ЗНОВУ ПАСЕМО ЗАДНІХ
У рейтингу Всесвітнього економічного форуму (ВЕФ) за 2009–2010 рр. за індексом глобальної конкурентоздатності (ІГК) Україна посіла 82 місце серед 133 країн, опустившись на десять позицій. Після періоду відносної стабільності у 2006–2008 рр. (69, 73 та 72 місця) вона опинилась у дев'ятій десятці держав, де перебувала до цього група латиноамериканських та африканських країн. Нашими сусідами в цьому переліку конкурентоспроможності є Гамбія та Алжир.
Рейтинг України, як і багатьох країн з економікою, що розвивається, виявився нестійким до наслідків світової фінансової кризи. Різке падіння (на 10 і більше позицій) відбулося у Ботсвані, Гані, Латвії, Малі, Монголії, Росії, Сирії, Філіппінах, Хорватії. Так, Латвія і Росія погіршили свої показники на 14 і 12 позицій.
Як відомо, ІГК є вичерпним показником, що досліджує конкурентоспроможність національних економік, враховуючи макро- та мікроекономічні засади. Він оцінює державні та приватні інституції, інфраструктуру, макроекономічну стабільність, охорону здоров'я, початкову та вищу освіту, професійну підготовку, ефективність ринку праці, рівень розвитку фінансового ринку та бізнесу, рівень технологічного розвитку, масштаби ринку, інновації.
За методологією ВЕФ, конкурентоспроможність — це сукупність інституцій, норм і факторів, які визначають рівень продуктивності економіки. Він, у свою чергу, визначає рівень добробуту, який може бути досягнутий у країні. Громадяни в більш конкурентоспроможній економіці мають вищий рівень доходів. Рівень продуктивності визначає норму прибутку та інвестицій. Імовірність зростання більш конкурентоспроможної економіки вища, ніж менш конкурентної. Оскільки норми прибутку та інвестицій визначають рівень зростання економіки. Отже, для виходу з кризи та покращання добробуту громадян необхідно створювати умови для підвищення конкурентоспроможності країни.
ІГК може допомогти бізнесу оцінити сильні та слабкі сторони національної економіки у порівнянні з іншими. А урядовцям — проаналізувати пріоритетність впровадження реформ та виявити успішні приклади у певних сферах. Приміром, Єгипетська рада конкурентоспроможності використовує ІГК для інформування населення про важливість реформ, що сприятимуть підвищенню конкурентоспроможності країни і є необхідними для її майбутнього.
У Хорватії ІГК став важливим інструментом уряду для формулювання рекомендацій щодо економічної політики. Казахстан, Саудівська Аравія поширюють результати рейтингу ІГК серед громадян, аби вони активніше підтримували амбітні реформи, які складно втілювати в життя. Детально аналізуючи ІГК, держоргани та дослідницькі центри можуть окреслити сфери економічного життя країни, що потребують покращення.
Проголошуючи національною метою досягнення конкретної позиції у рейтингу ІГК за певний час, уряди покращують поінформованість населення щодо необхідності реформ і той позитивний вплив, які вони можуть мати на добробут у середньостроковій перспективі. Однією з основних переваг методики ІГК є те, що вона певним чином спирається на перспективні плани великих компаній. І тому надає урядам і громадянам інформацію щодо поглядів керівників, які ухвалюють інвестиційні рішення, дають поштовх економічному зростанню.
Важливі складові
Макроекономічна стабільність сама по собі не може збільшити продуктивність праці. Однак макроекономічний хаос серйозно шкодить економіці. Компанії не у змозі ухвалювати обґрунтовані рішення при нестійкому рівні цін. Фінансовий сектор не може функціонувати, якщо у державі гігантський дефіцит бюджету. Держава не може ефективно надавати послуги, якщо має виплачувати величезні відсотки за борги.
Інституціональне середовище формує базу, у межах якої приватні підприємці, компанії та уряди взаємодіють один із одним задля отримання доходів та збагачення економіки, таким чином впливаючи на конкурентоздатність та економічне зростання. Якість інституційного середовища впливає на спосіб, у який різні суспільства розподіляють свої переваги та зазнають втрат від реалізації стратегій і програм. Воно позначається і на інвестиційних рішеннях та організації виробництв.
Важливою складовою ІГК є ефективність ринку товарів. Країни з ефективними ринками виробляють необхідний асортимент товарів та послуг з урахуванням попиту й пропозиції; гарантують, що товар продаватиметься та купуватиметься найефективніше. Здорова ринкова конкуренція на внутрішніх та зовнішніх ринках важлива для підвищення ринкової ефективності та продуктивності бізнесу. Вона гарантує виживання найефективнішим фірмам. Ефективність ринку враховує умови попиту, який змушує компанії впроваджувати інновації та орієнтуватися на потреби клієнта, таким чином стимулюючи конкуренцію.
