МОЛДОВСЬКА ПОЛІТИЧНА КРИЗА
У Молдові 28 листопада 2010 року відбулися парламентські вибори. Цього разу їх проводили достроково, адже майже шістнадцять місяців країна живе в умовах глибокої політичної кризи. Спроба на вересневому референдумі внести зміни до конституції, які передбачали обрання президента не парламентом, а на загальних президентських виборах, зазнала невдачі. Причиною була низька явка виборців.
Молдовські та іноземні політологи пов'язують такий стан справ не лише із втомою електорату від постійних політичних колізій за економічної кризи, а й з неготовністю країни жити за нормами класичної парламентської демократії. Серйозність проблеми обумовлюється «нічийною» розстановкою основних політичних сил.
Комуністи, усунені два роки тому від влади коаліцією лібералів і демократів, мають приблизно такий само рівень суспільної підтримки, як їхні опоненти. Причому перелік невиконаних обіцянок не просто великий, а стосується усіх політичних сил Молдови. Це зумовило низьку явку виборців. Як зазвичай буває, поганих політиків обирають гарні громадяни, котрі не ходять на вибори.
Ступінь недовіри до «лівих» і «правих» надто високий, аби говорити про перемогу одного з конкуруючих таборів. Хоча на цих виборах з'явилася й нова політична партія молдовських ромів, але вона цілком очікувано не подолала чотиривідсотковий бар'єр, аби бути представленою у новому складі парламенту.
Найгучнішою політичною подією виборчої кампанії можна вважати підписання договору про державний кордон між Молдовою та Румунією. Цей документ гостро розкритикував виконувач обов'язків президента Молдови Міхай Гімпу, який виявився більшим румунським націоналістом, ніж румунський президент Траян Бесеску. Цей договір вітав Євросоюз і назвав його основою для переговорів щодо безвізового режиму для громадян Молдови.
Загалом результат виборів підтвердив сумні прогнози. Жодна з політичних сил не здобула конституційної більшості, потрібної для обрання президента. Це означає, що вихід із політичного глухого кута треба буде шукати на важких коаліційних перемовинах.
Молдовські демократи вже готові їх вести з комуністами. Однак до Різдва країна навряд чи отримає нового президента. Непростим буде погодження кандидатур на цю посаду. Можливо, лідерові комуністів доведеться погодитися на кандидатуру демократів, наприклад Маріана Лупу. Невизначеність політичної ситуації у країні ускладнює переговорний процес щодо Придністров'я.
Напередодні молдовських виборів Росія та ФРН провели консультації стосовно придністровської проблеми. Євросоюз готовий допомогти Україні та Молдові завершити демаркацію кордону разом із його придністровською ділянкою. Адже незавершеність цього процесу на заваді отримання безвізового режиму у шенгенській зоні, причому не лише Україні, а й Молдові. Однак у процесі врегулювання доведеться брати до уваги й наступні результати виборів до Верховної Ради Придністров'я.
Внутрішньополітична ситуація у цій самопроголошеній республіці непроста. Складається опозиція до чинного президента Ігоря Смирнова. Та про його можливий відхід із політики говорити зарано. Безперечно, придністровська проблема буде серед основних на саміті Організації з безпеки та співробітництва в Європі, який цього тижня відбувається в Астані.
Проте до вирішення придністровсько-молдовсько-румунських проблем надто далеко. На жаль, так само далеко до приходу у владу в Кишиневі й Тирасполі прагматичних політичних сил, здатних не лише забезпечити внутрішню стабілізацію, а й вести конструктивні переговори, оптимістичний підсумок яких має забезпечити надійне врегулювання придністровської проблеми.
Андрій МАРТИНОВ
також у паперовій версії читайте:
- ВІДРОДЖЕННЯ ОБСЄ
- АЗЕРБАЙДЖАН: БЕЗ ОПОЗИЦІЇ
назад »»»