КРАЄВИДИ МІЖСЕЗОННЯ ПО-ЗАКАРПАТСЬКОМУ
Сімейна рада засідала довго,
Хоч і було питання лиш одне:
Яку найкращу вибрати дорогу
В курортне заспокійливе турне.
Камертон настрою й позитиву
Я б додала: ще й оздоровче, наповнене магією позитивних емоцій. Такими осередками здоров'я й відпочинку славне Закарпаття. Недарма ж воно надихнуло на вірш Сергія Цимбалюка, школяра з смт Млинів на Рівненщині. Враження хлопця поділяють ті, чиї ноги там ступали і душа співала. Тому цей географічний центр Європи називають українською Швейцарією, Срібним краєм, оазою зеленого туризму, що влітку притягує любителів «полювати» на гриби та ягоди, а взимку — гірськолижників. Нині, щоправда, на верховинах і полонинах снігу малувато. Утім, прихильників джерел мінеральної води вони не обійдуть. Підтверджує факт і статистика: в наймолодшій області України розвідано 360 корисних джерел, котрі надихнули оптимістів прокласти мережу маршрутів «Туристичний шлях мінеральної води краю».
Вирушивши «на води», пілігрими можуть не лише пити природну мінералку, а й приймати термальні, лікувальні ванни, слухати поради й легенди про цілющі її властивості.
Зізнаюся, перед тим як сама опинилася там, де «стоїть гора високая, попід горою...» водоносні горизонти, вирішила ознайомитися з враженнями тих, хто вже там побував. Як виявилося, найефективнішою точкою «дослідники» визнають осередок від міста Свалява до села Поляна. Кажуть, саме там розташований камертон настрою і позитиву. Тож і їдуть туди «заряджатися» з усієї України, Чехії, сусідньої Угорщини, Росії, США, Франції, Ізраїлю. Ті, котрі перевірили на собі мінеральну силу «Поляни Квасової», «Сваляви» чи «Лужанської», через «сарафанне радіо» передають інформацію рідним, близьким та знайомим. Працює на користь Закарпаття й Інтернет. Саме він заінтригував любителя мандрувати й розважатися пражанина Романа.
— Від Праги до Поляни так далеко, та прилетів туди я, мов лелека,— відповів віршами спортивного вигляду пан з лижами на моє запитання, звідки він.— Думаю, що п'янке повітря, вода, краща за карловарську й баден-баденську, гора Ведмежа з 700-метровим підйомником, смачнющі страви надихнуть мене не лише на вірші, а й на музику. Щоправда, писати їх, тобто вирізати на деревах у лісі, як тут уже понарізали, я не буду. Якщо можете, попросіть таких «творців» не знущатися над природою.
— Ми теж приєднуємося з таким проханням,— заговорили жінки з невеличкого гурту, котрі активно фотографували мальовничі пейзажі й на диктофон записували слова пісень, які пригадували. Вони щороку взимку приїжджають сюди з Києва днів на десять «провітрювати» легені, бо повітря чисте-пречисте. Отож і вирішили вже в столиці зробити фотовиставку, присвячену улюбленому курорту, а під кожним знімком надрукувати віршовані й пісенні рядки. Саме з їхнього доробку я дещо і «злизала»: «Посилала мене мати до... бювету воду брати». «І в юнь, і в старість життя нам у радість, бо живемо ми всі з надій». «Казковий цей чарівний край, серця закоханих єднай». «У твоєму я вічнім полоні, закарпатська садиба й рідня».
Місцевих мешканців, тих, у кого тут «садиба й рідня», впізнаєш одразу. Майже всі вони їздять не на бричках, а на жигулях і ладах. Як з'ясувалося, посадили їх на такі авто вигідні кредити й ціни. Тому кожен водій такої машини зазвичай розповідає про цікавинки свого району, пропонує (не за спасибі) показати його принади і квартири, де можна оселитися. Остання пропозиція має альтернативу — великих і малих пансіонатів, готельних комплексів, оздоровниць повно. Йдіть, дивіться, вибирайте зараз, у міжсезоння, коли ціни падають, а пропозиції зростають.