Впливає на продуктивність і розмір ринку, бо великі ринки дозволяють компаніям використовувати переваги ефекту масштабу виробництва. Традиційно ринки, доступні компаніям, обмежувались кордонами їхньої країни. В епоху глобалізації міжнародні ринки прийшли на заміну внутрішнім, більшою мірою це стосується невеликих держав.
Ефективність та гнучкість ринку праці важлива для швидкого переміщення працівників з одного сектора в інший, що стимулює найбільш ефективне їхнє використання. Гнучкий ринок праці передбачає, що підприємець може змінювати зарплату працівникам, і що відносини між роботодавцями та найманцями стабільно добрі. Ефективний ринок праці забезпечує рівність між жінками та чоловіками й можливість утримувати таланти від виїзду за кордон.
А ефективний фінансовий сектор дає можливість розміщувати ресурси громадян чи іноземні інвестиції там, де вони можуть бути використані найпродуктивніше. Він спрямовує ресурси не тим, хто має політичні зв'язки, а ефективним підприємцям або інвестиційним проектам з очікуваним прибутком, що передбачає реальні оцінки ризиків.
Суттєва складова конкурентоспроможності — технологічні інновації. У перспективі підвищення ефективності та рівня життя можливе лише завдяки їм. Особливе значення інновації мають для розвинутих країн. Там компанії мають розробляти та випускати найсучасніші товари для збереження конкурентних переваг. Тож необхідне сприятливе для інноваційної діяльності середовище, яке має підтримувати держава і приватний сектор. Ідеться про інвестиції в наукові дослідження, особливо від бізнесу; високоякісні дослідницькі інститути; співпрацю у дослідженнях між університетами та бізнесом, а також про захист інтелектуальної власності. Вирішальне значення для розвитку економіки має якісна вища освіта та професійна підготовка кадрів.
До речі, на початку 1990-х Україна мала науково-технологічний та інноваційний потенціал на рівні європейських держав. Нині кількість підприємств, що впроваджують інновації, зменшується і становить 12–14%, що в три-чотири рази менше, ніж в інноваційно розвинутих економіках. Наукоємність промислового виробництва на рівні 0,3%, що на порядок менше світового рівня. Є тенденції, зауважують аналітики, що Україна залишиться у міжнародному розподілі праці сировинно орієнтованою державою, що визначатиме низький рівень життя.
Найболючіший удар
Існує припущення, що конкурентоспроможність країни не має залежати від тимчасових економічних шоків. Проте фінансова криза виявилась затяжною і негативно позначилась на всіх країнах. Економіка України більше за інші країни постраждала від кризи — падіння ВВП торік склало 15,1%. Незважаючи на те, що світова економіка почала відновлюватись, наслідки кризи ще будуть довго відчуватись, зокрема у фінансовому секторі, кажуть експерти.
Криза виявила слабкі сторони конкурентоспроможності України. Різко погіршились рейтинги за трьома складовими. Макроекономічна стабільність (падіння на 15 пунктів — 106 місце); рівень розвитку фінансового ринку (-21 пункт, 106 місце) й оснащення новітніми технологіями (-15 пунктів, 80 місце). Найнижчий показник зафіксований за ефективністю інституційного середовища (120 місце).
Торік макроекономічна ситуація в Україні продовжувала погіршуватися. Насамперед через поглиблення фінансової кризи. Не лише різко зросла маржа за відсотковими ставками, але й було призупинене банківське кредитування. Рівень держборгу і розмір бюджетного дефіциту також почали збільшуватися, знижуючи конкурентоспроможність економіки. Зрештою Україна посіла 106 місце поряд із Йорданією та Парагваєм.
Фінансова система України виявилась дуже вразливою. Доступність фінансування різко знизилась, збільшилися обмеження на рух капіталу, погіршилась надійність банків. Дії НБУ з подолання кризи у банківській сфері були неефективними, зазначають аналітики. Реструктуризація проблемних банків почалася не відразу і проводилась непрозоро, що поставило під сумнів незалежність регулятора. Водночас Україна отримала вищий рейтинг (106 місце), ніж Казахстан і Росія — 111 і 119 місця.
Нарешті у складовій «оснащеність новими технологіями» різке падіння відбулося за показником «прямі іноземні інвестиції» і передання технологій. Така тенденція створює негативні передумови для швидкого виходу з кризи. Компаніям було не до впровадження нових технологій, а ключові показники розвитку телекомунікаційного ринку суттєво уповільнили зростання. Це пояснюється не лише фінансовою кризою, а й насиченістю ринку насамперед мобільним зв'язком.
