ГАНС-УЛЬРІХ РУДЕЛЬ — МАШИНА СМЕРТІ
Давно відгриміла Друга світова війна, але події й люди того часу продовжують хвилювати сучасників. Чи не найбільшу кількість літератури, присвяченої аналізу війни і персон, що стали відомі на весь світ, публікують у Великій Британії. Ми мало знаємо і про своїх героїв, і про тих, з ким їм доводилося вести бій не на життя, а на смерть. Ворог був сильний і діяв уміло, але його хребет було зламано. Познайомимося з пілотом проклятого в народі пікірувальника Ю-87, Гансом-Ульріхом Руделем, що отримав найбільшу кількість бойових нагород Третього рейху.
1.
Майбутній найуспішніший льотчик тієї війни народився 1916 року в сім'ї лютеранського священика Йоганнеса в сілезькому містечку Конрадсвальдау. Ця територія після 1945-го відійшла до Польщі. Священика часто переводили до інших приходів, і сім'я багато переїздила.
Навчався Ганс-Ульріх погано, але був фізично сильний і витривалий, багато займався спортом. Отримавши свідоцтво про закінчення школи, хлопець вступив у «Люфтваффе» як курсант. Пройшов базову підготовку у військовому училищі.
У червні 1938 р. він прибув на службу до 1-ї ескадрильї 168-ї ескадри пікіруючих бомбардувальників, штаб якої розташовувався в австрійському місті Грац. Командири мучилися з молодим льотчиком, оскільки він із великими труднощами опановував нову техніку. Всі його товариші по службі пройшли тренування і успішно закінчили навчання, а на Руделя поставили тавро непридатності до ведення бойових дій як пілота. Невдаху перевели до школи аероповітряної розвідки, де все-таки присвоїли звання лейтенанта.
Після завершення навчання премудрості ведення шпигунства з повітря Руделя відправили на службу до 121-ї ескадрильї дальньої повітряної розвідки в Пренцлау. Згідно зі службовими обов'язками він повинен був знати території суміжних із Німеччиною держав, на які було покладено око нацистського керівництва.
Товариші по службі вважали Ганса-Ульріха нудною людиною, бо він не курив і був непитущий. Виникла навіть приказка: «Ганс-Ульріх Рудель п'є тільки «Шпрудель», тобто мінеральну воду. Першого вересня 1939 року почалася Друга світова війна. Під час польської кампанії літав як спостерігач на розвідку з Бреслау (нинішнього Вроцлава) в найвіддаленіші куточки Польщі. Тут він добре показав себе і невдовзі отримав «Залізний хрест», свою першу бойову нагороду. Проте самолюбство Руделя-льотчика страждало, адже машину пілотував не він.
Лейтенант писав рапорти про направлення його до ескадрильї пікірувальників і насилу добився переведення в авіаційний навчальний полк у Крайлсгаймі. Після проходження курсу навчання в травні 1940-го повернувся до своєї попередньої частини, яка у той час знаходилася у французькому Каені. «Битву за Британію» вже старший лейтенант провів як льотчик, якому не дозволяли літати на бойові завдання!
Тавро слабкого пілота чіпко трималося, і його знову відправили до школи льотного резерву. Операцію на Криті він провів як пілот запасу. Честолюбного Ганса-Ульріха продовжували вважати непридатним для використання як бойового льотчика.
2.
Після нападу на Радянський Союз усе змінилося: уже 23 червня 1941 року старший лейтенант Рудель виконав одразу чотири бойові вильоти. У боях минуло менш як місяць, і 18 липня він отримує «Залізний хрест» І класу. 23 вересня «невдаха»-пілот пікірувальника Ю-87 потопив радянський лінкор «Марат», який стояв у гавані Кронштадта. Рудель скинув на його корму бомбу вагою одна тонна. Лінкор — дорогий і добре озброєний військовий корабель, тому пілот прославився на весь світ. А його літак, який називали «штука» (StuKa) від скорочення німецького слова Sturzkampfflugzeug (пікіруючий бойовий літак), був застарілий і літав із невеликою швидкістю (не більш ніж 220 км/год), але дозволяв льотчикам із вражаючою точністю скидати бомби на цілі.
