ОЛІГАРХАТ
ПО-БІЛОРУСЬКОМУ
У березні 2008 року колумбійські командос оточили і знищили Рауля Рейєса, одного з командирів марксистського партизанського руху FARC. Вони були здивовані, коли у ноутбуці партизана знайшли дані, які підтверджують, що незадовго до загибелі він зустрічався з... Віктором Шейманом, фаворитом президента Білорусі Олександра Лукашенка.
Віктор Шейман — типовий представник нової білоруської олігархії. Його найбільшим капіталом є довіра президента і вплив у силових відомствах. Ще потужнішим є Володимир Пефтієв, білоруський олігарх, чиє багатство оцінюють у мільярд доларів. Нинішній прем'єр Михайло Мясникович, колишній президент Академії наук, створив свій капітал на вигідних контрактах із державними енергетичними фірмами.
Статки білоруських крезів оцінюють від суми у кілька десятків до кількох сотень мільйонів доларів. Це небагато порівняно з російськими олігархами, але у Білорусі навіть кілька десятків мільйонів доларів означає багато що.
«Білорусь, на відміну від Росії, не має ні природних багатств, ні важкої промисловості як Україна, там заробляють здебільшого за допомогою посередництва у торгівлі. Тому тамтешні олігархи — це передовсім гендлярі»,— вважає Альгірдас Дегутіс, директор незалежного Інституту соціологічно-економічних досліджень (Вільнюс).
Два-три роки тому режим вороже дивився на демонстрацію добробуту і багатства. Багаті білоруси витрачали гроші за кордоном: будували вілли у Росії, Україні чи Франції, їздили купувати дорогі речі до Москви, Варшави чи Парижа. У Мінську належало жити скромно і не потрапляти на очі нишпоркам із МВС чи КДБ, які імітували боротьбу з корупцією. Проте коли у 2007 році почалися економічні проблеми, Лукашенко дійшов висновку, що єдиний вихід — будівництво номенклатурного капіталізму і лояльного класу пов'язаних із владою бізнесменів. Відтоді він дозволяє їм збагачуватись і не приховувати статки.
На вулицях Мінська з'явилися «Порше», «Бентлі», працюють бутики. Вже не треба приховувати приватних реактивних літаків і вілл на Лазурному узбережжі Франції. Так, Володимир Пефтієв заробив гроші переважно міжнародною торгівлею зброєю і продажем виробів важкого машинобудування. Його фірма «Бєлтехекспорт» отримала від влади право на торгівлю зброєю. Пефтієв зайнявся також вигідним телекомунікаційним бізнесом. «Його імперія — класична олігархічна структура, він присутній у кожному прибутковому бізнесі у Білорусі»,— зазначає Альгірдас Дегутіс. Очевидно, що, як і пристало порядному олігархові, він підтримує тісні стосунки з верхівкою правлячих кіл. Найкращим каналом зв'язку з владою є спортивні інституції.
«Як у Англії долю домовленостей вирішують на гольфовому полі, так у Білорусі спортом еліти є хокей з шайбою і лижні гонки, улюблені види Олександра Лукашенка»,— говорить Павло Шеремет з незалежного порталу «Білоруський партизан». Президент дуже радів, коли Білорусь отримала право на проведення чемпіонату світу з хокею із шайбою у 2014 році завдяки старанням Володимира Пефтієва, який обіцяв фінансувати чемпіонат і збудувати нові об'єкти в Мінську. Взамін Лукашенко обіцяє олігархові привілеї. Нещодавно він став уповноваженим президента з питань інвестицій у нові технології.
«Президент править країною, як колись колгоспом. Він не має поняття про економіку, його тільки цікавить, що він із цього матиме. Йому потрібні такі люди, як Володимир Пефтієв чи Віктор Шейман»,— переконаний Павло Шеремет. У середині грудня Лукашенко в межах економічного візиту відвідав стандартний проект капіталізму по-білоруському, вільну економічну зону під Мінськом. «У наступній п'ятирічці обмеження імпорту буде одним із наших найважливіших завдань. Одне слово, досить імпортувати скалки, якщо у нас лісів вистачить на всі потреби! Все можемо зробити самі»,— обурювався президент.
Невідомо, як довго білоруські олігархи терпітимуть віртуальну економіку колишнього директора радгоспу. Приклади Росії й України засвідчують, що потужні олігархи з часом вимагають більшого впливу на владу. Наразі мільярдери і президент грають в одній команді, бо їх єднає страх перед експансією російського капіталу. Але за кілька років може виявитися, що бізнесмени прагнуть до цивілізованих правил гри і замість виконувати забаганки примхливого диктатора воліють відкрити країну на Захід.
У відносинах із Європою феодальний арбітр, яким є Лукашенко, не буде їм потрібний. Може так статися, що вони, із задоволенням будуючи льодові палаци, не захочуть виконати якусь чергову вимогу президента і виробляти скалки.
Євген ПЕТРЕНКО
також у паперовій версії читайте:
- АЗЕРБАЙДЖАН ВИЗНАЧАЄТЬСЯ
- ДИПЛОМАТИЧНИЙ КОНТРНАСТУП ІРАНУ
назад »»»