«ОБРАЖЕНА» ТУРЕЧЧИНА
БЕРЕ РЕВАНШ
Днями комітет у закордонних справах палати представників Конгресу США вкотре розглянув проект резолюції щодо визнання геноциду вірмен у роки Першої світової війни. Однак цього разу 23 конгресмени проголосували за рекомендацію визнати дії турецьких військ геноцидом, а 22 — були проти. Того ж дня рішення комітету Конгресу США дало привід Туреччині продемонструвати всю силу своєї образи. Насамперед Анкара відкликала посла з Вашингтона. Скільки триватиме процес його консультацій, невідомо. Крім того, Туреччина оголосила про припинення взаємин зі США з приводу координації зовнішньополітичних зусиль, зокрема щодо ісламського світу та з питань близькосхідного мирного врегулювання. Наразі Ізраїль невдоволений результатами посередництва Туреччини під час його переговорів із Сирією.
Пояснюючи причини такого рішення одного з комітетів Конгресу США, оглядачі звертають увагу на суттєве погіршення турецько-ізраїльських відносин. Вони були не в найкращому стані ще від початку поточного року, коли турецького посла протримали декілька годин у приймальні міністерства закордонних справ Ізраїлю. Потім прем’єр-міністр Туреччини Ердоган зазначив, що Ізраїль не може монопольно претендувати на спірні з арабами могили патріархів. За умов напружених турецько-ізраїльських відносин Анкара не звернулася до ізраїльської громади США, аби не допустити голосування у Конгресі питання про визнання геноциду вірмен. Отже, турецькі засоби масової інформації вважають, що тим самим Ізраїль продемонстрував Туреччині, що відмова від співпраці з ним у питаннях близькосхідної політики може «дорого коштувати» Анкарі. Однак і Туреччина, як бачимо, відповіла так би мовити «пропорційно».
У підсумку державний секретар США Гілларі Клінтон запевнила, що Конгрес США у повному складі не підтримає резолюцію про визнання геноциду вірмен. Вона назвала це рішення несвоєчасним. Це й не дивно, адже Вашингтону вкрай потрібна союзницька позиція Туреччини не лише щодо стратегії розвитку НАТО, а й з ключових питань, пов’язаних із вибухонебезпечною ситуацією в Іраку, навколо Ірану та в Афганістані. Крім того, Туреччина вже є важливою транзитною країною з постачання каспійської нафти (нафтопровід «Баку — Тбілісі — Джейхан» діє на повну проектну потужність від 2007 року), а в перспективі турецькою територією пройде й маршрут газопроводу «Набукко». Завдяки цьому Туреччина перетвориться на головного транзитного енергетичного диспетчера Європи.
Зважаючи на ці стратегічні міркування, США зацікавлені у швидкому замиренні Туреччини та Вірменії. Оскільки Єреван та Анкара минулого року домовилися встановити дипломатичні відносини, залишивши на розгляд істориків питання геноциду вірмен, саме обговорення відповідного проекту резолюції можна вважати провокаційним. Адже воно ускладнило процедуру ратифікації турецьким та вірменським парламентами угоди щодо встановлення дипломатичних відносин. Тому корекцію американської позиції з цього гострого питання можна вважати вчасною. Інша справа, що захоче Туреччина, аби остаточно забути про образу.
Можливо, одним із елементів цього «розрахунку» буде мовчазна згода США на «зачистку» генералітету турецьких збройних сил від осіб, які викликають роздратування у прем’єр-міністра Реджепа Ердогана. Туреччина також може розраховувати на активніший тиск з боку США на Європейський Союз, аби процедура переговорів щодо її вступу до об’єднаної Європи відбувалася швидше та без «зайвих» передумов. Але в цьому питанні головною складовою успіху будуть саме турецькі та європейські зусилля. Адже Євросоюз вважає, що завершення процесу «європеїзації» Туреччини може нарешті залишити в минулому гіркий спадок Османської імперії.
також у паперовій версії читайте:
- ДИПЛОМАТИЧНИЙ ПАСЬЯНС
- ГРЕЦІЯ В ПОШУКАХ ПОРЯТУНКУ
- ЛАТИНОАМЕРИКАНСЬКІ ЗУСИЛЛЯ
назад »»»