Україна покращила свій рейтинг лише за трьома показниками конкурентоспроможності. Посіла 49 місце за ефективністю ринку праці (поліпшила позиції на п'ять пунктів), 29 місце — за розміром ринку (+2 п.) і 78 — за складовою «інфраструктура» (+1п.). Покращення рейтингу ефективності ринку праці пояснюється більшою гнучкістю визначення зарплати (перехід з 61 на 52 місце). Реальне падіння зарплат було дуже різким — 9%. Рейтинг вказує і на погіршення стосунків між роботодавцями і працівниками, що пояснюється болючістю процесу зниження зарплат і скорочення персоналу.
Бізнес і держава
Під час кризи зростає роль держави, підкреслюють аналітики, тому її ефективність важлива для підвищення конкурентоспроможності економіки. Хоч рейтинг ефективності інституціонального середовища в Україні впав лише на п'ять пунктів, причини для занепокоєння залишаються. За цією складовою в України найнижчий рейтинг — 120 місце поряд з Нікарагуа та Монголією.
На думку представників бізнесу, торік найбільше зниження оцінок відбулося у сфері ефективності дій уряду (необґрунтованість держвитрат і адміністративне навантаження на бізнес). Результати опитування керівників підприємств стали серйозним фактором зниження рейтингу України. Як показало дослідження ВЕФ, під час кризи у керівників компаній в усьому світі переважав більш песимістичний настрій, ніж, приміром, у науковців. В українського бізнесу також не було причин для оптимізму. Макроекономічні показники у країні погіршились, а урядові антикризові заходи видавались непереконливими. Проте навіть під час кризи перелік основних проблем, на які нарікав бізнес, суттєво не змінився. Найбільшу кількість негативних балів набрали такі фактори, як нестабільність державної політики і доступ до фінансування. Керівники підприємств із року в рік вказували на головну проблему — неадекватність політики уряду. Імовірно, це відображає невдоволення бізнесу не лише антикризовими діями, а й низькою результативністю роботи державних інституцій.
Торік п'ятірка найбільш проблемних факторів для розвитку бізнесу змінилась. Замість інфраструктури і податкових ставок до неї увійшли податкове регулювання і нестабільність уряду. Дійсно, після високої інфляції 2008 року зростання цін суттєво уповільнилось, а тиск з боку податкових органів на бізнес збільшився (практика авансових платежів стала масовою). Нарешті політична криза, що досягла піку напередодні президентських виборів, також негативно вплинула на оцінки стабільності українського уряду.
Навіть у складний для країни 2009-й, коли економічна і політична криза збіглися у часі, уряд мав продемонструвати більшу послідовність у своїх діях. Відсутність чітких реалістичних планів уряду з подолання кризи, а також складнощі з виконанням умов МВФ негативно вплинули на очікування бізнесу. Спроби уряду покращити бізнес-клімат, аби надати поштовх малому і середньому бізнесу, не були вдалими. Парламент не схвалив законодавчі ініціативи. Позиції України в рейтингу Світового банку, показники якого також входять до ІГК, не покращились. Україна посідає 142 місце серед 183 країн за простотою ведення бізнесу. Тому регуляторна реформа і досі є однією з ключових для країни.
Початок відновлення світової економіки створює передумови виходу України з кризи. Але цього недостатньо для підвищення конкурентоспроможності. Як показують результати оцінки ІГК, Україні потрібні дії, спрямовані на стабільність державних фінансів, оздоровлення банківської системи, спрощення системи регулювання і стимулювання конкуренції. Не вживши цих заходів, Україна програватиме у гострій конкурентній боротьбі країнам, які зможуть засвоїти кризові уроки.
Допомогти уряду і бізнесу проаналізувати кризові уроки й запровадити необхідні реформи можуть науковці. Нещодавно Міжнародний фонд «Єдиний світ» видав книгу «Світова економіка: глобальна фінансова криза». Вона написана доктором економічних наук, директором Інституту економічних досліджень та політичних консультацій, професором Національного університету «Києво-Могилянська академія» Ігорем Бураковським і доктором економічних наук, професором, народним депутатом, головою підкомітету з питань міжнародної економічної політики Верховної Ради Олексієм Плотніковим.
У книзі розглянуто причини, механізми розгортання й основні характеристики сучасної глобальної фінансової кризи; проаналізовано наслідки кризи і зумовлені нею зміни основних уявлень про функціонування сучасної економіки в епоху глобалізації. Крім того, на основі аналізу впливу глобальної фінансової кризи на Україну визначено проблемні точки української економіки і представлено бачення можливих напрямів протидії кризовим явищам.
Олена КОСЕНКО
також у паперовій версії читайте:
назад »»»