У ХОТИНСЬКІЙ ФОРТЕЦІ Й ТЕПЕР БЛУКАЮТЬ ТА СТРІЛЯЮТЬ
Невеличке місто Хотин, що на відстані 68 кілометрів від Чернівців, хоч і не має модних лижних курортів, нині популярне серед вітчизняних і зарубіжних туристів. Бувати в ньому дивовижно цікаво й недорого. Щоправда, особливо там багатолюдно теплої пори року.
Втім, і зараз великі й малі вояжери не рідкісні гості. Місцеві особливо люблять тих, кого по-справжньому полонить Державний історико-культурний заповідник «Хотинська фортеця», й хто оселяється на дві-три доби в місцевих готелях із романтичними назвами «Олімп», «Фортеця», «Хотин».
Визнання до мальовничої стародавньої оази прийшло майже три роки тому, коли Міністерство культури і туризму України, Державна служба туризму і курортів спільно з благодійним фондом «Справедлива країна» провели загальнонаціональну акцію «Сім чудес України». Одним із переможців став масштабний кам’яний комплекс на березі Дністра, що, до речі, стоїть з давніх-давен поблизу ще одного дива — Кам’янець-Подільського заповідника.
Фортеця — об’єкт численних війн і баталій. Недаремно назва її походить від дієслова «хотіти», оскільки мис, на якому вона височіє, був бажаним і надійним місцем для давніх поселенців. Це перша інформація, котра пробуджує «хотіння» побачити справжню дивину — скарб брактеатів (тонких односторонніх срібних монет). Це багатство знайшли археологи і визначили, що в землі воно пролежало з 1230 року. Тоді, на думку науковців, Хотин був містом, у якому вирувало життя, бо фортеця надійно захищала. Згодом під її мурами стояли полчища Османської імперії, повстанців Мухи, народних месників Дитинки, вояків Дмитра Вишневецького (Байди), Петра Дорошенка, двічі вступали війська Богдана Хмельницького. Зазвичай розповідь про кожну особистість перетворюється на любовно-історичну драму. Приміром, у вересні — на початку жовтня 1621 року «...Сагайдачний веде своє військо, військо запорізьке — необачний». Тоді козаки під проводом гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного перемогли в битві проти османів і врятували Західну Європу від уторгнення яничар. Та подія справила сильне враження на всі народи і набула розголосу у світовій літературі. Однак для Петра Сагайдачного Хотинська битва виявилася останньою: від тяжкого поранення він сильно страждав і 10 квітня 1622 року покинув цей світ.
Майже сто років фортечне місто переходило з рук в руки. Ним володіли польські королі, турецькі феодали і визволителі-запорожці. Втім, все одно в Хотині найдовше господарювали турки, які взялися за реконструкцію фортеці. Шість років велися роботи за участі французьких інженерів. Саме вони доклали рук, аби весь комплекс став наймогутнішим вузлом османської оборони на сході Європи. Щоправда, згодом міць послабилась, а битви тривали...
Особливо прославилася Хотинська фортеця за радянських часів — стала своєрідною кінозіркою, тобто популярним полігоном для втілення в життя режисерських задумів. Серед її стін, веж, підземель проводилися зйомки художніх фільмів «Гадюка», «Захар Беркут», «Балада про доблесного лицаря Айвенго», «Три мушкетери», «Чорна стріла», «Стара фортеця», «Стріли Робін Гуда». З недавніх — екранізація твору письменника Юрія Мушкетика «Яса» та зйомки стрічки «Запорозька Січ» за повістю Миколи Гоголя «Тарас Бульба».
З-поміж чудес визнаних — з’явилося нове й принадливе — історичний тир. Той, хто хоче і може постріляти в стилі ХVІІ ст., тепер прямує до Хотина. На думку місцевого керівництва, таке нововведення значно підвищить кількість відвідувачів. В арсеналі тиру — луки, арбалети, мішені, три десятки історичних костюмів. У такому обладунку сучасні лицарі не лише ціляться в «яблучко», а й фотографуються на довгу пам’ять.
Олена СЕДИК
також у паперовій версії читайте:
- ДИВІТЬСЯ, ЗАХОПЛЮЙТЕСЬ, ЦІНУЙТЕ...
назад »»»