До кінця грудня 1941-го Рудель виконав 400 бойових вильотів, за які в січні 1942 року отримав «Лицарський хрест». Пілот безперервно літав на бойові завдання, і до 10 лютого 1943 р. став першим в історії людства льотчиком, котрий зробив тисячу бойових вильотів. Ураховуючи запеклість битви на Східному фронті, ці вильоти багато важать. При кожному з них пікіруючий бомбардувальник повинен наближатися до землі на небезпечно малу відстань, і його можуть пошкодити навіть кулі трьохлінійки.
Рудель навчився майстерно знищувати танки з повітря. Він отримав найновіший варіант пікірувальника Ju-87G Kanonenvogel із протитанковими гарматами. На цьому «птахові з гарматами» протягом Курської битви і аж до осені 1943 року Рудель з повітря підбив сто наших танків. Він щодня пікірував на танки, які зверху були беззахисними, малорухливими і неповороткими цілями.
У липні 1943-го Руделя призначили командиром III групи 2-ї ескадри пікіруючих бомбардувальників. До березня 1944 р. кількість його бойових вильотів досягла 1800. Ас заявив про знищення 202 наших танків.
Асом називають льотчика, котрий збив у повітряних боях не менш ніж п'ять літаків противника. Як міг стати асом пілот пікірувальника, вже застарілого і з невисокою швидкістю польоту? «Нікудишній пілот» Рудель став ним! Історики авіації вважають, що саме на його совісті загибель 13 березня 1944 року двічі Героя Радянського Союзу Лева Шестакова. Це загадкова історія, і навіть сам Рудель нічого до ладу не зрозумів, але Шестаков міг загинути, атакуючи його пікірувальник. У спогадах німець написав, що того дня він вів маневрений бій з досвідченим радянським льотчиком, але не знає, з ким. Того дня Шестаков не повернувся із завдання, і його почали вважати безвісти зниклим.
«...Чи був він збитий моїм стрільцем Гадерманном або ж його літак повалився на землю, потрапивши при виконанні різкого маневру в повітряний струмінь від мого пропелера? Це не має значення. У навушниках раптово пролунали крики розчарування росіян. Вони спостерігали за тим, що відбувається, а відбулося щось незвичайне. З радіопереговорів ми дізналися, що це був дуже знаменитий радянський льотчик-винищувач, якому більше одного разу присвоювали звання Героя Радянського Союзу. Я повинен сказати на його честь — він був хороший льотчик!»
Рудель якийсь час літав і на швидкому та маневреному винищувачі FW-190 у варіанті для боротьби з танками і подібними до них наземними цілями.
Ганс-Ульріх був єдиний військовий, нагороджений в листопаді 1944-го «Лицарським хрестом» із золотими дубовими листками, мечами і діамантами. Еріх Гартман, що збив 352 літаки, отримав такі ж нагороди, але його дубові листки золотими не були. Вищих німецьких нагород у золоті і з діамантами у Руделя було кілька.
3.
Відповідно до офіційної статистики «Люфтваффе» Рудель виконав 2530 бойових вильотів і знищив не менш ніж дві тисячі цілей, серед яких було 519 танків, 70 бронемашин і десантних катерів, 150 самохідних гармат, чотири бронепоїзди, 800 автомобілів, потопив лінійний корабель, два крейсери і міноносець. Крім того, на рахунку Руделя дев'ять збитих радянських літаків (два штурмовики Іл-2 та сім винищувачів).
Дивно, що він не загинув. Його збивали або він сам ішов на вимушену посадку 32 рази. Шість разів садив свою «штуку» на нашій території, щоб вивезти екіпажі збитих німецьких літаків. Кілька разів його пікірувальник підбивали і він приземлявся за лінією фронту, але льотчикові вдавалося уникнути полону, кожного разу перейти лінію фронту і повернутися на свій аеродром. Він був поранений п'ять разів, наприклад у стегно. Рану обробили, наклали гіпс, і пілот, немов одержимий, продовжував літати на бойові завдання.
