ЗАХИСТИТИ «НЕЗРУЧНОГО» АДВОКАТА
Адвоката, який «не догодив» обвинуваченню, можна на законних підставах усунути від захисту, порушивши проти нього карну справу. Це прямо передбачено в чинному Кримінально-процесуальному кодексі (КПК), ухваленому 1961 року. Нещодавно зареєстрований у Верховній Раді законопроект може «поховати» цю антиконституційну норму, що грубо порушує права людини.
Монопольна версія слідства
Спроби вирішити зазначену проблему робили неодноразово, зазвичай вони активізувалися під час дискусій з приводу проектів нового КПК. Однак норма, що суперечить презумпції невинуватості, виявилася більш ніж живучою. Тепер позбутися головного болю вирішили, зайшовши з іншого боку — не чекаючи появи нового кодексу. У парламенті зареєстровано законопроект під назвою «Про внесення змін до деяких законів України (щодо виключення деяких обставин, що виключають участь у справі захисника)».
Якщо на проблему подивитися ширше, слід зазначити таке. Вітчизняний слідчий зазвичай вважає адвоката своїм супротивником — така особливість нашого менталітету. Вихований у традиціях інквізиційного процесу (вони живучі й донині), слідчий у своїх діях керується обвинувальним ухилом. Тож прагнення захисника до об'єктивності розслідування часто не зустрічає розуміння з боку особи, котра його проводить. Навіть якщо вона теоретично погоджується з тим, що кримінальний процес має бути побудований на засадах змагальності, на практиці правомірні дії адвоката нею розглядаються як перешкода на шляху до встановлення свого бачення істини у справі.
До слова, на думку Миколи Сірого, старшого наукового співробітника Інституту держави і права імені В. Корецького, кримінальний процес у нашій країні розглядають як змішаний: змагальність передбачено в суді, але не на досудовій стадії.
Навіть якщо позиція захисту аргументована, слідчий схильний знехтувати нею, якщо вона не збігається з його монопольною версією, зазначає голова асоціації «Конституційність і легітимність» Артем Недашковський. Такий стан може бути зумовлено спектром причин: від намагання приховати те, що кримінальну справу проти підозрюваного порушено незаконно, банальної показухи аж до хибного розуміння службових обов'язків. Зрештою, був же у вітчизняній практиці абсурдний випадок, коли підозрюваний написав відмову від адвоката, мотивуючи це тим, що той буцімто заважає йому зізнатися в скоєному злочині. Цей факт набув розголосу тому, що засуджений звернувся до Європейського суду з прав людини, який установив: у згаданій справі допущено порушення.
Проте конфлікт неминучий. Адже одна сторона намагається відстояти своє бачення обставин, які розслідують, інша — адвокат — занепокоєна упередженим, на його думку, ставленням до підзахисного, неповнотою слідства, що суттєво шкодить інтересам його клієнта. Тому часто слідчий намагається усунути «неугодного» захисника зі справи. Арсенал засобів для цього чималий. Зокрема, адвоката можна звинуватити в тому, що він нібито перешкоджає встановленню істини, затягує розслідування тощо. Нерідко в хід іде важка артилерія — правоохоронні органи зловживають своїм правом і проти захисника ініціюють карну справу за надуманими підставами. А згідно з п.4 ч.1 ст. 61 КПК захисником не може бути особа, щодо якої порушено кримінальну справу (не за фактом, а персонально проти адвоката). Вочевидь, це положення суперечить презумпції невинуватості, Конституції та нормам міжнародного права.
Заборона на професію
При застосуванні згаданої статті порушується право підозрюваного на ефективний захист, отже, на справедливе правосуддя. Це може призвести до того, що засудженими можуть бути невинуваті особи. Порушуються також права адвоката — особі, вину якої не доведено, без суду забороняють протягом невизначеного терміну займатися професійною діяльністю. До слова, якщо карну справу відкрито стосовно судді, слідчого, чи прокурора, це не вважається підставою для автоматичного відсторонення їх від роботи (особливо якщо йдеться про необережний злочин).
Не залишилася непоміченою ця колізія і в Раді Європи. В Резолюції ПАРЄ № 1466 від 5 жовтня 2005 року «Про виконання обов'язків та зобов'язань Україною» зазначено: наша держава має скасувати положення законодавства, які дають змогу прокуратурі заборонити адвокатові представляти своїх клієнтів у разі порушення проти нього кримінальної справи, адже це несумісно зі стандартами Ради Європи.
Проти зазначеної драконівської норми, що відкидає правову систему на кілька десятиліть назад, неодноразово виступали провідні вчені, юристи-практики. Вимога позбутися цього правового атавізму — серед новел згаданого законопроекту. У ньому передбачено посилення правових гарантій захисника у випадках усунення його від справи. Досягти цього запропоновано шляхом розширення судового контролю за такими діями та запровадженням можливості оскаржити в апеляційному порядку рішення суду про усунення захисника від участі в справі. Це, як сказано у висновку Головного науково-експертного управління апарату Верховної Ради, сприятиме дотриманню принципів незалежності, законності та поваги до адвокатської професії, які передбачені не тільки у «Правилах адвокатської етики», а й положеннями чинного кримінально-процесуального законодавства.
Водночас автори законопроекту усвідомлюють: важко адвокатові, щодо якого порушено кримінальну справу, бути незалежним і зосереджуватися винятково на захисті прав свого клієнта. Однак це питання мають вирішувати з огляду на правила професійної етики.
Хай там як, а законопроект дає можливість усунути антиконституційну норму-довгожителя і підрихтувати застарілу будівлю КПК ще кількома необхідними підпорками чи поправками (нині їх налічують майже дві сотні). Тоді з переліку підстав, із яких захисника може бути усунуто від справи, зникнуть такі, що не відповідають стандартам справедливого судочинства.
Ніна КЛИМКОВСЬКА
також у паперовій версії читайте:
- ЗАПИТУВАЛИ— ВІДПОВІДАЄМО
- НОВАЦІЇ В УСИНОВЛЕННІ
- ЖУРНАЛІСТІВ ЗРІВНЯЮТЬ ЗІ СВЯЩЕНИКАМИ?
- ВКЛАДАЙТЕ КОШТИ В ПІДЛІТКІВ
назад »»»