Пам'ять
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Понедiлок Вересень 29, 2014

"ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА", архiв новин за 2010 рiк.

ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ЛЮДИНА І ПРАВО
ВИПРАВЛЕННЯ ЗАМІСТЬ ПРИДУШЕННЯ
Єдиний орган державної влади, який майже не зазнав змін за роки незалежності, залишається нереформованим і виглядає як суцільний анахронізм. Так охарактеризував Державний департамент з питань виконання покарань співголова Харківської правозахисної групи Євген Захаров. Із цим визначенням погоджується чимало представників громадськості, посадовці й навіть деякі працівники пенітенціарної системи.

В'ЯЗНИЧНА РЕФОРМА МАЄ СПРИЯТИ ЗБЕРЕЖЕННЮ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ
Уламок ГУЛАГу
Безперечно, гуманізація в'язничної системи, хоча повільно, але відбувається. Однак ці перетворення можна порівняти з причепурюванням казенного дому, хоча він потребує докорінної реконструкції. Має бути запропонована не поліпшена його модель, а кардинально відмінна від чинної.
Парадокс, але зміст нашої пенітенціарної системи цілковито заперечує свою назву. Її метою аж ніяк не є виправлення (дослівний переклад), корекція і відновлення, а придушення особистості. Це звична тоталітарна практика, зручна для адміністрації кримінально-виконавчих установ. Цьому сприяє й організація побуту — проживання в казармах, де культивується верховенство сили, постійно відбувається викривлення особистості. Теза про те, що колектив виховує, є справедливою і в застосуванні до такої специфічної спільноти, як тюремна.
Суть в'язничної атмосфери не стільки в кількості квадратних метрів, які припадають на одного сидільця, чи тривалості прогулянок (хоча це теж важливі речі). Казенний дім навіть з м'якими іграшками чи Інтернетом не можна вважати моделлю установи кримінально-виконавчої системи, тому що він однак виглядає, як уламок ГУЛАГу, нехай навіть осучасненого. Має бути змінено сам тюремний дух, переконаний правозахисник Олександр Пасічний.
Режим повинен зводити до мінімуму різницю між умовами життя в колонії та на свободі, що має сприяти, поміж іншого, усвідомленню людської гідності — так зазначено в ст. 102 Кримінально-виконавчого кодексу. Непрямим, але бажаним наслідком цього є зменшення рецидиву злочинності. Позбавлення волі саме по собі є покаранням — так записано в пунктах 64, 65 «Мінімальних стандартних правил поводження з в'язнями», тож не варто підсилювати його іншими складовими. Звичайно, казарменими порядками можна добитися покори. Проте чи сприяє це тому, що в суспільство повернеться людина, здатна вписатися в нього?
У країнах Центральної та Східної Європи, Балтії реформа кримінально-виконавчої системи відбулася ще в 90-ті роки минулого століття, у нас же залишився радянський ГУЛАГ із його абсолютною владою тюремного середовища над особистістю, констатує виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Володимир Яворський. Навіть обіцянка демілітаризувати в'язничну сферу так і залишилася в 1995 році. Саме тоді наша держава погодилася виконати низку зобов'язань перед Радою Європи, зокрема про те, що кримінально-виконавча служба має бути цивільною, в ній не використовуватимуть ні військові звання, ні військові однострої. Відтоді держава таки спромоглася вивести орган, що опікується виконанням покарань, зі складу МВС, але далі він відправився в автономне плавання, а не в підпорядкування Міністерства юстиції, як домовлялися. Не допомагає й нагадування з цього приводу, які ПАРЄ робить час від часу.

Кінець в'язничній «романтиці»
Оте зависання на півдорозі й породжує ідеологічні анахронізми, які на щирий подив експертів-пенітенціаріїв і правозахисників озвучувало попереднє керівництво департаменту. Мовляв, це відомство є органом боротьби зі злочинністю, а всі його служби — один міцний кулак. У такому дусі витримана й концепція реформування пенітенціарної системи, підготовлена її функціонерами, зокрема й колишніми. Після того як цей документ було піддано аргументованій критиці з боку фахівців і громадських організацій, його так і не було підписано.
Звичайно, спроби зламати застарілу систему відбуваються. Серед таких намагань і багаторічний українсько-швейцарський проект «Установа — модель у Білій Церкві», який втілювали на базі Білоцерківської колонії № 35. Метою його було не тільки поліпшення ситуації з дотримання прав людини в кримінально-виконавчій сфері, запровадження нових стандартів, а й концептуальних новацій. Варто згадати й нещодавно ухвалені парламентом зміни до Кримінально-виконавчого кодексу, серед яких передбачено замінити казармені умови утримання блочними.
Утілення цієї норми може привести до революційних для нашої тюремної системи змін, вважає керівник «Донецького меморіалу», голова Пенітенціарного товариства України Олександр Букалов — підірвати абсолютну владу тюремного «колективу» над особистістю, вберегти її від скалічення збоченими уявленнями про в'язничну «романтику». Правозахисники вбачають у цьому турботу про людський капітал, адже саме так потрібно розглядати сидільців казенних домів. Рано чи пізно вони вийдуть на волю і або будуть здатні вписатися в соціум, або зону, яка в'їлася в їхні душі, відтворюватимуть у своєму оточенні.
Реформуючи систему, слід особливу увагу звернути на персонал кримінально-виконавчої служби, переконаний голова спілки «Гармонійний соціум» Андрій Савостюк. Чомусь ні в кого не викликає спротиву чи навіть подиву те, що ці люди після півтора десятка років праці виходять на пенсію. Обтяжені психологічними проблемами, усвідомленням того, що їхню виснажливу роботу неадекватно цінували. Варто порахувати, яких найперше економічних втрат зазнає держава, підтримуючи звичний порядок, за якого в'язнична сфера продукує 35-річних пенсіонерів. Пенітенціарії отримують освіту, набувають практичного досвіду, стають справжніми професіоналами і без вагань та жалю йдуть із системи. Таку незацікавленість демонструють не тільки рядові співробітники, а й керівний склад. При цьому система втрачає двічі: через те, що на місце «обстріляних» працівників приходить «зелена» молодь, котра в процесі свого професійного становлення неминуче наробить помилок, а також через незацікавленість персоналу. Слід задіяти соціальні та інші можливі чинники, аби зберегти професійне ядро служби, інакше казарменого духу нашим в'язницям не позбутися.

Ніна КЛИМКОВСЬКА
також у паперовій версії читайте:
  • ЗАПИТУВАЛИ— ВІДПОВІДАЄМО
  • ООН ЗРОБИЛА ЗАУВАЖЕННЯ
  • «СИНДРОМ МОВЧАННЯ»
  • ПЕРЕСЕЛЕНЦІ ВИМАГАЮТЬ КОМПЕНСАЦІЙ

назад »»»

Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на «DUA.com.u».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».