КОЛИ ДЕРЖАВА ЗРОЗУМІЄ НАШІ ПРОБЛЕМИ?
Рак молочної залози посідає перше місце серед злоякісних новоутворень у жінок. В Україні інтенсивність зростання цього захворювання за останні десять років збільшилась удвічі й набирає випереджувальних темпів порівняно зі зростанням захворюваності на інші форми новоутворень. За статистикою, щогодини в Україні на цю недугу хворіє одна жінка. Смертність призводить до щорічних утрат — 35 тисяч жінок у продуктивному працездатному віці.
Наша держава займає одне з перших місць у Європі за числом хворих на цю патологію. У цивілізованих країнах діють різні державні програми з проблем раку молочної залози, створюють мережі мамологічних центрів.
На жаль, у нас немає чіткої системи масового скринінгу, відсутня мамологічна служба. Як наслідок, у більшості випадків рак діагностують у занедбаних стадіях, що є причиною різкого збільшення смертності на 30–35 відсотків. Та й лікування занедбаних форм раку молочної залози коштує у 30 разів дорожче, ніж діагностика й лікування на ранніх стадіях хвороби. Всеукраїнську громадську організацію жінок-інвалідів «Донна» багато років очолює Лариса Ященко, яка сама також зіткнулася з цими нелегкими для кожної жінки проблемами.
За дорученням 25 відділень, а це понад 120 тисяч жінок, котрі перенесли операцію з приводу раку молочної залози, президент «Донни» пані Лариса звернулася до багатьох медичних і соціальних інстанцій з питаннями, з якими чимало років і досі стикаються жінки-інваліди. Бо саме відсутність уваги з боку держави до цієї категорії жінок різко погіршує їхнє самопочуття і здоров’я.
У нашій розмові Лариса Ященко наголосила, що проблема раку молочної залози — одна з головних складових здоров’я жінки. Ця хвороба уражає навіть дівчаток-підлітків і молодих жінок.
— Хочу зазначити,— сказала вона,— що широкомасштабними скринінговими програмами деяких країн, таких як США, Канада, Швеція та іншими — доведено, що за належної організації є можливість скоротити смертність і продовжити життя жінкам на 20–60 відсотків. Адже кожна жінка під загрозою. А це чиясь мати, сестра, дружина, і втрата її — велике горе не лише для суспільства, а передовсім для людини. Але ж цього можна уникнути! Тому,— продовжила нашу розмову Лариса Ященко,— організація «Донна» має зауваження до нардепа Л. Григорович з приводу її поправок до проекту Закону України «Про профілактику, діагностику та лікування передраку та раку молочної залози». Йдеться про вилучення жінок, котрим за п’ятдесят, які найбільше страждають на рак молочної залози, і не згадується про рак молочної залози у чоловіків. А між іншим, сильна стать також потерпає від цієї недуги. Якщо закон змінити, то чоловіки не зможуть лікуватися в онкоцентрі.
Слід зауважити, що в Україні професія мамолога практично відсутня. Вважаємо, що мамологію як науку потрібно викладати у медичних навчальних закладах, бо мовиться не лише про рак молочної залози, а й інші захворювання. Щоб вчасно виявити патологію молочних залоз у жінки та грамотно її лікувати, потрібні фахівці, які швидко можуть розпізнати хворобу.
На нашу думку, не варто змішувати захворювання на рак молочної залози і репродуктивне здоров’я жінки. Не потрібно міняти законопроект, який спрямований на захист майбутніх поколінь і жінок, котрі мають проблеми з молочною залозою.
Коли щось не так у законі про гінекологію, то нехай МОЗ ініціює поправки до закону, який діє в Україні. Головне, щоб держава повернулася обличчям до жінок, які перенесли це страшне захворювання, і простягнула їм руку допомоги, вселила віру в життя.
Ми вимагаємо не вирішувати без нашої участі наші проблеми. До ухвалення закону стосовно захисту здоров’я жінки просимо залучати представників Всеукраїнського громадського об’єднання жінок-інвалідів «Донна» до робочих груп для ознайомлення і остаточного рішення.
Під цим листом-зверненням підписалося 25 керівників регіональних осередків України.
Валентина СКОРОПАДСЬКА
Р. S. Нещодавно керівництво організації жінок-інвалідів «Донна» прийняла представник Євросоюзу в Україні Лаура Гаранні.
«Ми вдячні за те, що нас почули,— сказала Лариса Ященко.— Багато років до наших проблем лишаються глухими політики, влада, медики. Проблеми інвалідських громадських організацій, хворих людей мало кого цікавлять. Ми вдячні представництву Євросоюзу за підтримку і надію на співпрацю».
також у паперовій версії читайте:
- СИТУАЦІЯ СКЛАДНА, АЛЕ НЕ БЕЗНАДІЙНА
назад »»»