ЩОБ ЗЛОЧИНИ НЕ КОНСТАТУВАТИ, ЇМ ПОТРІБНО ЗАПОБІГАТИ
Цим принципом керуються у військовій прокуратурі Вінницького гарнізону, працівники якої часто бувають в частинах і підрозділах, проводячи серед військовиків роз'яснювальну роботу.
Армія і злочинність — речі несумісні, але остання все ж пускає свої метастази у військових колективах як Збройних Сил, так і інших військових формувань нашої країни.
У цьому я переконався, зустрівшись з військовим прокурором Вінницького гарнізону підполковником юстиції Михайлом Козачуком.
— Якщо говорити про стан правопорядку в частинах і підрозділах, де ми здійснюємо нагляд за дотриманням і застосуванням законів України, то він останнім часом трохи поліпшився,— зазначає Михайло Васильович.— Приміром, торік поменшало злочинів, пов'язаних із насильством, ухиленням від військової служби, заволодінням зброєю та боєприпасами, учиненням навмисних убивств і завданням умисних тілесних ушкоджень.
Проте без роботи, як мовиться, сидіти не доводиться. Скажімо, у 2010-му військовою прокуратурою Вінницького гарнізону було порушено і відправлено до суду 25 кримінальних справ, із яких 12 — в економічній сфері, три — з ознаками корупції, складено і спрямовано до судів 15 протоколів про корупційні діяння. В них, на жаль, фігурують прізвища офіцерів, які в гонитві за наживою ганьблять і офіцерську, і людську честь.
— Розкажіть, будь ласка, конкретніше про цей напрям роботи.
— Старшина роти Ч. зібрав із підлеглих дві тисячі гривень, пояснивши їм, що вони «до копійки будуть витрачені на ремонт приміщення і створення кращих побутових умов». Але при цьому 400 гривень привласнив. А лейтенант Я., незважаючи, що працівник Збройних Сил України Т. Дробоног перебувала за кордоном, уносив до табеля обліку роботи відомості про те, що вона нібито працювала. Звісно, що їй нараховували заробітну плату. Прапорщик К., переслідуючи корисливі цілі, приховав нестачу понад 2 т дизельного пального, а підполковник З. виділив кількох військовиків-строковиків для виконання завдань, не пов'язаних із проходженням служби. Вони, зокрема, завантажували автомобіль деревиною для потреб знайомого офіцера.
— У Вас були справи і за серйознішими ознаками корупційних діянь.
— Минулоріч ми змушені були порушити кримінальні справи проти кількох офіцерів, які, зловживаючи службовим становищем, завдали державі більш значних фінансових збитків, аніж перелічені особи. Наприклад, капітан К. створив такі умови для підлеглих, що ті протягом тривалого часу були поза межами військової частини. За комфортне життя вони розрахувалися з ним 11 тисячами гривень, а загалом унаслідок такої «душевної доброти» до підлеглих державі було завдано шкоди на суму 23 тисячі гривень. У процесі розслідування ми з'ясували, що цей горе-офіцер дозволив одному зі своїх підлеглих виїхати за кордон...на заробітки, де той перебував близько трьох місяців!
При цьому він справно відраховував своєму командирові «відсотки» із отриманих прибутків.
У деяких офіцерів прокидається талант підприємців і вони починають займатися бізнесом. Не особисто, а наймають, так би мовити, працівників серед підлеглих. Протягом восьми місяців рядовий контрактної служби С., перебуваючи на військовій службі в одній з частин Вінницького гарнізону, тривалий час працював в одній з міських служб таксі, зареєстрований там як приватний перевізник.
Хлопець не лише заробляв на прожиття, а й ділився заробітками зі своїм командиром — капітаном Ч., відраховуючи йому щомісяця 300–500 гривень. Звісно, що той «не помічав» його відсутності в підрозділі. До того ж С. отримував грошове забезпечення, внаслідок чого завдав державі збитків на вісім тисяч гривень.
— Одним із напрямів роботи військової прокуратури є представлення інтересів держави та її громадян у судах. Розкажіть про її результати.
— Вона є однією з пріоритетних у нашій діяльності. Лише минулого року в інтересах громадян було заявлено 45 позовів, а в інтересах держави — 39. Суди задовольнили їх на суму 3,5 мільйона гривень, із яких 1,2 мільйона вже відшкодовано. Інколи нам доводиться докладати багато зусиль, щоб, як кажуть у таких випадках, дати по руках охочим отримати зиск за рахунок держави.
Керівництво одного з приватних підприємств уклало з Державним підприємством МО України «Вінницький проектний інститут» угоду, яка передбачала створення науково-технічної документації на спорудження житлового будинку. Вартість робіт становила майже 1700 тисяч гривень. Фахівці інституту виконали всі роботи у передбачені угодою терміни, але замовник, тобто приватне підприємство, лише частково оплатив їх. Не бажаючи виникнення конфліктної ситуації, директор ДП намагався самотужки досягти виконання умов угоди, тобто повного розрахунку за виконані роботи, надсилаючи на адресу ПП претензійні листи. Останнє не відмовлялося від узятих зобов'язань, але і не поспішало з оплатою. Зважаючи на ситуацію, ми вирішили звернутися до Господарського суду Вінниці про стягнення з підприємців усієї заборгованості в сумі 805 тисяч гривень. Суд задовольнив наш позов, але підприємці оскаржили це рішення в суді вищої інстанції. Розглянувши касаційну скаргу, суд виніс свій вердикт, у якому йдеться: «Рішення Господарського суду міста Вінниці залишити без змін».