8 лютого 1945 року в «штуку» Руделя вцілив 40-міліметровий зенітний снаряд. Пілот отримав важке поранення ноги, але зміг посадити літак на території, зайнятій німцями. Ганс-Ульріх спливав кров'ю. Життя йому врятував стрілець-спостерігач Ернст Гадерманн, який був лікарем за освітою. Проте осколки настільки сильно посікли ногу, що її довелося ампутувати нижче коліна.
Цей випадок говорить про ретельність добору кадрів у «Люфтваффе». Командування передбачило випадок, коли льотчикові-асові може терміново знадобитися допомога лікаря. (Цікаво, що Гадерманн мав навіть вчений ступінь з медицини). Трохи підлікувавшись, Рудель 25 березня того ж року почав літати на завдання знову. До кінця війни, вже як інвалід, він зміг знищити ще 26 наших танків.
Поразка Німеччини наближалася невідворотно. Рудель знав, що особисто Сталін призначив за його голову премію в сто тисяч рублів. Здаватися в російський полон означало неминучу загибель. 8 травня 1945-го оберст Рудель повів із собою ще два Ju-87 і чотири FW-190 в американський полон.
Американці, проти яких Рудель практично не воював, порушили Ялтинську угоду і не передали найуспішнішого німецького пілота до наших рук. Безпосередньо з кабіни літака його було відправлено до госпіталю, де він лікувався 11 місяців. Американці відпустили оберста на свободу, і в 1948 році він утік до Італії, звідки виїхав до Аргентини.
4.
У Південній Америці ас став близьким другом і довіреною особою президента Аргентини Хуана Перона. Парагвайський диктатор Альфредо Стресснер, який завжди відкрито захоплювався нацистами, також був найкращим другом Руделя. Без ноги той продовжував активно займатися спортом, грав у теніс і катався на лижах. Одного разу асові захотілося висоти, і він зійшов на пік Аконкакуа заввишки 6952 м — найвищу точку Америки. Рудель тричі піднімався на вулкан Ллуллай-Яку в аргентинських Андах, другий на землі при висоті 6739 м.
Після денацифікації Німеччини Рудель в 1953 році повернувся додому і вступив до «Партії німецького рейху». Він опублікував свій військовий щоденник «Наперекір усьому». Публікація книги викликала скандал, оскільки Рудель показав, що він був і залишився нацистом, причому фанатичним. У книзі він обґрунтовував і підтримував постулати нацистів, дивувався: «Чому мене називають наці, якщо я бажаю Великої Німеччини?»
Американці не організовували переслідування Руделя. Вони підійшли до питання прагматично і надрукували щоденник безногого льотчика-нациста в США. У книзі Рудель обґрунтовує і підтримує напад на Радянський Союз.
Політичні колотнечі не перешкодили йому стати успішним бізнесменом. У 1976 році виник грандіозний «Рудель-скандал», у результаті якого зі своїх посад у «Люфтваффе» довелося піти двом високопоставленим генералам Карлу-Гайнцу Франку та Вальтеру Крупінському. «Крупі» був асом і наставником льотчика-винищувача Другої світової війни Еріха-Альфреда «Бубі» Гармана, що здобув 352 повітряні перемоги. Генералам довелося залишити свої посади, тому що Рудель відкрито пропагував свої нацистські погляди в нових «Люфтваффе».
Скандал з затятим нацистом не перешкодив американцям запросити його як консультанта при проектуванні американського штурмовика А-10 Thunderbolt II. Це небезпечний літак, здатний своєю гарматою перерити землю на великій площі, немов дикий кабан, за що його прозвали «Бородавочник». Цей штурмовик по-нашому або ударний літак по-американському брав і бере участь у сучасних військових конфліктах і до нього пристало прізвисько «Чортовий хрест». Він може наставити хрестів значно більше, ніж це могла зробити повільна «штука» Руделя.
Можна було б сказати, що справа Руделя живе і розвивається. В сучасній Німеччині, звичайно, є люди, котрі вважають його героєм. Як людина, він зміг досягти висот, але його зусилля були спрямовані в хибному напрямі, й то була трагедія покоління. Сучасні німці без жодного пострілу добилися поваги у світі за розвиток своєї економіки та досягнення високого рівня добробуту людей.
Володимир РЕПАЛО
також у паперовій версії читайте:
- ПОДВИГ НЕ ТЬМЯНІЄ
назад »»»