У гостях — як удома
Вибирати є з чого. Вже за десять кілометрів від райцентру Свалява, біля повороту на територію санаторію «Сонячне Закарпаття», на мосту річки Пиня всіх охочих запрошують «Лілея», «Едельвейс», «Шафран», «Меліса», «Квітка полонини», «Квітка Закарпаття». Це не ботанічний сад, а назви закладів. Їхні господарі мають пристрасть до мальовничих рослин. Мабуть, тому й кольори цих споруд веселі та яскраві. Є там комплекс і з екзотично-загадковою назвою «Славутич Закарпаття». Де тече той Славутич, тобто Дніпро, так і не знайшла. А ось де оселився зелений туризм, уже знаю: в затишному «Краєвиді». То виключно жіноча обитель. Маю на увазі тих, хто його створив, хто там фактично живе, їжу готує, обслуговує, гостей приймає й білосніжну кішку Масяню прихистив.
— Хай би там як, але те, що в домі хазяйка жінка,— вже аксіома,— з усмішкою відкрила секрет організатор і натхненник затишку пані Валентина Котлярова.— У нас найчастіше оселяються ті, хто любить так званий отчий дім, де раді прибульців прийняти, по-домашньому нагодувати, допомогти полікуватися, на екскурсію піти чи поїхати. Коли треба, то й грибів, ягід назбирати.
— Знаєте, куди з особливим інтересом і пристрастю влітку вирушають і туристи, і працівники «Краєвиду»? — поцікавилася адміністратор Віра Грошик.— На свято мінеральної води до наших сусідів у село Уклин.
Сьомого липня там влаштовують море розливане корисних і смачних закарпатських вод. Подейкують, незабаром та акція, заснована головою сільради села Поляна Іваном Дрогобецьким, перетвориться на фестиваль.
На жаль, я там ще не була, мед-пиво не пила, але вже знаю: всіх старих і малих частують і водами, й національними стравами, катають на конях, дітей розважають, охочих навчають вишивання, гончарства, різьблення. Зрання до смеркання співають і танцюють фольклорні ансамблі з найближчих сіл. Звісно ж, їдуть туди й популярні митці. Досі згадують виступи Анатолія Матвійчука, Степана Гіги. Була і «Фабрика зірок».
Я хотіла б, аби там влаштували й конкурс найкращих кухарів, тих, хто готує справжню смакоту — банош, човлент, токан, гомбовці. Те, що я скуштувала з рук Вікторіки з «Краєвиду», не лише надзвичайно сподобалося, а й надихнуло переписати кулінарні рецепти та спробувати приготувати їх удома. Зізнаюся, в цьому я не одна. Киянка пані Тетяна вже полонила сім'ю човлентом і баношем.
Узагалі, в тому урочищі Тихому, що причаїлося на висоті 340 метрів над рівнем моря (вибачте за тавтологію) — справжнє море вражень і відкриттів. Уявляєте, місцеві жителі традиційно готують токан, кашу з кукурудзяної крупи,— тільки на воді «Поляна Квасова». Така особливість разом із смаженим салом і овечим сиром робить страву смачнющою й поживною.
— Оце чого я виглядаю як парубок у свої сімдесят років? — запитав худорлявий чоловік з каністрою для води біля бювету.— Бо моя мама й дружина готують майже все на цій, джерельній.
Вода не тільки греблю рве...
Вирішила розпитати тамтешніх професіоналів, що то за диво-дивнеє «Поляна Квасова».
