«СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ГЕОЛОГІЯ — ЦЕ БІЛЬ МОГО СЕРЦЯ»
Інститут геофізики імені С. Субботіна НАН України посідає центральне місце серед інститутів нашої держави, які спеціалізуються на науках про Землю. У стінах цієї установи наш кореспондент зустрівся з доктором геологічних наук, професором, лауреатом Державної премії України Олегом Гінтовим.
— Олеже Борисовичу, геофізика — наука складна, багатогранна і надзвичайно цікава. В яких напрямах працюють вчені вашого інституту?
— Інститут вирішує чимало наукових проблем. Зокрема, у нас є відділ глибинних процесів Землі й гравіметрії. Під керівництвом директора інституту Віталія Старостенка ведуться гравіметричні дослідження, що охоплюють різні регіони України.
— Що таке гравіметрія?
— Гравіметрія — це дослідження поля сили тяжіння. Адже сила тяжіння нашої планети у різних місцях різна. Вона величина не стала . Різні гірські породи, низинні, ті, що є на дні морів і океанів, мають і різну питому вагу. Що таке питома вага, ми знаємо ще зі школи. У залізної руди вона одна. У гранітів — інша. У піщаників — ще інша. Відповідно різниться і сила тяжіння. І нам, геофізикам, важливо знати ці аномалії. Знайти, зафіксувати їх там, де вони є.
— Навіщо?
— Там, де є аномалії сили тяжіння, знаходили і продовжують знаходити нові родовища: залізної руди, нікелю, хрому, золота, алмазів.
— У якому стані в Україні видобуток алмазів, золота?
— У нас є кілька золоторудних родовищ. У Карпатах, на Українському щиті. Це смуга кристалічних порід, котрі виходять на поверхню, наприклад, різні граніти. Вона тягнеться на захід від Житомира, а закінчується у Приазов'ї біля Маріуполя. Нині тут знайдено близько десятка золоторудних родовищ.
— Їх розробляють?
— На жаль, ні. Найкраще розробляти розсипні родовища, такі, як на Колимі, у Росії. Там у річках є золотоносний пісок, його промивають драгами. Це найдешевша технологія добування золота. У нас усі золоторудні родовища знаходяться у гірських породах — гнейсах і гранітах. Щоб їх розробляти, потрібні великі матеріальні затрати, новітні технології. Здобуте у таких умовах золото буде надто дороге. Проте в майбутньому, можливо, щось зміниться на краще. Адже наука не стоїть на місці.
— А як алмази?
— Родовищ алмазів поки що немає. Відкрито з десяток виходів порід, із якими зазвичай пов'язані алмази: кімберлітів і лампроїтів. Але практично неалмазоносні. Слід шукати далі.
У пошуках перспективних родовищ корисних копалин нам допомагає не лише гравіметрія. Сильний науковий напрям в інституті — магнітометрія. На відміну від гравіметрії тут учені вивчають аномалії магнітного поля Землі.
— Що це дає?
— Усі гірські породи (крім того, що вони легкі чи важкі) мають різний ступінь намагніченості. Граніти, наприклад, намагнічені слабко, а залізорудні породи — дуже сильно. Тому так відомі на весь світ Курська магнітна аномалія в Росії й Криворізько-Кременчуцька аномалія в Україні. Перші магнітометри були схожі на компас — тільки стрілка тут оберталася не по горизонталі, а по вертикалі. Зараз апаратура більш тонка, чутлива. Магнітометри є наземні, аеромагнітометри. Сучасні методи досліджень допомагають швидко створити карту магнітного поля поверхні Землі. А це, у свою чергу, допомагає ефективніше шукати нові перспективні родовища цінних металів.
До того ж за допомогою магнітометрії можна будувати і геологічну карту території України. Адже вся її поверхня вкрита шаром осадових порід — виходи корінних порід, де є корисні копалини, зустрічаються хіба що в яругах, балках. Більшість корисних копалин природа сховала від людського ока. Ось тут і стають в нагоді відкриття не лише в галузі гравіметрії, а й магнітометрії. Таємниці глибинних шарів Землі вчені нашого інституту досліджують також засобами електрометрії. Цей напрям вивчає процеси, що відбуваються в електромагнітному полі навколо і всередині планети. Інститут і тут посідав одне з чільних місць у Радянському Союзі.
Не можу не згадати і такий науковий напрям, як палеомагнетизм. Його використовують при вивченні стратиграфії — шарів земної кори — та віку гірських порід. Особливо важливий цей напрям для пізнання того, яке географічне положення займали окремі ділянки верхньої оболонки Землі (літосферні плити) у різні відтинки часу: мільйони і мільярди років тому. Без палеомагнітних досліджень, напевно, не було б і так званої плитової тектоніки, яку зараз вивчають навіть у школі. В Україні палеомагнітний напрям поки що розвивається лише в нашому інституті. Роботи моїх колег привертають увагу європейських науковців, що працюють у галузі геофізики.
