ЛІВІЙСЬКА
ТРАГЕДІЯ
Хоч до закінчення заворушень у регіоні Близького Сходу ще далеко, але вже можна сказати, що доля мільйонів арабів вирішується в Лівії.
Невдоволення режимом Муаммара Каддафі демонструють лідери племен, які самі хочуть володіти нафтовими багатствами. Лівійська інтелігенція також стомилася жити за умов обмежень та екстравагантних ідеологічних експериментів. Перша міжнародна реакція на народне повстання у Лівії обумовлювалася експортною нафтогазовою орієнтацією місцевої економіки.
Євросоюз, наляканий стрімким подорожчанням енергоносіїв, підтримав жорстку позицію США. Адже президент Барак Обама назвав події, що відбуваються у Лівії, загрозою національним інтересам Сполучених Штатів. Найрадикальніша частина американських республіканців вимагає, аби з кораблів середземноморського шостого флоту США було нанесено ракетний удар по Каддафі.
Він, у свою чергу, не соромиться заходів, спрямованих на придушення опозиції. Пояснення подій у країні з боку «лідера лівійської революції» суперечливе. Спочатку він запевняв, що Лівія стала жертвою змови терористів «Аль-Каїди», з якою бореться Захід. Однак після критики своїх дій західними політиками Каддафі перейшов на звичну риторику, засуджуючи імперіалістів, котрі начебто намагаються перетворити Лівію на свою колонію.
Понад два тижні протестів у державі підірвали фундамент панування клану Каддафі. Майже всі його найближчі співробітники зрадили диктатора. Дедалі жорсткішою стає реакція на громадянську війну у Лівії з боку Заходу.
Лівійські енергетичні ресурси відіграють важливу роль для економіки Італії. Лівійські капітали є у важливих галузях італійської промисловості — від автомобілебудування та модного одягу до італійських футбольних клубів вищої ліги. Тому, на відміну від французького президента Ніколя Саркозі, котрий зажадав негайної відставки Муаммара Каддафі, італійський прем'єр-міністр Сільвіо Берлусконі у цьому питанні виявився не такий категоричний. Хоч він визнав, що його лівійський друг не контролює більшої частини держави.
Наслідки лівійської трагедії неминуче вийдуть за межі Північної Африки і навіть Середземномор'я. Європейський Союз уже готується до подолання чергової гуманітарної кризи, пов'язаної із новими хвилями біженців з країн Магрибу. Запровадження чергових економічних санкцій проти Лівії з боку Євросоюзу і США, а також низки інших держав виглядає як акт відчаю. Будь-які санкції не є важелем впливу на Каддафі, котрий діє за власною логікою відчайдушного утримання влади, й навряд чи ефективні взагалі. Проте «щось робити» вимагала громадська думка демократичних країн, шокована масштабами кровопролиття.
Якою б незначною була частка лівійської нафти на світовому ринку, котру начебто компенсувала Саудівська Аравія, після масових заворушень мине певний час, перш ніж нафтогазову промисловість Лівії буде відновлено. Країна випадає з вісі нафтодобувних держав на чолі з Іраном та Венесуелою, які були в опозиції до Заходу. Тому в разі ймовірного закінчення епохи Каддафі на Лівію чекає непростий перерозподіл сфер впливу між провідними нафтовими кампаніями США, Євросоюзу, Китаю, можливо, Росії. Перед тим треба буде скасувати режим міжнародних санкцій. Це доведеться робити в «аварійному порядку», адже телевізійна картинка з Лівії нервує біржових гравців і ставить під сумнів цьогорічні оптимістичні прогнози щодо остаточного подолання наслідків трирічної світової економічної кризи.
У найгіршому випадку прогнозується територіальний розпад Лівії на провінції Кіренаїка та Триполітанія. Місто Бенгазі, яке є столицею провінції Кіренаїка, традиційно опозиційне до Муаммара Каддафі. Є вірогідність і територіальних претензій до Лівії з боку сусідів, передовсім держави Чад. Незалежно від подальшої долі Каддафі, Лівія навряд чи буде головним спонсором діяльності Африканського союзу, у долі якого також може відбутися різкий поворот.
Ще більше питань виникає з приводу перспектив внутрішньополітичного розвитку Лівії після відставки Каддафі. Стабілізація у країні у будь-якому разі відбудеться не відразу. Адже у поділеному на племена з різними інтересами лівійському суспільстві немає жодних рис, необхідних для становлення демократичної форми правління. У державі відсутні політичні партії, здатні представляти загальні інтереси. За цих обставин «війна всіх проти всіх» виглядає реалістичним прогнозом для Лівії на найближчі місяці.
Отже, лівійська трагедія негативно впливатиме на глобалізований світ. Не виняток у цьому сенсі й Україна. Не відома доля значної частини вітчизняних медиків, які працювали у віддалених районах Лівії. Під сумнівом опинилися перспективи виконання низки контрактів у військово-технічній та нафтогазовій сферах. Одначе найнеприємнішим є вплив лівійської ситуації на подальше подорожчання нафти і фактичне обмеження альтернативних джерел отримання цієї сировини Україною.
також у паперовій версії читайте:
- ІРЛАНДЦІ БОРЮТЬСЯ З ТРАДИЦІЯМИ БІДНОСТІ
- ПОЛІЦІЯ ЗАМІСТЬ МІЛІЦІЇ
- У ПОШУКАХ «АРКТИЧНОГО» КОМПРОМІСУ
назад »»»