ДИТЯЧІЙ ПРАЦІ — ЧЕРВОНУ КАРТКУ
Конвенція про найгірші форми дитячої праці перейшла десятирічний рубіж. Попри значний прогрес у подоланні цього явища, від нього потерпають двісті мільйонів дітей у всьому світі. У сфері його впливу опинилося і підростаюче покоління нашої країни.
Професія вантажника— не для підлітка
Біля шахти-копанки хлопчик із кайданами на ногах простягає руки до сонця. Це малюнок 15-річної Анастасії Левченко з Лисичанського притулку для дітей. «Я хочу світла!» — так назвала свою роботу дівчинка, одна з шести переможниць Всеукраїнського конкурсу малюнків «Дитяча праця очима дітей». В ньому взяли участь понад п'ять тисяч хлопчиків і дівчаток із притулків та центрів соціально-психологічної реабілітації. Багато з них знайомі з цією проблемою з власного досвіду. 13-літня Оксана Каменська зобразила малолітнього жебрака, котрого обплутує сіткою хижий павук, а її ровесниця Анастасія Рошук підписала свою роботу так: «Професія вантажника — не для підлітка».
Напевно, немає потреби пояснювати різницю між поняттями «трудове виховання, допомога батькам по господарству та в інших справах», традиція яких сягає коріннями глибокої давнини, і гострою проблемою, яку фахівці називають терміном «дитяча праця».
Боротьба з цим явищем має довгу історію. У 1919-му було ухвалено перший міжнародний документ у цій сфері — конвенцію про мінімальний вік прийому дітей на роботу в промисловості. 1973 року побачив світ інший важливий акт — конвенція про мінімальний вік працевлаштування. 1992-го Міжнародна організація праці (МОП) започаткувала програму з викорінення дитячої праці (МОП–ІПЕК). Конвенція про найгірші її форми з'явилася 1999 року. В цьому документі дано визначення поняття «найгірші форми дитячої праці»: усі форми рабства або практика, подібна до рабства, продаж дітей та торгівля ними, вербування дітей для використання їх у збройних конфліктах, заняття проституцією, виробництво порнографічної продукції, виробництво і продаж наркотиків, а також робота, яка може завдати шкоди здоров'ю, безпеці чи моральності дітей.
Нарешті 2006-го МОП започаткувала глобальну кампанію з ліквідації найгірших форм дитячої праці до 2016 року.
Світовий рух отримав новий поштовх, коли під гаслом «Дитячій праці — червону картку» до нього приєдналися футбольні зірки: Пеле, Роджер Міллі, Рональдо, Сепп Блаттер, Гільберто Гіл, Робіньйо. Кампанію підтримали президенти, прем'єри та міністри Бразилії, Камеруну, Коста-Рики, Східного Тимору, Єгипту та Перу. Проте найгіршою є ситуація не в цих державах, а в африканських країнах, розташованих на південь від Сахари.
Протягом останнього десятиріччя дитяча праця посідала помітне місце серед проблем у сфері прав людини у світі праці, що цілком виправдано з огляду на масштаби цього майже універсального лиха. За інформацією МОП, понад 200 млн дітей у світі залучено до дитячої праці, з них 115 млн — до найгірших її форм, попри світову кампанію з протидії. Щоправда, обсяги цього сектора економіки скорочуються, але впродовж останніх років цей процес уповільнився.
Зменшилася чисельність дітей у віці 5–14 років, залучених до економічної діяльності в Азійсько-Тихоокеанському і Карибському регіонах та Латинській Америці, однак зросла кількість дітей цієї категорії у країнах Африки. Більшість дітей працює в сільському господарстві — 60%, у сфері послуг — 26%. Лише кожна п'ята дитина отримує плату, решта не мають винагороди, адже докладають своїх рук як члени родини.
Найбільше порушень у неформальній економіці
Про ситуацію в Україні розповів заступник міністра праці та соціальної політики Андрій Черкасов. У серпні 2009-го (найсвіжіші дані, які має це відомство) Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю влаштував перевірки на 347 підприємствах. На 199 із них виявлено негаразди. Інспектори натрапили на 38 працівників, котрим не виповнилося 14 років — найбільшу їхню кількість зафіксовано на підприємствах сільського господарства. А це грубе порушення ст. 188 Кодексу законів про працю.
Переважно дитяча праця зосереджена у неформальній економіці, яка є недоступною для інспекції, наголосив Андрій Черкасов. Аби виправити ситуацію, Мінпраці планує покінчити з таким статусом цього сектора.
Особливу тривогу викликають бездоглядні діти, які живуть на вулиці. Хоча їхня кількість постійно скорочується, однак торік їх було виявлено понад 22,5 тисячі. Вони як ніхто інший стають легкою здобиччю тих, хто прагне отримати зиск, експлуатуючи малолітніх трударів. Їм часто доводиться працювати по 10–12 годин на добу, без вихідних і свят.
Крім згаданих копанок, де не вистачає кисню, нещадна спека, а пил виїдає очі, вантажних робіт і праці в сільському господарстві, дітлахів активно залучають до сфери послуг. Особливо помітно це в Криму в курортний сезон. Годі й казати, що це відбувається на шкоду навчанню.
Фахівці вказують на байдуже ставлення до дитячої праці в українському суспільстві. Адже сусідам родини, котра експлуатує сина чи доньку, вчителям відомі ці факти, однак бити на сполох вони зазвичай не поспішають.
Держнаглядпраці за підтримки програми МОП–ІПЕК утворив структурний підрозділ з питань дитячої праці. Нині в його штаті, як поінформував Андрій Черкасов, лише одна особа, але це тільки перший крок. Боротьбою з найгіршими формами дитячої праці опікується кримінальна міліція у справах дітей, але і її зусиль подекуди недостатньо. Труднощі виникають також із запровадженням відповідних санкцій проти тих, хто отримує зиск від експлуатації дітлахів. Хоча у Кримінальному кодексі є спеціальна стаття 150, але, як свідчить практика, її застосування не можна назвати масовим.
Відповідальність за ліквідацію дитячої праці МОП покладає на уряди держав. Як вони можуть прискорити цей процес? Пальму першості тут посідає забезпечення всім дітям доступу до якісної освіти, принаймні до досягнення ними мінімального віку для працевлаштування. Інший напрям — запровадження адресної грошової допомоги для бідних родин, аби вони могли залишати дітей в школі, безплатні шкільні обіди. Глобальніша стратегія пов'язана з кроками на ринку праці. Адже забезпечення гідної, добре оплачуваної роботи для дорослих убереже від експлуатації підростаюче покоління.
Дитяча праця — це безпосередній наслідок бідності. Україна, яка ратифікувала згадані вище конвенції, докладатиме зусиль, аби амбітна мета, проголошена МОП,— ліквідація дитячої праці до 2016 року — стала реальністю, попри наслідки кризи, що уповільнила цей процес в усьому світі, запевняють урядовці.
Ніна КЛИМКОВСЬКА
також у паперовій версії читайте:
- ЗАПИТУВАЛИ— ВІДПОВІДАЄМО
- ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПОСИЛЕНО
- УЗАКОНЯТЬ УСНИЙ ЗАПИТ
- ПОВЕРТАЮЧИСЬ ДО КНИГИ СКАРГ
назад »»»