— Ми відрізняємося від багатьох,— поділився Іван Мигович, головний лікар лікувально-оздоровчого комплексу «Сонячна долина».— У пісні співають «На долину туман упав...», а в нас, на долині, скрізь лікувальна вода. Навіть, за легендою, настояна на квітах. Сил набирає — від землі, енергії — від сонця. Гіди завжди розповідають курортникам, як у сиву давнину сім'я знайшла тут джерело життя, а долину назвала Сонячною. Ми ж опираємося на наукові дослідження. З цією метою мінеральні води Свалявського району відправили на експертизу в Італію, Францію, Швейцарію. Там визначили її лікувальні властивості. В американському штаті Невада — екологічну чистоту. Виявляється, їхня природна радіоактивність у вісім разів менша, ніж допускають жорсткі норми США. Тому свалявські мінеральні за деякими екологічними вимогами переважають найвищі світові стандарти. «Поляну Квасову» цінують як лікувально-столову, вуглекислу, гідрокарбонатну, натрієву, слабкокислу, середньої мінералізації.
За складом і властивостями вона близька до «боржомі», однак містить удвічі більше розчинних мінералів, у півтора раза більше вуглекислоти, у ній є бром і фтор.
— Нашу сім'ю полонив цей мальовничий курорт не лише за цілющу воду,— розповіла енергійна одеситка Людмила.— Тут винятковий помірно-континентальний клімат: зима м'яка, літо неспекотне, що для нас особливо важливо, осінь по-справжньому оксамитова. Сонячного сяйва — близько двох тисяч годин на рік. Коли треба, то можна і варто зробити долікарське та лікарське обстеження, перейти на санаторно-курортний режим, сісти на дієту, взятися за кліматотерапію та лікувальну фізкультуру. Отак набравшись сил, податися на екскурсії.
Саме цих пізнавальних розваг для вояжерів звідусіль пропонують цілий оберемок і жменьку на додачу. Турфірми запрошують у тури та на екскурсії рідним краєм і за його межі. Деякі навіть працюють під гаслом «Наші клієнти стають нашими друзями». В усякому разі, хочуть, щоб так було. Вибір чималий. Купання в цілющих сірководневих чанах (екзотична карпатська баня), екстрим на квадроциклах. За три години з'їздите на 1120-метрову гору Явірник, можна влаштувати сходження на карпатські вершини, взяти участь у кінних експедиціях у гори, покататися на канатній дорозі, а коли стемніє — вирушити на верховинські вечорниці.
Якщо є закордонний паспорт, то вам допоможуть побувати в Словаччині, Угорщині чи Австрії. В Ужгороді покажуть замок, старе місто, заведуть у корчму-музей «Деца у нотаря». У Мукачеві теж походите по старовинному замку «Паланок». Ще радять відвідати палац князя Ракоці, де нині художня школа імені Міхая Мункачі. Погруддя ж самого всесвітньо відомого художника Мункачі, уродженця Мукачева, стоїть неподалік.
Без дегустації у Закарпатті не обійдетеся: гіди пропонують скуштувати двадцять видів колекційних вин династії виноробів. У Хусті варто відвідати швейцарську сироварню та скуштувати, а може, й придбати свіжі тверді сири. Непосидюх возять на оленячу та страусину ферми, форелеве господарство з риболовлею і почастунком, показують водоспади Шипіт, Воєводин, озеро Синевир, у Береговому рекомендують у будь-яку погоду поплавати й підрихтувати суглоби в термальному басейні, а гріхи замолювати можна в популярних православних монастирях. Як бачите, краєвиди багаті, тож здоров'я треба мати, аби сил вистачило все охопити. Тому без мінеральної води та курортних послуг — ні туди і ні сюди.
Олена СЕДИК, Київ — Закарпаття
ІЗ ДОСЬЄ «ДУ»
1463 р. — перша згадка про полянське родовище мінеральних вод в угорських королівських грамотах.
1796–1815 — досліджено хімічний склад полянських мінеральних вод.
1826 — відкрито першу водолікарню на курорті Поляна.
1842 — мінеральну воду визнано кращою в Центральній і Південній Європі.
1911 — розроблено медичні рекомендації щодо застосування мінеральної води курорту.
1965 р. — відкрито перший санаторій — «Сонячне Закарпаття».
також у паперовій версії читайте:
- ВИЙТИ Б НАМ НА «ВІА РЕГІЯ»
назад »»»