Один із найважливіших відділів Інституту геофізики — відділ сейсмометрії, котрим тривалий час керував член-кореспондент НАН України Всеволод Сологуб. На жаль, його вже немає серед нас. Завдяки роботі вченого і його колег Україну досліджено глибинним сейсмічним зондуванням краще, ніж більшість держав світу.
— Олеже Борисовичу, що є предметом безпосередньо Ваших наукових досліджень? Я знаю, що Ви — лауреат Державної премії України.
— У нашому інституті є ще один важливий напрям — тектонофізичний. Саме це моя робота. Її основне завдання — вивчення фізичних причин виникнення різних тектонічних процесів. Геологи, котрі досліджують такі процеси, описують їх, відзначаючи, де опускалася, а де піднімалася земна кора, як при цьому утворювалися гори і долини, складки і розломи. А тектонофізик досліджує фізичну причину цих явищ: чому кора піднялася чи опустилася, чому стиснулася, чи, навпаки, розтяглася, чому і за якими механізмами рухалась у горизонтальному напрямку.
Ми детально вивчаємо характер переміщення гірських мас у земній корі за зміщенням тріщин чи їхнім співвідношенням, рухом плит і зон розломів, що їх розділяють. Корисні копалини перебувають переважно в розломах земної кори. Тому тектонофізики дають рекомендації, де краще шукати ті або інші корисні копалини.
Державну премію України я отримав у колективі з шести вчених, котрим керував тоді завідувач кафедри геофізики Дніпропетровської гірничої академії, член-кореспондент НАН України, професор Костянтин Тяпкін. Премію було присуджено за вивчення фізичних процесів у земній корі й мантії. Ці дослідження просувають науки про Землю на новий щабель, а також дають вагомий ефект для економіки.
— Поговорімо про сейсмологію, адже тема землетрусів хвилює (це не перебільшення) сотні мільйонів людей планети. Що нас чекає в Україні?
— Україні не загрожують сильні землетруси. Можуть бути в Криму, але це рідко, і в районах, наближених до Румунії. Решта районів — 90 відсотків території — у сейсмічному плані спокійна. Сейсмічні хвилі від землетрусів у Румунії можуть дійти і до нас, навіть до Москви. Та дуже послаблені. Нашій безпеці сприяє й те, що Україна розташована на Українському кристалічному щиті. Це породи, що виходять на поверхню,— тверда земна кора. Тут не відбуваються активні тектонічні процеси, що зазвичай викликають потужні землетруси.
У Києві був землетрус у 1940 році, я ще дитиною став його свідком. Сейсмічні хвилі прийшли з Румунії, із зони Вранча. Дзвенів посуд, хиталися люстри, де-не-де в асфальті з'явилися тріщини. Оце й усе. Більш сильних землетрусів (це чотири бали за шкалою Ріхтера) у Києві не було і навряд чи будуть. Так що можемо спати спокійно. Проте техногенні наслідки землетрусів (навіть слабких) можуть бути сумними.
— Що мається на увазі?
— Ви ж знаєте, як інколи у нас будують. Замість більш високої марки цементу можуть використати низьку. В залізобетонних конструкціях кладуть менше металу, ніж потрібно. В якійсь зоні теоретично може виникнути землетрус шість балів раз на сто або тисячу років. А якщо будують великий завод чи атомну електростанцію?! І будують неякісно... Навіть довідники з будівництва вимагають сейсмічної безпеки.
У районі зведення великих об'єктів учені досліджують структуру земної кори, виконують сейсмічне районування, вивчають сітку розломів. Дивляться, як розломи реагують на землетруси. Якщо є шкала небезпеки, обов'язково береться максимальний рівень можливого.
У нас є відділ сейсмічної небезпеки (керівник — Олександр Кендзера), а також спеціальні сейсмологічні відділи у Симферополі, Львові. Я і мої співробітники беремо участь у наукових експедиціях разом із тамтешніми колегами. Зокрема, ми займалися Південноукраїнською атомною електростанцією. Давали відповідні рекомендації. Радили при побудові нових реакторів не наближатися до Південного Буга, а віддалятися. До нас прислухалися.
— Як щодо вічної теми Чорнобиля?
— Відомо, що головну роль там зіграв людський фактор. Однак є гіпотеза, що трагедія виникла у результаті невеликого землетрусу. Повторюю, це — гіпотеза, теоретичне припущення. Його висловив академік В. Страхов. Московські вчені Інституту фізики Землі виявили, що під час цієї техногенної катастрофи був невеликий сплеск сейсмічної активності. Його зафіксували прилади. А що таке сейсмічний сплеск, навіть незначний? Це підйом чи опускання або горизонтальний зсув земної кори. А уявіть собі дефект при будівництві...