Тривалий час одна з приватних авіакомпаній орендувала у Повітряних Сил ЗС України повітряне судно та кілька авіаційних двигунів. Коли прийшов час розраховуватися, спритні підприємці не виявляли такого бажання. Завдяки втручанню військової прокуратури їм доведеться сплатити майже 1600 тисяч гривень. Як і підприємству «Хмельницькатомтехенерго», яке своєчасно не виконало договірні зобов'язання перед Вінницьким обласним військовим комісаріатом. Щоправда, сума позову сягає «лише» 122 тисячі гривень.
Перелік подібних прикладів можна продовжувати.
Щодо обстоювання інтересів громадян, то скажу таке. Торік виявлено численні випадки складання посадовими особами військових частин і установ табелів робочого часу із явно заниженою кількістю відпрацьованих працівниками ЗС годин, що призвело до недоотримання останніми значних коштів. Після нашого втручання їх відшкодовано і люди отримали зароблене чесною працею.
— Однією з проблем українського війська є так звана дідівщина, без неї, мабуть, не обходиться і в підрозділах Вінницького гарнізону. Як військові прокурори борються з нею? Чи ведеться профілактична робота щодо попередження таких випадків?
— Позастатутні стосунки, які час від часу виникають між військовиками, насамперед строкової служби, є проблемою з проблем. Проте таких випадків останнім часом поменшало. Принаймні в частинах і підрозділах, у яких ми здійснюємо нагляд за дотриманням і застосуванням законів. Приміром, минулого року не було зареєстровано жодного такого випадку. Це не щасливий збіг обставин: такого результату досягнуто насамперед завдяки скоординованій роботі правоохоронних органів, командування частин, підрозділів, до якої залучають і молодших командирів. Адже вони краще за інших знають солдатів, перебуваючи практично цілодобово з ними в одному приміщенні, виконуючи певні завдання.
Я і мої колеги часто буваємо в частинах, де зустрічаємося з особовим складом, застерігаємо їх від необдуманих учинків. При цьому наводимо конкретні приклади, як деякі їхні ровесники, намагаючись продемонструвати свою перевагу над товаришами по службі, ламають свої долі. Бо у багатьох випадках навіть за незначне заподіяння шкоди здоров'ю військовика його кривдник потрапляє за ґрати.
У нашій прокуратурі створено «гарячу лінію»: номер телефону, на який можна подзвонити і розповісти про випадки «дідівщини», інші неподобства, ми доводимо до усіх солдатів-строковиків, із якими зустрічаємось, знають цей номер і офіцери. Такі ж телефони є у Вінницькому зональному відділі військової служби правопорядку й підрозділах, які ведуть боротьбу з корупцією. Їх можна знайти і в Інтернеті, де ми просимо не лише повідомляти про випадки порушення законності, а й телефонувати, коли потрібно отримати юридичні консультації з певних проблем.
— Інколи в ролі «дідів» виступають деякі командири.
— Так, хоча вкрай рідко, але і такі бувають випадки. Зокрема, минулоріч ми розслідували і відправили до суду кримінальну справу проти одного з таких горе-командирів, який періодично «прикладав руку» до виховання особового складу. Потерпілими визнано п'ять солдатів. Сподіваюсь, що суд розставить всі крапки у цій ганебній для нашого війська історії.
— Як прокоментуєте випадки травмувань, захворюваності військовослужбовців?
— Вони є теж. У переважній більшості до цього призводить особиста необережність військовослужбовців. Проте інколи винні й командири частин і підрозділів, які не завжди дбають про дотримання правил техніки безпеки при проведенні різних робіт. Зокрема, господарських. Під час перекриття даху казарми відро з розтопленою смолою впало на солдата, який отримав опіки, на щастя, незначні. Але травмувань небагато, а ось щодо захворюваності, то вона найбільше дошкуляє воїнам узимку. І не через недбалість командирів, а тому, що часто військові частини відключають від енергоносіїв і приміщення, у тому числі спальні, не опалюють як слід. Хлопці, щойно відірвані від рідних домівок, не завжди витримують випробування холодом, що призводить до застудних та інфекційних захворювань. Звісно, що при цьому їх звільняють від виконання службових обов'язків, а за потреби відправляють на стаціонарне лікування до військових госпіталів.
— Михайле Васильовичу, поділіться планами на майбутнє.
— Рік тільки-но розпочався. Основні зусилля ми зосередимо на попередженні злочинності у військах. Бо, як говорив давньогрецький філософ Сенека, злочин краще попередити, ніж пожинати його наслідки. Тому і надалі буватимемо в частинах і підрозділах, проводитимемо роз'яснювальну роботу, намагаючись «достукатися» до свідомості солдатів і офіцерів.
Інтерв'ю провів Сергій ЗЯТЬЄВ
також у паперовій версії читайте:
- «ЗАПОРІЖЖЯ» ЗНОВУ В СТРОЮ!
назад »»»