтонського та Ягеллонського університетів. Лауреат премії «Оскар» (2000 р.) за особистий внесок у розвиток світового кінематографа. 2008 року під час перебування в Києві з нагоди Днів польського кіно Анджея Вайду було нагороджено орденом Ярослава Мудрого.
Цьогорічний показ фільмів Анджея Вайди в Києві та Одесі є четвертою акцією у рамках спільного проекту Польського інституту в Києві та столичної міської відеотеки — «Польські кіноретроспективи». Започаткований два роки тому він дає можливість періодичних переглядів робіт польських кінорежисерів минулого й сучасності. Традиційними стали Дні польського кіно в Україні, які відбуваються щовесни (незабаром розпочнуться знову) і представляють найцікавіші стрічки останніх кількох років.
Відкрили програму кіноретроспективи «Анджей Вайда: вчора і сьогодні» показом добірки короткометражних фільмів, які дають уявлення, з чого починав уславлений режисер. Глядачі побачили п'ять стрічок — «Ілжецька кераміка» (1951), «Коли ти спиш» (1953), «Поганий хлопець» (1951), «Я іду до сонця» (1955), «Зібранець» (1968).
У наступні два дні шанувальники кіно змогли переглянути два ігрові фільми, зняті в 90-ті. Художній фільм «Перстень з орлом у короні» (1992) є однією з картин Анджея Вайди на тему війни (серед них — «Попіл і діамант», «Самсон», «Пейзаж після битви», «Корчак», «Страсний тиждень», «Катинь»).
У центрі фільму «Перстень з орлом у короні» — події 1945 року. У січні Червона армія, рухаючись на Берлін, увійшла в Польщу. Та чи став її прихід справжнім визволенням для поляків? Можемо простежити на прикладі головного героя — підхорунжого Армії Крайової Марчіна, який командував загоном під час Варшавського повстання. Закінчення війни зробило його життя ще небезпечнішим, адже в повоєнній, підкореній радянським режимом Польщі вже не було чіткої межі «друг — ворог». І часто той, кому на фронті Марчін звик беззастережно вірити, раптом нині виявлявся таємним агентом спецслужб (аналогів радянського НКВС). Як вийти з цього замкненого кола? Герой знаходить трагічну відповідь.
Другий фільм — психологічна драма «Панна Ніхто» (1996) розглядає не менш серйозну проблематику. Це один із небагатьох фільмів Анджея Вайди, у якому він намагається вести діалог з юним глядачем і де знімалися актори дитячого й підліткового віку. Історія 15-річної Марисі, котра разом із батьками, братами і сестрами переїздить із провінції до великого міста, спонукає до роздумів і постійного співпереживання такій беззахисній героїні. Беззахисній тому, що з проявами зла вона щодня зустрічається не лише в школі, на вулиці, а й не має душевного спокою навіть удома, у власній родині.
Те, що відбувається з дівчиною, схоже на безжалісну машину, що морально руйнує зовні та зсередини це надзвичайно тонке, наївне створіння. І врешті деформує його. Марися не витримує наступу цинізму й брутальності і зрікається свого кодексу честі, змінюючи його на закони тих джунглів, у яких опинилася. Та чи поважатимуть подруги, яким Марися так намагається догодити, оцю нову й безлику панну Ніхто? То чи варто втрачати СЕБЕ, хоч би якою високою здавалася мета? Над цим питанням режисер пропонує замислитись усім нам, хоч сам уже давно визначився з відповіддю.
У завершальний день ретроспективи «Анджей Вайда: вчора і сьогодні» глядачі мали ще одну можливість переглянути три короткометражні фільми, але знімав їх не пан Анджей, а ті, хто переймає його досвід у режисерській майстерні Вайди. Показані фільми — «За плотом», «О Боже мій милий, Господи!», «Viva, Maria!» засвідчили, що майстер може пишатися своїми учнями: вміють спостерігати за людьми, життям, реалістично відтворювати характери.
Останнім фільмом кіноретроспективи був уже згаданий «Анджей Вайда: Знімаємо!» — портрет знаного режисера в інтер'єрі зйомок фільму «Катинь», що вийшов на екрани 2008 року. Чуємо монологи Вайди на самоті з собою і розмови з людьми, бачимо його на майданчику і поза ним. І розуміємо: увінчаний багатьма нагородами митець, у творчому доробку якого понад 40 картин, не припиняє хвилюватися, сумніватися і працювати без поблажок, насамперед до себе. «Вдалий фільм — успіх усієї команди, а невдалий — то насамперед прорахунок режисера»,— переконаний Майстер.
Тетяна КРОП
також у паперовій версії читайте:
- «ЯРОСЛАВІВ ВАЛ» СТАВ БРЕНДОМ
- ПАМ'ЯТЬ ЖИВА
- ФЕСТИВАЛЬ ІРЛАНДСЬКОГО КІНО
назад »»»