— Яка нині українська геологія? Така романтична професія... Про неї чудово написав у своїх книжках геолог і письменник Григорій Федосєєв.
— Сучасна українська геологія — це біль мого серця. Я брав участь у геологічних експедиціях свого часу не лише в Україні, а й у Росії, Узбекистані. Видатний український геолог Микола Семененко був віце-президентом Академії наук України. Ще один видатний геолог академік Володимир Бондарчук був ректором Київського державного університету, міністром вищої освіти. 1940–1960-ті роки — розквіт геології.
У 1952-му я вступив до Київського університету, де закінчив геологічний факультет. У студентів-геологів була тоді найвища стипендія. Ще й форму давали гарну. Геолог, геофізик, який тільки-но отримав диплом, мав високу зарплату. Я працював у Сибіру: молодий геофізик, у лісоруба було 300 карбованців, у мене — 800.
Свого часу геологи відкрили у Дніпропетровській і Житомирській областях величезні родовища титану. Їхню роботу було відзначено Ленінською премією. Я особисто знав видатних спеціалістів-геологів — Г. Виноградова, М. Вадимова, Ю. Басса, М. Чирвінську, Г. Козловську.
Слід шукати нові родовища, а це — буріння, свердловини. Потрібні мільйони і мільйони. А фінансування надзвичайно бідне. Розвідувальні дослідницькі загони працюють два-три дні на тиждень. Зараз поганий навчальний процес — немає практики. Не стане досвідчених геологів і в Україні геологія почнеться спочатку. Зараз талановита молодь не йде в геологію. А робота для геологів у нашій країні знайдеться. Україна багата на вугілля, уран, залізну руду, марганець, інші цінні копалини. Це притому, що маємо прогресивні наукові розробки, є сучасні методи пошуку. Більш-менш у нас фінансують нафторозробки.
— Поговорімо про нафту і газ. Який в Україні стан з їхніми запасами? Чи є вагомі перспективи?
— Найперспективнішим в Україні вважається Азово-Чорноморський регіон. Роботи там лише розгортаються. На суші перспективи на нафту і газ є в Дніпровсько-Донецькій і Причорноморській западинах.
— Україна з часом може стати помітною нафтодобувною державою?
— Не думаю, що ми доженемо Емірати або Америку. Газом на побутові потреби ми себе забезпечуємо вже зараз. На промислові — поки що ні. На Чорноморському шельфі є велика кількість газогідратів. У майбутньому, коли будуть створені технології їх переробки, можна буде отримувати значну кількість газу. Японці почали створювати такі технології, але кубометр газу їм обійшовся у сотні разів дорожче, ніж добувати газ зі звичайних родовищ. Науку слід фінансувати. Це істина! Багато країн використовує вітрову енергію, енергію сонця, припливів і відпливів, термальну енергію. Щоправда, у нас у Причорноморських степах працює вітрова станція. Та починаємо ми надто повільно.
— Чи ваш інститут співпрацює із зарубіжними науковими організаціями?
— Так, із більшістю європейських держав, а також зі США, Індією, Китаєм, не кажучи про Росію. Мої колеги і я разом зі шведськими науковцями займаємося порівнянням Українського і Балтійського щитів. Вивчаємо їхню геологічну будову та історію плитотектонічних переміщень одне стосовно іншого.
— Ви як учений вивчаєте глибинні процеси, що відбуваються у надрах планети. Що можете сказати про процеси, які відбуваються над нами, навколо нас?
— Ви маєте на увазі різкі зміни у природі, що відбуваються останніми роками? Не бачу причин для паніки. Такі аномальні явища за час існування людства були багаторазово. Наступали льодовики, була неймовірна спека. Такі масштабні землетруси, що відбулися у Чилі, Індонезії, Китаї, інших регіонах планети, були й раніше. Це саме стосується тайфунів, повеней. Усе повторюється. Ритм задано планеті Земля. Глобальне потепління якщо і триватиме, то цей процес повільний. Людство встигне до нього пристосуватись, як це було у минулі епохи. Якоюсь мірою техногенна діяльність людини впливає на навколишнє середовище, але більше змінювалася сама природа. Повторюю: усе вже було. Карпати і Закарпаття заливають повені, але це вже більше людський фактор. Треба прислухатися до вчених і менше красти гроші на місцях.
У кліматичному плані Україна — найбагатодатніша держава. Немає великої кількості небезпечних отруйних плазунів, не заїдають комахи. У нас плюс 40 градусів — уже трагедія, а в інших країнах планети куди пекельніше! Це ж стосується і низьких температур. І сейсмічна ситуація у нас спокійніша. Дай Боже, щоб на планеті не було ядерної війни — оце вже Апокаліпсис!
Інтерв'ю провів Володимир КОЛОДЯЖНИЙ
також у паперовій версії читайте:
назад »»»