ТАЛАНТ ЖИТТЄТВОРЧОСТІ
Понад півстоліття служить науці член-кореспондент НАН України, доктор філософських наук Лідія Сохань. Молоді колеги, студенти, журналісти нерідко цікавляться, чому вона обрала соціологію та соціальну психологію як основний напрям професійної діяльності.
1.
— Мене приваблює таємниця людської індивідуальності, проблема самовизначення людини в співтоваристві собі подібних,— розповідає Лідія Василівна.— Цей інтерес виник у мене в шкільні роки. Зерна його були, напевно, посіяні змалку, під впливом розповідей тата й мами. А ще вчитель для нас тоді означав багато. Ранньому пробудженню самосвідомості сприяла й атмосфера в державі 30-х років, коли трагічні події болюче торкнулися нашої сім'ї. Вибір кола читання визначався духовним пошуком, прагненням знайти місце в житті.
Утрутився і його величність щасливий Випадок. Дівчина із сибірської глибинки, здобувши вищу освіту, опинилася у Москві, стала аспіранткою Інституту філософії АН СРСР, відділу психології, котрим керував академік С. Рубінштейн — автор підручника, галузі з опанування якого в студентські роки почався її шлях до висот цієї сфери знань. А завершився етап захистом кандидатської дисертації.
— Я не відразу вийшла на «саму себе»,— зізнається Лідія Сохань.— Редагувала інших, викладала і тільки в 60-х роках почала займатися дослідженнями. Стала доктором наук, старшим науковим співробітником, заввідділу Інституту філософії, пізніше Інституту соціології НАНУ.
Отже, у творчій роботі Лідії Василівни переплелися філософія, соціологія, соціальна психологія. Це збагатило арсенал ученого інструментарієм різнобічного вивчення головного об'єкта — людини, її духовного світу, способу життя, життєтворчості. Останнє поняття заслуговує на акцентування. За визнанням колег, перша і досі найбільш розгорнута спроба концептуального феномена життєтворчості у вітчизняній науці належить Лідії Сохань.
В основі її поглядів — уявлення про життя людини як творчий процес, духовно-практична діяльність особистості, спрямована на творче проектування, його реалізацію. Лідія Сохань визначає сутність концепції триадою: призначення, життєтворчість, доля.
У природничих науках існує вираз «перевірено на собі», коли експериментатор випробовує на власному організмі винайдений лікувальний метод чи засіб. Схожа роль і у суспільствознавця, який постійно занурений у головну тему — творячи своє життя, роздумуючи про людські долі, немов пропускає їх крізь себе. Лідія Сохань не тільки теоретик, а й успішний практик власної життєтворчості. Її життєлюбство і мудрість, жіночність і поетичність, цілеспрямованість, спрага до новизни сплавлені в унікальну особистісну долю.
Життєтворчість передбачає розробку й реалізацію оригінального задуму, поєднаного з діяльністю розуму, фантазією, передбаченням. У цьому акті творення втілюються духовно-моральні, естетичні уявлення та смаки людини, адже вона прагне жити праведно й красиво.
2.
Продукт діяльності суспільствознавця — монографії, підручники, статті, рекомендації практикам, зрештою, наукова школа, тобто учні й продовжувачі твоєї справи. Все це є в активі Лідії Василівни. Вона не спиняється у творчості, шукає і знаходить нові форми, щоб донести свої думки до широкого загалу.
Лев Толстой зауважив, що «афоризми — ледве не найкраща форма викладу філософських суджень». Лідія Сохань практично опановує це мистецтво квінтесенції думки. Час від часу з-під її пера виходять збірки «Парадоксів життя» (афоризми, максими, сентенції). Природно, що період трансформації, який випав на долю теперішніх поколінь,— під збільшувальним склом соціолога. Деякі висновки з досліджень — у «Парадоксах».
