ВИБУХОВИЙ ПОТЕНЦІАЛ ЦЕНТРАЛЬНОЇ АЗІЇ
Днями в Ташкенті відбувся черговий саміт Шанхайської організації співробітництва (ШОС).
До узбецької столиці прибули глави держав Росії, Китаю, Узбекистану, Казахстану, Киргизстану, Таджикистану, Туркменістану. Були також присутні делегації країн-спостерігачів: Афганістану, Білорусі, Пакистану, Індії, Шрі-Ланки. Напередодні зустрічі прогнозували, що до ШОС вступлять нові держави. Проте саміт був ускладнений відразу двома регіональними кризами. На зустріч до узбецької столиці так і не прибув іранський президент Махмуд Ахмадінежад. Так він висловлював протест у зв’язку з голосуванням провідних учасників ШОС — Росії та Китаю — у Раді Безпеки ООН за запропонований Сполученими Штатами проект резолюції щодо запровадження жорстких санкцій проти Ірану.
Зважаючи на це, Іран фактично позбавив себе статусу спостерігача ШОС. Передбачалося, що повноправним членом ШОС буде Білорусь. Однак Мінськ напередодні й під час ташкентської зустрічі був більше заклопотаний своїми суперечностями з Москвою з приводу умов роботи Митного союзу. В свою чергу, Шрі-Ланка відмовилася від ідеї стати повноправним членом ШОС. Однак не ці питання були у центрі уваги саміту.
Якраз напередодні його початку на півдні Киргизстану сталися заворушення між киргизами й узбеками. Колишній президент Киргизстану Курманбек Бакієв заперечив свою причетність до цих зіткнень. Китай, Європейський Союз, Росія і США закликали тимчасовий киргизький уряд до припинення міжетнічних зіткнень. Натомість США та Росія, які мають на території Киргизстану військові бази, дистанціювалися від процесу замирення ситуації. Становище у Киргизстані лишається напруженим.
Цей факт засвідчив обмежений потенціал ШОС у питанні гарантування безпеки центральноазійського регіону. Крім того, під сумнівом опинився потенціал економічної співпраці у форматі ШОС. Киргизстан, як член цієї організації, все одно залишається наодинці з економічними проблемами. Адже суперечності між киргизами та узбеками, які спричинили до насильства в Оші та Джелалабаді, мають не лише етнічне, а й економічне підґрунтя. Цей регіон транзитний для постачання наркотиків із сусіднього Афганістану, що є чи не найголовнішим джерелом прибутків для місцевого населення. Втім, чимало киргизів і узбеків не має стабільної роботи та живе за межею бідності.
На думку Китаю, більшу відповідальність за ситуацію у Киргизстані несе Росія, для якої Киргизстан є союзником в Організації договору колективної безпеки. Проте РФ, заклопотана кавказькими проблемами, не поспішає брати на себе відповідальність за безпеку у Киргизстані. Однак ця країна є «нервовим вузлом» усього регіону. В разі подальшої дестабілізації становища у Центральній Азії під сумнів буде поставлено саму потребу існування Шанхайської організації співробітництва. Тому незалежно від рішень ташкентського саміту ШОС, Росія та Китай найближчим часом намагатимуться погодити спільну позицію щодо методів і ціни замирення Киргизстану, адже на кону стоїть не просто їхня репутація, а й стратегічні інтереси стабільності у Центральній Азії.
також у паперовій версії читайте:
- РОСІЯ ПОНОВИЛА ПЕРЕГОВОРИ ІЗ СОТ
- БЕЛЬГІЙСЬКИЙ ПАТ
- ЦЕНТРАЛЬНА ЄВРОПА: МІЖ ВИБОРАМИ ТА КОНФЛІКТАМИ
назад »»»