ФІНАНСОВЕ ШАХРАЙСТВО В СЛІДЧОМУ РАКУРСІ
Наступного тижня Верховна Рада планує розглянути поправки до Кримінального кодексу стосовно шахрайства з фінансовими ресурсами. На жаль, є підстави вважати, що внаслідок його прийняття правоохоронці змушені будуть значно ліберальніше ставитися до махінаторів і комбінаторів великого калібру, а працівникам банківських установ додасться мороки.
У нині чинному кодексі є дві статті, в яких ідеться про шахрайство. Перша з них — ст. 190 «Шахрайство» (звичайне), друга — ст. 222 «Шахрайство з фінансовими ресурсами». Перша належить до розділу злочинів проти власності, друга — до господарських злочинів. Перша була в українському законодавстві споконвіку, друга з'явилася лише в 1994 році, коли країна остаточно перейшла до ринкової економіки. За звичайне шахрайство можуть дати від 850 гривень штрафу до 12 років позбавлення волі, а за фінансове шахрайство — від 8500 гривень штрафу до п'яти років позбавлення волі.
Ну й, нарешті, випадків звичайного шахрайства щороку реєструється від 15 до 20 тисяч, а шахрайства з фінансовими ресурсами — від 500 до тисячі. При цьому збитки для суспільства від того й іншого приблизно однакові. Це якщо у грошовому вимірі, бо в моральному — інша шкала. Адже якщо певну людину обдурять на сто гривень, то вона переживатиме більш болісно, аніж якщо всю нашу країну обдурять на п'ять мільярдів гривень. Тобто ті ж самі по сто гривень на кожного.
У чому ж різниця між цими, такими схожими за назвою, видами злочинів? А в тому, що перше шахрайство — це незаконне заволодіння майном, а друге — незаконне отримання його в користування.
Якщо, наприклад, один чоловік взяв у іншого автомобіль напрокат, пообіцявши повернути, але не повернув, а продав і гроші привласнив, то це — звичайне шахрайство. А от якщо він машину напрокат узяв, а повернув її розбиту вщент (поламану, або її у нього викрали), то власнику від цього легше не буде, проте дії того, хто брав її напрокат, шахрайством уже не вважатимуть. Втім, є один момент: орендатора машини можуть засудити за шахрайство з фінансовими ресурсами, якщо, приміром, він у договорі оренди обіцяв, що возитиме на ній людей, а возив корів; якщо мав зберігати автомобіль у гаражі з надійними замками, а насправді ставив на вулиці.
У статті 222 сказано, що шахрайство з фінансовими ресурсами — це надання завідомо неправдивої інформації державним органам, банківським установам або іншим кредиторам з метою отримання від них податкових пільг, субсидій, дотацій або кредитів. Але за однієї важливої умови: якщо при цьому не було ознак викрадення.
Саме тому названа стаття переважно використовується для кваліфікації правопорушень, скоєних у кредитно-банківському секторі. Бо подумайте самі: якщо людина подає до державних органів неправдиву інформацію про себе, значить, вона хоче отримати пільги, на які не має права. А це вже незаконне заволодіння державними коштами — зовсім інша стаття.
Таким чином, хоча шляхом надання «липових» довідок і отримання незаконних дотацій розкрадається чималенький шмат державних коштів, таке діяння кваліфікується як звичайне шахрайство, а зовсім не як шахрайство із фінансовими ресурсами.
У банківсько-кредитній сфері ситуація трошки інша. Хоча шахрайства там вистачає більше, ніж треба, але певна його частина все ж таки розцінюється як шахрайство з фінансовими ресурсами.
Ось така ситуація: бізнесмен отримав інформацію, де можна придбати товар за низькою ціною, продати за великою і отримати з цього чималий прибуток. Але грошей у нього немає, і він іде до банку за кредитом. Там, як і в будь-якій фінансовій установі, його, звичайно ж, запитають чи є заставне майно. А заставного майна, як на гріх, немає. Що робити? Вигода вислизає з рук! І тоді бізнесмен йде на ризик: надає неправдиву довідку про те, що майно у нього є. Якщо операція з купівлі-продажу пройде успішно, і він вчасно поверне кредит, то про обман ніхто й не дізнається. Але якщо комерція прогорить і повертати гроші буде нічим — вийде скандал. Банківські детективи швидко докопаються, що заставні документи підроблені, і повідомлять про це правоохоронні органи.
І ось там уже перед слідчим постане питання: яким чином кваліфікувати дії зловмисника? На звичайне шахрайство вони не тягнуть, оскільки бізнесмен зовсім не збирався викрадати позичені кошти — навпаки, робив усе можливе для того, аби повернути кредит. Та обман є обман, і він у даній ситуації розцінюється як шахрайство з кредитними ресурсами. Щоправда, п'ять років позбавлення волі, як дуже суворе покарання, махінатору дадуть лише в тому разі, якщо він уже попадався на подібному, або якщо його дії завдали значної шкоди. Цікава деталь: коли завданий збиток не перевищує 17 тисяч гривень, то афера такого роду злочином уже не вважатиметься у зв'язку з її малозначністю. Звичайно, відшкодувати втрати плутягу змусять, але вже в порядку цивільного, а не кримінального судочинства.
Законопроект, поданий до парламенту, пропонує змінити назву статті. Злочин називався «Шахрайство з фінансовими ресурсами», а буде, можливо, називатися «Незаконне одержання фінансових ресурсів». З цим ще можна погодитися, бо універсальне використання слова «шахрайство» викликає плутанину у висловах політиків, філологів, журналістів та інших нефахівців із юридичних питань.
А от з чим не можна погодитись, так це зі зміною змісту статті: наразі злочином вважається надання неправдивої інформації, а в проекті пропонують вважати злочином уже одержання податкових пільг, дотацій, субсидій чи кредитів. Відчуваєте різницю?
Нині банківські служби безпеки, виявивши обман у наданих позичальником документах, можуть сміливо викликати міліцію, щоб затримати зловмисника. Потенційного шахрая можна зупинити на тій стадії, коли він ще не отримав гроші і не встиг пустити їх за вітром. Такий порядок неабияк відбивав охоту бізнесменів до сумнівних оборудок. А тепер вони матимуть змогу «гнати липу» скільки завгодно — відповідальність за виготовлення неправдивих документів буде такою ж самою, як і за виготовлення макулатури. Нехай, мовляв, банківські клерки хоч потопають у ній. Бо злочином буде вважатися одержання фінансових ресурсів, а не спроба заволодіти ними.
Юрій КОТНЮК
також у паперовій версії читайте:
- ХРОНІКА ПРИГОД
- ДІВОЧА РОЗПРАВА У ПОЛТАВІ
- ВОКЗАЛЬНЕ ЗНАЙОМСТВО З КРИМІНАЛЬНИМИ НАСЛІДКАМИ
назад »»»