Стосовно проблеми життєтворчості, Лідія Василівна її суть формулює так:
l «Надзавдання мислячої людини — в своєму індивідуальному житті втілити власний життєвий Проект, складений за таким алгоритмом, який веде до гідного Людини життєздійснення».
l Мудреці вважають: не приведи, Боже, жити в епоху перемін. Проте підступність історії в тому, що саме переміни спокушають покоління молодих, яке прямує на зміну тим, котрі пережили передишку деякої рівноваги й застою.
l Життя сучасного покоління плине на перехресті епох, коли відбувається докорінна ломка цивілізаційних основ життєустрою. Один із векторів цього процесу — зростання ролі людини як конструктора свого індивідуального життєвого проекту.
l У процесі перемін, що відбуваються в нашому суспільстві, багато хто пережив глибоке розчарування... Найтяжча доля тих, хто при цьому зберігає мудрість і мужність, необхідні для здорової оцінки життя й історії як глибоко суперечливого процесу, жорсткого двобою добра і зла. Цей поєдинок проходить не тільки на соціальному просторі, а й на полі індивідуального буття.
l У періоди різких перемін загострюється проблема життєвих цінностей. У такі миттєвості... людина руйнує ідеали, котрі наслідувала, розбиває богів та ідолів, яким поклонялася... І в цій ситуації проблема життєвих цінностей набуває фатального сенсу, тобто все може скінчитися трагедією для окремої людини і великих мас: душевна смута переростає в глибоку духовну кризу. Не зумівши подолати її, людина ламається, впадає в депресію. Або гине, іноді ставши жертвою насильства. Таке трапляється щоразу, коли людина не виявляє достатньої зіркості, щоб розгледіти... паростки перемін з їхнім новим сенсом і цінностями. Або їй не вистачає мудрості й сили прийняти нове життя, увійти в його круговерть.
l Суспільство ризику плодить авантюристів, воно дає їм найбільший шанс процвітати в ситуації тотального хаосу. Проте цей тип приречений на вимирання у міру затухання хаосу й уседозволеності.
l Гроші у бізнес-товаристві, немов ті «кадри» в епоху Великого Диктатора, вирішують все, але і вони ж, неначе іржа, поступово роз'їдають його.
3.
А що ж випадає на долю звичайних громадян?
Люди занепокоєні якістю їжі, води, повітря, екологічною ситуацією навколишнього світу, зазначає Л. Сохань. Це природно, оскільки позначається на якості нашого буття. Водночас існують психологічні отрути, котрі псують життя, викликають страждання. У періоди історичних зламів, коли докорінні зміни торкаються глибинних пластів життя, особливо інтенсивно в суспільстві нагромаджуються психологічні отрути, що погіршують його духовно-моральну ауру.
Психологічні отрути — це негативні феномени, котрі є шкідливими, часто згубними для людини, для міжособистісних стосунків: сумніви, страхи, малодушність, нудьга, печаль, заздрість, зло, недоброзичливість, ненависть, песимізм, зневіра.
Соціологічні дослідження засвідчують, що психологічні отрути накопичуються в людині, якщо вона «не знайшла себе». І навпаки, менше піддається негативу той, хто визначив своє покликання, реалізує його. Взаєминам між людьми психологічні отрути шкодять через тиск життєвих колізій, низьку комунікативну культуру, слабкий розвиток толерантності й конструктивної співпраці.
В умовах перехідного суспільства особливого значення набуває формування у людини нових життєвих стратегій, мобільності й гнучкості соціальної поведінки.
«Філософська проза» не вичерпує жанрову палітру Лідії Сохань як популяризатора наукових ідей. Тоді з-під її пера виходять поезії.
У «Діалозі з Омаром Хайямом» вона висловлює власне філософське кредо щодо призначення мислити і творити (переклад українською Миколи Шудрі).
«Омар Хайям писав:
Ти намагаєшся пізнати світ,
таїн заради
І загадки буття...
Кому потрібні слів паради?
Ти втішливо сиди і дні,
і ночі за столом,
Та знай: усе там коїться
без нашої поради.
Це я взяла під сумнів.
І сказала так:
Не осуди мене, Хайям,
за цю зухвалість.
Та лиш навіщо
та життя тривалість
На цій землі, де я живу,
щоб думать і творити,
Коли така у судженнях
твоїх недбалість?»
Невгамовний пошук істини, прагнення звернути погляд людини на саму себе триває. Талант життєтворчості зобов'язує.
Юрій ТИМЧУК
також у паперовій версії читайте:
- ЩЕ РАЗ ПРО НЕВАГОМІСТЬ
- БЕНЗИН ВИРОБЛЯТИМУТЬ... БАКТЕРІЇ
- НЕ ПРОСТО «МАХАТИ РУКАМИ»
- ДЖЕРЕЛО ЖИТТЯ НА ЗЕМЛІ
- БОМБИ ДЛЯ ДИНОЗАВРІВ
назад »»»